Справа №22-ц-2115/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Рунов
Категорія - 52 Суддя-доповідач - Семеній
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Семеній Л. І.,
суддів - Кононенко О. Ю., Шевченка В. А.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2011 року
у справі за позовом Вільної професійної спілки працівників Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе»
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2011 року позов Вільної професійної спілки працівників Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» (далі - Профспілка) в інтересах ОСОБА_1
Визнано незаконним наказ №3166/ВК від 31 березня 2011 року по Публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» (далі – ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе») про звільнення з роботи ОСОБА_1
Поновлено ОСОБА_1 на посаді розподілювача робіт 4 розряду цеху №51 ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» з 31 березня 2011 року.
Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2011 року по 17 жовтня 2011 року у розмірі 4952,02 грн., з наступним відрахуванням всіх необхідних платежів та податків при видачі грошової суми.
Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач був звільнений відповідно до вимог трудового законодавства. Вважає, що профспілка не обґрунтувала відмову від надання згоди на звільнення ОСОБА_1, тому така згода на звільнення позивача згідно з вимогами ч.7 ст.43 КЗпП України не потрібна. Суд не прийняв до уваги того, що ОСОБА_1 має нижчу кваліфікацію та продуктивність праці при більш високому розряді ніж інші працівники цієї ж професії.
Заслухавши пояснення представника відповідача Козупиці О.М., який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3, які заперечили проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відмова профспілки у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 є обґрунтованою, а тому звільнення позивача є незаконним, так як проведене з порушенням норм трудового законодавства.
З таким висновком можна погодитись, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 30 липня 1975 року ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ПАТ «Сумське МНВО ім.М.В. Фрунзе». З 01 червня 1991 року вона працювала в цеху №51 розподілювачем робіт 4 розряду.
З метою скорочення невиробничих затрат і оптимізації виробництва, а також виходячи з норм управління персоналом, 20 грудня 2010 року відповідачем виданий наказ №429 про зміни в організації виробництва і праці.
На підставі цього наказу ОСОБА_1 28 січня 2011 року була попереджена про можливе майбутнє її вивільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці (а.с75-76).
Наказом №3166/ВК від 31 березня 2011 року вона звільнена із займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати згідно зі ст.44 КЗпП України (а.с.9).
Статтею 43 КЗпП України передбачена необхідність отримання згоди на звільнення від первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, у разі розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.
За положеннями ч.7 ст.43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Встановлено, що ОСОБА_1 є членом Вільної профспілки працівників Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» (а.с.5).
28 лютого 2011 року відповідачем направлено на адресу профспілки подання про надання попередньої згоди на звільнення позивача по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.77).
Рішенням засідання комітету профспілки від 15 березня 2011 року №11 ухвалено попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 не давати. Відмова обґрунтована тим, що відповідачем порушені вимоги ст.ст.42, 49-2 КЗпП України, так як на час його звернення з поданням, позивачу не було запропоновано іншої роботи або перекваліфікуватися, не надана інформація для порівняння кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_1 для перевірки дотримання адміністрацією підприємства вимог ст.42 КЗпП України. Крім того, враховано, що позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики, почесні звання «Ветеран-фрунзенець» та «Ветеран інструментального цеху» (а.с.74).
Даючи оцінку зазначеному рішенню суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відмова в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є обґрунтованою, так як має посилання на ділові (професійні) якості працівника, порушення адміністрацією норм трудового законодавства щодо підстав та порядку звільнення та узгоджується з вимогами ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч.7 ст.43 КЗпП України.
За таких обставин суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка незаконно без згоди профспілкової організації звільнена з посади і її позовні вимоги є правомірними.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2011 року по 17 жовтня 2011 року в розмірі 4952,02 грн. відповідає вимогам ст.235 КЗпП України. Розмір стягнутої моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості мотивів відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема витягом з протоколу засідання комітету профспілки від 15 березня 2011 року. Профспілковим органом ухвалене рішення на підставі тих документів, які надані адміністрацією підприємства в обґрунтування доцільності звільнення працівника.
За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи спір, надав належну правову оцінку рішенню профспілкового комітету й мотивам, якими він керувався.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_1 має нижчу кваліфікацію та продуктивність, ніж інші працівники, а тому не має переважного права на залишення на роботі, висновків суду не спростовують. Порушення відповідачем вимог ч.1 ст.43 КЗпП України є самостійною підставою для поновлення позивача на роботі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, що склались між сторонами, повно і всебічно з’ясував обставини у справі, перевірив їх доказами, дав їм оцінку та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги профспілки в інтересах ОСОБА_1
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -