Справа №22-ц-2091/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна

Категорія - 27 Суддя-доповідач - Семеній

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого -  Семеній Л. І.,

суддів -  Кононенко  О. Ю.,  Шевченка  В. А.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 22253,34 доларів США, що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті складає 176691,52 грн. за кредитним договором №SUH 6AU0010000 від 18 червня 2007 року.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати.

Зазначає, що розрахунок заборгованості за кредитним договором суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, загальна сума боргу значно перевищує розмір понесених банком збитків. Просить вирішити питання про призначення експертизи для визначення суми боргу за кредитним договором.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Старовойтової О.О., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 29 листопада 2010 року склала 23813,34 доларів США. Враховуючи поважність причин прострочення сплати боргу у період хвороби сина позивача, місцевий суд обґрунтовано зменшив розмір пені до 503,93 доларів США та стягнув з ОСОБА_1 борг на загальну суму 22253,34 доларів США.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №SUH6AU00100005, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 17785,65 доларів США на купівлю автомобіля та 6954,68 доларів США на сплату страхових платежів під 12% на рік та строком повернення до 18 червня 2014 року. Мінімальний щомісячний платіж за договором складає 340,45 доларів США, який позичальник зобов’язаний сплачувати в період з 24 по 29 число кожного місяця. Для виконання договору позичальнику відкриті рахунок для зарахування коштів на погашення заборгованості, кредитний рахунок, рахунок по відсотках та рахунок для обліку комісії і винагороди банку. У випадку прострочення платежу позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення (а.с.11-12).

З 01 листопада 2008 року банк в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки до 14,04% на рік (а.с.136, 154).

З матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов’язань за укладеним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість. Про її утворення банк повідомив позичальника, направивши йому 09 лютого 2011 року повідомлення (а.с.9).

Згідно з розрахунком банку станом на 29 листопада 2010 року заборгованість становить 23813,34 доларів США та складається з: 16498,21 доларів США заборгованості по основній сумі кредиту; 4852,80 доларів США заборгованості за відсотками; 398,40 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом; 2063,93 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором (а.с.65-66).

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав належну правову оцінку доказам, поясненням сторін.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 526, 527, 530, 551, 1050, 1054 ЦК України та ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Доводи апеляційної скарги про порушення банком умов кредитного договору у частині не зарахування сплачених позичальником коштів на погашення тіла кредиту спростовуються розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 29 листопада 2010 року, а також змістом п.п.3.3 п.3 кредитного договору №SUH6AU00100005 від 18 червня 2007 року, яким встановлений порядок зарахування коштів позичальника у випадку погашення заборгованості при порушенні порядку її сплати (а.с.6-8).

Доводи апелянта про те, що розмір заборгованості по тілу кредиту у сумі 16498,21 доларів США банком визначено в своєму розрахунку заборгованості не вірно, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, банк надав відповідачу кредит у сумі 17785,65 доларів США для придбання автомобіля та відповідно до п.2.1.3 договору перерахував 2283,14 доларів США, а саме: 13 червня 2008 року - 1064, 17 доларів США,  16 червня 2009 року – 632,44 доларів США та 15 червня 2010 року – 586,53 доларів США, на оплату чергових страхових платежів за рахунок кредитних коштів наданих на ці цілі, в зв’язку з тим, що позичальник не надав доказів про їх сплату за рахунок інших джерел, а всього 20068,79 доларів США (17785,65 + 2283,14). Враховуючи, що з загальної суми коштів, сплачених ОСОБА_1 на погашення заборгованості, лише 3570,58 доларів США пішли на погашення тіла кредиту, а решта коштів, відповідно до передбаченого договором порядку зарахування коштів позичальника, - на погашення неустойки, комісії, процентів, розмір заборгованості по кредиту складає 16498,21 доларів США (20068,79 - 3570,58), що вірно визначено банком.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -