ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/7551/24                                                Головуючий суддя І інстанції Бунін Є.О.

Апеляційне провадження № 33/818/372/25                                  Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.5 ст.126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року                                                        м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника        - Костової Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Костової Н.З. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. 00 коп., в дохід держави, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 05.09.2024 року об 11:32 год. ОСОБА_1 на автодорозі Т21-11, блок-пост с. Нова Олександрівка Харківської області, керував автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н. НОМЕР_3 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, на підставі постанови серії ЕНА 1698424 від 19.03.2024, вчинено повторно протягом року.

Своїми діями  ОСОБА_1  порушив п. 2.1А Правил дорожнього руху України: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

В своїй апеляційній скарзі захисник Костова Н.З. просить скасувати постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.11.2024 року щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційній вимоги захисник обґрунтовує тим, що матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Вказує, що в матеріалах справи відсутня довідка поліцейського про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (неотримання) особою за її місцем мешкання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Апелянт зазначає, що сам по собі факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення про притягнення до відповідальності за відсутності інших належних доказів, які б вказували на наявність такої вини і не звільняє відповідний орган від доведення правомірності свого рішення.

Крім того, захисник Костова Н.З. зазначає, що до матеріалів цієї справи долучено DVD-диск із відеозаписом, який є неналежним та недопустимим доказом, оскільки цей відеозапис не містить усіх відомостей про обставини у цій справі.

Разом з цим, під час апеляційного розгляду захисник Костова Н.З. просила скасувати постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.11.2024 щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити на підставі п.4 ст.247 КУпАП, у зв`язку з вчиненням останнім дій в стані крайньої необхідності.

При цьому, захисник Костова Н.З. вказувала на те, що ОСОБА_1 , на виконання усного наказу свого командира, вирушив до м.Харкова за запчастинами для відновлення військової техніки. Наказ був пов`язаний із забезпеченням боєздатності підрозділу та потребував негайного виконання.

Захисник Костова Н.З. в своїй апеляційній скарзі також просить поновити їй пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження постанови судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.11.2024 щодо ОСОБА_1 , посилаючись на те, що судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено за відсутності останнього, який є військовослужбовцем, а про існування оскаржуваної постанови стороні захисту стало відомо лише 12.12.2024, а тому вони не мали об`єктивної можливості подати апеляційну скаргу у строк, передбачений чинним законодавством.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Костової Н.З.

Вислухавши доводи захисника Костової Н.З., яка підтримала свою апеляційну скаргу, а також просила скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п.4 ст.247 КУпАП, у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 дій в стані крайньої необхідності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про частково задоволення поданої апеляційної скарги, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні за результатами їх дослідження та оцінки висновки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За наслідками судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме відомостями:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №804159 від 05.09.2024, що складений у відповідності до ст. 256 КУпАП, в якому зафіксовано обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та який особисто підписав ОСОБА_1 , зазначивши в ньому, що повторно протягом року керував автомобілем без посвідчення водія відповідної категорії, щире кається (а.с.1);

- інформацієї з бази даних «Адмінпрактика», згідно якої ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА 1698424 від 19.03.2024, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 гривень (а.с. 2);

- копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 4-5);

- копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля Mitsubishi Lancer, д.н. НОМЕР_3 , власником є ОСОБА_2 (а.с. 5);

- DVD-диску з відеозаписом, з якого вбачається, що 05.09.2024 року об 11:32 год. на автодорозі Т21-11, блок-пост с. Нова Олександрівка, Харківської області, знаходиться автомобіль Mitsubishi Lancer, д.н. НОМЕР_3 , встановлено особу водія: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно керував автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н. НОМЕР_3 , а також що він не має права керування транспортними засобами (а.с.6);

- іншими матеріалами справи у їх сукупності.

Отже, враховуючи відомості вищезазначених письмових доказів та відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Натомість, під час апеляційного розгляду встановлені обставини, що свідчать вчинення зазначених вище дій в стані крайньої необхідності, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Апеляційний суд також бере до уваги правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що містяться в його постанові від 21.12.2018 в справі № 686/5225/17, згідно яких, у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Отже, однією з найважливіших умов визначення стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Відповідно до приписів ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Приписами ст.27 Конституції України встановлено обов`язок держави -захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Таким чином Конституція України встановлює, що жодні правовідносини не можуть вважатися ціннішими за життя людини. Питання рятування життя військовослужбовців та інших людей, а також захисту Батьківщини, зокрема під час виконання обов`язків військової служби під час захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф проти України.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 , зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_2 №179 від 28.06.2023 (а.с.32).

Згідно відомостей довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2025 №654, солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф проти України (а.с.47).

Відповідно до відомостей витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №179 від 28.06.2023 солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за контрактом, залучено до складу та засобів НОМЕР_4 АК оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які залучаються та беруть безпосередню участь у бойових діях (здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф) безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) з метою виконання службових (бойових, спеціальних) завдань, та призначено на посаду стрільця-регулювальника 1 комендантського відділення комендантського взводу військової частини НОМЕР_2 (а.с.46).

З витягу з бойового розпорядження командира 1 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 ПУВБ №175 від 03.09.2024 вбачається, що для вогневого ураження противника в режимі реального часу проводити комплексування засобів повітряної розвідки (БпЛА) з артилерійськими підрозділами та створювати розвідувально-вогневі комплекси для розвідки і ураження найбільш важливих цілей противника в автоматизованому режимі, та ведення контрбатарейної боротьби. З 04.09.2024, до окремого розпорядження, продовжити виконання завдань розвідувальним комплексом № НОМЕР_5 (РВК) у складі однієї групи (САУ АS90). БпАК «Посейдон», АN/TPQ для КББ. Чергування водіїв щодо виїзду в район ВП (зокрема підвоз бк та доставка особового складу) організовано за наступним графіком: з 04.09.2024 – до окремого розпорядження: ОСОБА_1 та ін. Готовність до виконання завдань – постійна (а.с.53).

Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_3 від 13.03.2025, останній займає посаду командира самохідного артилерійського взводу – старшого офіцера на 1 самохідній артилерійській батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 з 11.03.2023. 04.09.2024 о 07 год. 30 хв. він довів солдату ОСОБА_1 бойове розпорядження командира 1 самохідної артилерійського батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону №175 від 03.09.2024, що з 04.09.2024 солдат ОСОБА_1 заступає на бойове чергування водіїв щодо виїзду в район вогневих позицій. 05.09.2024 у них вийшла з ладу самохідна гармата АS-90 і потрібна було терміново їхати в м.Харків, щоб перепрасовувати шланги високого тиску і купити деталі для відновлення ОВТ.

При цьому, свідок ОСОБА_3 зазначив в своїх письмових поясненнях від 13.03.2025, що він надав солдату ОСОБА_1 усний наказ про необхідність вирушення до м.Харкова для необхідності закупівлі запчастин та шлангів. Наказ був пов`язаний із забезпеченням боєздатності підрозділу та потребував негайного виконання (а.с.54).

Крім того, апеляційний суд бере до уваги відомості відеозапису (файл «0000000_00000020240905124003_0085», починаючи з 00 хв. 31 сек.), який міститься на DVD-диску (а.с.6) та з якого вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та їде з АДРЕСА_2 за запчастинам для « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Такі відомості відеозапису повністю узгоджуються з відомостями вищезазначених письмових доказів, а саме з відомостями витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №179 від 28.06.2023, бойового розпорядження командира 1 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 ПУВБ №175 від 03.09.2024, письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , який є безпосереднім командиром солдата ОСОБА_1 .

Отже, під час апеляційного розгляду достеменно встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та 05.09.2024, тобто в день складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №804159 від 05.09.2024, виконував свій військовий обов`язок, бойове розпорядження командира 1 самохідної артилерійського батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону №175 від 03.09.2024 та усний наказ командира самохідного артилерійського взводу – старшого офіцера на 1 самохідній артилерійській батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , який був пов`язаний із забезпеченням боєздатності підрозділу та потребував негайного виконання.

При цьому, апеляційний суд бере до уваги, що 05.09.2024 у денну пору доби ОСОБА_1 був зупинений на блок-пості у АДРЕСА_3 , тобто у населеному пункті, який на час складання проколу у цій справі перебував у незначній відстані від території ведення активних бойових дій.

Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, в даному конкретному випадку, об`єктивно свідчать про наявність обставин, передбачених ст.18 КУпАП, оскільки 05.09.2024 ОСОБА_1 хоча і вчинив дії, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП, але вони вчинені в стані крайньої необхідності, оскільки виконання ОСОБА_1 усного наказу свого командира, який потребував негайного виконання та є обов`язковим для нього, було пов`язаноне тільки із забезпеченням боєздатності підрозділу та із збереженням життя його

однослужбовців, а й безпосередньо впливало на усунення небезпеки, яка загрожує територіальній цілісності України та життю інших громадян, внаслідок військової агресії рф проти України.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , виконуючи бойове розпорядження командира 1 самохідної артилерійського батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону №175 від 03.09.2024 та усний наказ командира самохідного артилерійського взводу – старшого офіцера на 1 самохідній артилерійській батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , які пов`язані із врятуванням життя військовослужбовців, боєздатності свого підрозділу та усунення небезпеки, яка загрожувала державному та громадському порядку, а також власності, правам і свободам громадян, вчинив дії, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП, перебуваючи в стані крайньої необхідності, а тому, відповідно до вимог ст. 17 КУпАП, він не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно із п. 4 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою та належить скасувати, а провадження у даній справі закрити на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 дій в стані крайньої необхідності.

За таких обставин, оскільки оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.4 ст.247 КУпАП, апеляційний суд не перевіряє решту апеляційних доводів сторони захисту, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника Костової Н.З. підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника Костової Н.З. про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 – задовольнити, поновивши їй цей строк.

Апеляційну скаргу захисника Костової Н.З. – задовольнити частково.

Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, – скасувати, а провадження у цій справі закрити на підставі п.4 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                 С.К. Шабельніков