ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/277/25

Провадження № 2-а/131/3/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2025 р.         м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області  в складі:

головуючого судді Марчук В.І.,

за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови  по справі про адміністративне правопорушення,

                                                      В С Т А Н О В И В :

17.02.2025 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) через свого представника, адвоката Гончара О.І., звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати  постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення №649 від 04 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, із накладення адміністративного стягнення  у виді штрафу у розмірі 17000 грн., а провадження у справі закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1   на користь позивача 1211,20 грн. сплаченого судового збору. 

В обгрунтування позову вказано, що оскаржуваною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2   №649 від 04 лютого 2025 року  було закрито справу ОСОБА_1 в частині не перебування на військовому обліку військовозобов`язаних за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, та визнано позивача, ОСОБА_1 ,  винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, в частині відсутності при собі військово - облікового документа та не пред 'явлення його за вимогою поліцейського та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00грн.

Вказана постанова винесена на підставі протоколу №61, складеного оператором групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 26 січня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», абз.4 пп.10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації і а ведення військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року,  не став на військовий облік та не отримав військово-обліковий документ.

Відмічено, що  особі, яка складала даний протокол, було відомо про те, що позивач проходить за направленням ІНФОРМАЦІЯ_4   медичний огляд в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковою спеціальності. Проте, у зв`язку з наявними у нього хворобами він потребує тривалого лікування. Позивачу в ІНФОРМАЦІЯ_4 пояснили, що після проходження тривалого лікування та після визначення його придатним до військової служби за певною військо-обліковою спеціальністю йому буде виданий військово - обліковий документ. Такі ж пояснення йому надали в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вищевказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що  Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 19 травня 2024 року не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19 травня 2024 року у вказаному законі діє положення частини десятої статті 1, яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. 

Позивач зазначає, що  справу про адміністративне правопорушення відносно нього слід закрити, оскільки немає доказів події адміністративного правопорушення, а відсутність події адміністративного правопорушення у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП виступає обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення,  зв`язку із чим   оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження  - закриттю.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження  з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 год. 00хв. 25 лютого 2025 року та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали адміністративного провадження, на підставі яких винесена оскаржувана постанова.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування позиції по справі на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали, розгляд справи відкладено на 09 год. 30 хв. 18 березня 2025 року.      

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Гончар О.І. в судове засідання не з`явилися.  В поданій до суду заяві, останній позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача.

Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав. В поданому до суду клопотанні заперечив щодо задоволення позову ОСОБА_1 та просив розгляд справи проводити у відсутності представника сторони відповідача. Крім того, на виконання ухвали суду направив до суду матеріали адміністративного провадження, на підставі яких винесена оскаржувана постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у раз і неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного,  суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності сторін справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. 

Суд, дослідивши надані докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що  зареєстрованою адресою місця проживання позивача ОСОБА_1 є – АДРЕСА_1 . 

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що  26 січня 2025 року оператором групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було складено протокол №61 про адміністративне правопорушення за те, згідно якого ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», абз.4 пп.10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації і а ведення військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року,  не став на військовий облік та не отримав військово-обліковий документ чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. В ході складення даного протоколу ОСОБА_1 надав пояснення, що він був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 без наявності військово-облікового документа в зв`язку з тим, що на той час він проходив військово-лікарську комісію для отримання військово-облікового документа та в подальшому постановки на військовий облік.

04 лютого 2025 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2   №649 від 04 лютого 2025 року  було закрито справу ОСОБА_1 в частині не перебування на військовому обліку військовозобов`язаних за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, та визнано позивача, ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 cm. 210 КУпАП, в частині відсутності при собі військово - облікового документа та не пред`явлення його за вимогою поліцейського та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00грн. Рішення про накладення на ОСОБА_1 стягнення було прийнято після дослідження протоколу про адміністративне правопорушення № 61 від 26 січня 2025 року, повного і всебічного з`ясування всіх фактичних обставин справи, об`єктивної оцінки доказів.

Зокрема, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало невиконання ним вимог абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз. 1 підпункту 1, абз. 3 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1467 від 30 грудня 2022р.,  а саме ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов ’язаних за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання в ТЦК та СП та не мав при собі військово-облікового документа, чим порушив правила військового обліку.   Так, 05.01.2019 року після досягнення 27-ми річного віку ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання та не став на військовий облік військовозобов`язаних. Оскільки правопорушення, вчинене ОСОБА_1 є разовим, тому строки накладення адміністративного стягнення пройшли 05.03.2019 року. Крім того зазначено, що за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 01 січня 2019 року, яка діяла станом на 05 січня 2019 року - день досягнення ОСОБА_1 27 років) було передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягали громадяни України, які досягли які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом 01 січня 2019 року) визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

З аналізу викладених норм убачається, що обов`язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов`язаного.

Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом січня 2019 року - січня 2024 року.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 1 вказаного Закону виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Аналогічні положення закріплені і в ч. 7 ст. 1 діючої редакції статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де зазначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Докази, що свідчать про ігнорування ОСОБА_1 викликів до ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом січня 2019 року - січня 2025 року у матеріалах справи відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має.

Лише 26.01.2025 року на ім`я ОСОБА_1 була виписана повістка № 7/62 про необхідність явки до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ) на 09 годину 00 хвилин 29 січня 2025 року для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської області (за потреби).

Крім того, позивач за направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 проходить медичний огляд в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковою спеціальності, який на час розгляду справи не пройдений в зв`язку із наявними  у нього хворобами та їх тривалим лікуванням.

Крім того, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 19.05.2024 року не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 року в Законі №2232-ХІІ частина 10 статті 1 викладена в новій редакції та визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Також, 19.05.2024 року з набранням чинності Закону №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Отже, до 19.05.2024 року норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало, а з 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому, особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, коли була оголошена перша хвиля часткової мобілізації у зв`язку з російською агресією, та діє і зараз, про що також зазначив Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Отже, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення, яке передбачене за ч.3 ст. 210 КУпАП 05 січня 2019 року, бо норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. Тому суд приходить до висновку, про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, бо закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі. Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Дослідивши подані  докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3ст.210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім того, суд зауважує, що  відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови самостійно змінено фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися. 

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова №649 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04 лютого 2025 року, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП накладено штраф в розмірі 17000,00 грн., прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 1211,20грн., а відповідач є суб`єктом владних повноважень, то судовий збір, відповідно до вимог ст.139 КАС України, в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

                                                       У Х В И Л И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 649 про накладення адміністративного стягнення  від 04 лютого 2025 року, згідно якої закрито справу ОСОБА_1 в частині не перебування на військовому обліку військовозобов`язаних за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, та визнано гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП в частині відсутності при собі військово-облікового документа та не пред`явлення його за вимогою поліцейського та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн. 

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь  ОСОБА_1   понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. 

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 18 березня 2025 року.

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК