Справа № 393/119/25

пров. 2-з/393/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року                                                         селище Кам`янець

Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді  Рачкелюка Ю.В.,

при секретарі судового засідання         Шупрудько К.А.,

за участі представника позивача адвоката Кузь О.М.,

представника відповідача ТОВ «Прогрес» адвоката Пузир В.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду селища Кам`янець в режимі відеоконференції заяву представника позивача Кузь Олександра Миколайовича від 20.03.2025 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди, розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

                                        ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2025 року по даній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на підготовче засідання 20.03.2025 року.

       Представник позивача Кузь О.М. 20.03.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надіслав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (ЄДРПОУ 05526770, адреса: вул.Захисників України, 132, селище Кам`янець, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28200) використовувати земельну ділянку площею 6,0618 га з кадастровим номером 3523455000:02:000:0497, розташовану на території Новгородківської селищної ради Кіровоградської області, у будь-який спосіб, включаючи здійснення сільськогосподарських робіт, до ухвалення рішення у справі № 393/119/25 по суті. Обґрунтовув заяву тим, що: 1) якщо суд задовольнить позовні вимоги, зокрема про розірвання договору оренди та припинення права оренди, але ТОВ «Прогрес» продовжить використовувати земельну ділянку (наприклад, для вирощування сільськогосподарських культур чи інших господарських цілей), це може призвести до виникнення нових правовідносин (наприклад, права на врожай) або фактичного перешкоджання поверненню ділянки позивачу; 2) позивач уже зазнає шкоди через систематичну несплату орендної плати ТОВ «Прогрес» протягом 2012–2024 років. Подальше використання земельної ділянки без сплати орендної плати та без законних підстав (у разі визнання угоди недійсною чи розірвання договору) призведе до додаткових збитків для позивача, зокрема втрати доходу від належного використання ділянки; 3) заборона використання земельної ділянки ТОВ «Прогрес» до ухвалення рішення по суті забезпечить збереження стану майна, що є предметом спору, та унеможливить його погіршення чи зміну правового статусу; 4) Заборона використання земельної ділянки не завдасть значної шкоди ТОВ «Прогрес», оскільки відповідач не виконує своїх зобов`язань за договором (зокрема, не сплачує орендну плату), а строк дії договору за його початковими умовами закінчився у 2016 році. Натомість невжиття цього заходу може призвести до незворотних наслідків для позивача, включаючи втрату контролю над майном на тривалий період.

       Інші можливі заходи забезпечення, такі як накладення арешту на майно чи зобов`язання вчинити певні дії, є менш ефективними у цій ситуації. Арешт земельної ділянки не зупинить її фактичного використання ТОВ «Прогрес», а зобов`язання сплатити орендну плату не усуне ризиків, пов`язаних із подальшим господарським використанням ділянки до вирішення спору. Таким чином, заборона використання є найбільш адекватним і доцільним заходом у цьому випадку.

В підготовчому засіданні представник позивача Кузь О.М. подану заяву про забезпечення позову підтримав та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «Прогрес» Пузир В.О., в підготовчому засіданні заперечував щодо задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки стороною позивача не доведено розумності та доцільності такого забезпечення, та те, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З заявами та клопотанням до суду не звертався.

       При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову та його виду, суд приходить до наступного висновку.

       Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

       Підстави для забезпечення позову визначені ст.149 ЦПК України є оціночними, тому необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

       Зі змісту положень ч.2 ст.149 ЦПК України вбачається, що забезпечення позову допускається лише у виключних випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

       Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

       Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

       Відповідно до п. п. 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

       За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

       Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Пунктом 4 даної постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

       У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

       Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

       При цьому заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

       Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

       Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

       Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.                Зазначення в заяві про потенційну можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

       На обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивачки зазначає, що у провадженні Новгородківського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа № 393/119/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Прогрес» та ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2012 до договору оренди земельної ділянки № 121 від 20.08.2006, розірвання цього договору, припинення права оренди ТОВ «Прогрес» на земельну ділянку площею 6,0618 га з кадастровим номером 3523455000:02:000:0497, розташованої на території Новгородківської селищної ради Кіровоградської області, а також стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 115004,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода від 01.02.2012, укладена ОСОБА_2 як представником позивача за довіреністю від 22.07.2009, була підписана без відома та згоди позивачки. Крім того, ТОВ «Прогрес» систематично не сплачувало орендну плату за період 2012–2024 роки, що є підставою для розірвання договору відповідно до пункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України та частини 2 статті 651 ЦК України. На цей час ТОВ «Прогрес» продовжує використовувати земельну ділянку на підставі договору оренди № 121 від 20.08.2006 та додаткової угоди від 01.02.2012, які позивач вважає недійсними чи такими, що підлягають розірванню. У зв`язку з цим виникла необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони ТОВ «Прогрес» використовувати земельну ділянку до вирішення спору по суті.

       Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

       Суд вважає, що саме звернення до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди, розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ТОВ «Прогрес», як законному володільцю, використовувати земельну ділянку площею 6,0618 га з кадастровим номером 3523455000:02:000:0497 у будь-який спосіб, включаючи здійснення сільськогосподарських робіт, до ухвалення рішення у справі № 393/119/25 по суті, з огляду на те, що право власності на земельну ділянку позивачем не оспорюється, а предметом спору є договірні правовідносини.

       Крім того суд зазначає, що у разі понесення збитків тією чи іншою стороною господарської діяльності на вказаній земельній ділянці, може бути підставою для звернення до суду із заявою про відшкодування понесених збитків тим чи іншим суб`єктом господарювання.

       Таким чином, на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

       Посилання в заяві сторони позивача на те, що не забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення даної заяви.

       Враховуючи вищевикладене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами, зважаючи на те, що позивачем не доведено розумності та доцільності такого забезпечення, не доведено, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не встановлено відповідність вказаних у заяві видів забезпечення позову позовним вимогам, а тому в задоволенні заява представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.

        Керуючись ст.ст.7,149,150,153,197,258-261,353,354 ЦПК України суд,-

                                        ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3  від 20.03.2025 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди, розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати — відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний тест ухвали складено 21.03.2025 року.

          Суддя                                                        Ю.В. Рачкелюк