ЄУН 199/8604/24

Провадження № 2/932/3703/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

21 березня 2025 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря – Ксіонди Є. Г.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

представник відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення грошових коштів в обґрунтування якого зазначила, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 01.03.2008. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2010, шлюб між ними розірвано. Під час шлюбу, вони з відповідачем придбали новий автомобіль «Хюндай Акцент» 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 на що була видана довідка-рахунок серії ДДР № 734915 від 21.10.2008, автомобіль був зареєстрований на відповідача. Після розлучення з нею залишився їх спільний син, який є дитиною з інвалідністю з дитинства та потребує постійного догляду. Зважаючи на те, що син стає дорослішим і для його комфортного транспортування вона 30.08.2024 звернулася до відповідача з проханням надати автомобіль, який вони придбали 22.10.2008. Натомість, відповідач у вайбері з власного номеру 0677656566 повідомив, що автомобілю вже нема. Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізьких областях від 26.09.2024, спірний автомобіль 11.11.2009 знято з обліку для реалізації. Вона не знала про реалізацію автомобіля і кошти від його реалізації не отримувала, згоди на його продаж не давала. Згідно висновку судового експерта-автотоварознавця від 11.10.2024, ринкова вартість автомобіля «Хюндай Акцент» 2008 року випуску, обладного двигуном 1.4і з автоматичною КП в комплектації «комфорт» становить 212629,15 грн. Таким чином, відповідач повинен їй коменсувати її частку вартості автомобіля, саме 50% на момент розгляду справи у суді, тобто 106314,57 грн. У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача на користь компенсацію вартості частини автомобіля у сумі 106314,57 грн та судові витрати.

Позивач до судового засідання не з`явилася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що позивач не цікавилася спірним автомобілем, тому що не проживала з відповідачем з 2008 року та у зв`язку з відсутністю у неї посвідчення водія. У них немає доказів щодо утримання спірного автомобіля. Позивач звернулася до відповідача щодо повернення автомобіля 30.08.2024. У відповідача є інша машина. Коли інша машина була придбана та звідки о неї знає позивача – йому невідомо.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник відповідача 09.01.2025 надала суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

До суду представником відповідача 23.01.2025 був наданий відзив на позовну заяву, де зазначено, що у період шлюбу сторонами у 2008 році був придбаний спірний автомобіль за кредитні кошти, який був оформлений на відповідача. Не маючи фінансової можливості сплачувати кредитні кошти за авто, відповідач був вимушений продати автомобіль 11.11.2009, про що було відомо позивачу, так як на той час сторони перебували у шлюбі, проживали разом. Таким чином, позивач знала про продажу автомобіля ще у 2009 році. Просить застосувати строк позовної давності та вважає, що він пропущений позивачем, оскільки спірний договір купівлі-продажу автомобіля було укладено 11.11.2009, а з позовому позивач звернулася тільки у грудні 2024 року, тобто зі спливом 15 років. З роздруківки переписки неможливо встановити точну дату переписки (відсутній рік), а також відсутнє посилання на те, про яке авто іде мова, так як позивач вказує на два авто, які нібито перебувають у власності відповідача та вона вимагає віддати їй одне з них. Позивачу про порушення її права на користування спірний майном було відомо з дня розірвання шлюбу, так як позивач ним не користувалася після його розірвання. Матеріали справи не містять жодного доказу, що після розірвання шлюбу за всі 14 років позивач цікавилася спірним майном, несла певні витрати по його утриманню, з`ясовувала місце його знаходження. Позивавч повинна була дізнатися про порушення свого права з дня розірвання шлюбу, оскільки з цього часу не користувалася спірним майном. Зазначене майно було продане відповідачем ще під час шлюбу 11.11.2009 зі згоди позивача. Доведення факту, через який позивач не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася по його захист до суду недостатньо. Позивач повинна також довести, що вона не могла дізнатися про порушення свого права. У зв`язку з цим просить у позові відмовити у зв`язку з пропуском позивач строку позовної давності.

Представник позивача 27.01.2025 надав суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та заяву про відкладення розгляду справи.

27.01.2025 до суду надано відповідь на відзив, де представник позивача зазначено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2010 підтверджено, що сторони не проживали разом вже тривалий час до розірвання шлюбу. Спірний автомобіль придбано у шлюбі і ним користувався лише відповідач, що останній не спростовує. Позивач отримала посвідчення водія лише 30.04.2024 та про продаж автомобіля узнала лише у 2024 році, отримавши повідомлення від відповідача та сервісного центру. Зважаючи, що позивач тривалий час не проживала з відповідачем на момент розлучення, а також не мала посвідчення водія до 2024 року, то вона жодним чином не знала і не могла дізнатися про порушення своїх прав на володіння спільним сумісним майном, яке відповідач таємно продав у 2009 році.

Відповідач до судового засідання не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що позивач знала про реалізацію транспортного засобу, оскільки давала згоду на це, томущо автомобіль був у кредиті, а можливості погашати кредит не було. Куди пішли кошти від продажу автомобіля, вона не знає.

Інших заяв та клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України, учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

       ІІІ. Процесуальні дії у справі

       Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2024, позовна заява передана за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

30.12.2024 ухвалою судді відкрито провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, розгляд справи по суті призначено на 29.01.2025, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 01.08.2008 між сторонами зареєстрований шлюб.

На підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2010, шлюб між сторонами розірвано.

В період шлюбу сторонами придбане наступне майно: автомобіль «Хюндай Акцент» 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 на підставі довідки-рахунку серії ДДР № 734915 від 21.10.2008, автомобіль був зареєстрований на відповідача 22.10.2008. Також, в період шлюбу, 11.11.2009 вказаний автомобіль за заявою відповідача знятий з обліку для реалізації, що підтверджується листами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізьких областях від 26.09.2024 та від 09.10.2024.

Згідно з висновком з висновком судового експерта-автотоварознавця по визначенню середньо ринкової вартості КТЗ від 11.10.2024, середньоринкова вартість автомобіля «Хюндай Акцент» 2008 року випуску, обладного двигуном 1.4і з автоматичною КП в комплектації «комфорт» становить 212629,15 грн.

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 72 СК України, позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За змістом п. 21 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказані норми ЦК та СК набрали чинності 02.04.2020. Постановою КМУ № 651 від 27.06.2023, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), скасований о 24.00 го. 30.06.2023.

Згідно п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Судом встановлено, що спірне майно набуте сторонами під час шлюбу та продано відповідачем 11.11.2009, тобто у період шлюбу, про що зазначила представник відповідача у відзиві, 18.11.2010, шлюб між сторонами розірвано.

Враховуючи викладене, норми щодо застосування строку позовної давності діяли до 02.04.2020.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п. 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (постанова ВС від 07.09.2023, справа № 947/35719/21).

Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 вказав, що добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, передбаченого статтею 72 СК України, позивачем суду не надано. Відсутність у позивача посвідчення водія не є поважною причиною не цікавитися своїм майном, не вживати заходів на його поділ та отримання його в натурі чи грошової компенсації за належну їй частку на протязі більше 9 років після розірвання шлюбу.

До того ж, суд ставить під сумнів твердження позивача, що вона не цікавилася долею спірного автомобіля, оскільки сама позивач у переписці у месенджері стверджує, що відповідач має 2 машини, що підтверджує, що вона цікавилася майновим станом відповідача та могла дізнатися про порушення свого права.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягаю у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі ст. ст. 60, 61, 70, 71, 72 СК України, 256, 257, 261, 267, 358, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 133, 137, 139, 141, 259, 265, 280-282, 288, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 про стягнення грошових коштів, залишити без задоволення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

       Повне судове рішення складено 21.03.2025.

       Суддя                                                                        І. В. Петунін