ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р.                                                                 Справа №909/1016/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                                                І.Б. Малех

суддів                                                                                                    Т.Б. Бонк

                                                                                                                                            Н.А. Галушко

cекретар судового засідання Д.Т.Залуцький

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дзюбака Сергія Петровича, б/н б/д (вх № 01-05/232/25 від 27.01.2025р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року (суддя Стефанів Т.В., повний текст рішення складено та підписано 03.01.2025 м. Івано-Франківськ)

у справі №909/1016/24

за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дзюбака Сергія Петровича

про  стягнення заборгованості у розмірі 54621,25 грн, з яких: 46169,09 грн - основний борг, 6126,04 грн - інфляційні втрати, 2031,15 грн - 3% річних, 294,97 грн – пеня.

за участю представників, учасників процесу:

від позивача: не з`явився;     

від відповідача (скаржника): Федьків В.Б – адвокат;

ВСТАНОВИВ:

          28.10.2024 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Фізичної особи-підприємця Дзюбака Сергія Петровича про стягнення заборгованості за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 на суму 54621,25 грн, з яких: 46169,09 грн - основний борг, 6126,04 грн - інфляційні втрати, 2031,15 грн - 3% річних, 294,97 грн – пеня.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Дзюбака Сергія Петровича на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"  – 46169,09 грн - основного боргу, 6126,04 грн - інфляційних втрат, 2031,15 грн - 3% річних, 294,97 грн – пені та 3028 грн 00 к. - судового збору.

Фізична особа-підприємець Дзюбак Сергій Петрович, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, зокрема покликається на норми ст.ст. 13, 81 ЦПК України, ст.ст. 1, 6, 13  Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 3 Постанови КМУ №1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією».

Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024  року в даній справі та повернути справу до першої інстанції для перегляду по суті.

Позивач по справі у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги, з посиланням на те, що судом першої інстанції вірно встановлено всі обставини справи, застосовано норми матеріального і процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дзюбака Сергія Петровича, б/н б/д (вх № 01-05/232/25 від 27.01.2025р.) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року  у справі №909/1016/24 залишено без руху з підстав, наведених в такій.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дзюбака Сергія Петровича, б/н б/д (вх № 01-05/232/25 від 27.01.2025р.) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року у справі №909/1016/24. Витребувано матеріали справи №909/1016/24 в Господарського суду Івано-Франківської області.

27.02.2025 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №909/1016/24.

В подальшому ухвалою суду від 03.03.2025 розгляд справи №909/1016/24 призначено в судове засідання на 19 березня 2025 року.

17.03.2025 до апеляційного суду від позивача по справі надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами.

18.03.2025 на адресу апеляційного суду від представника скаржника надійшла заява про уточнення прохальної частини апеляційної скарги, а саме: «Задовольнити апеляційну скаргу подану ФОП Дзюбак С.П. та скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2024 року по справі №909/1016/24 та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу». До вказаної заяви долучено копію акту обстеження ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 31.01.2024 року та відповідь ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"  на звернення ФОП Дзюбак С.П. №03.1/233 від 18.02.2025.

19.03.2025 в судовому засіданні представник скаржника підтримав свої вимоги з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року у справі №909/1016/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є юридичною особою та створене з метою здійснення в інтересах Івано-Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичним особам із централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії тощо.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване право приватної власності Дзюбака Сергія Петровича на нежитлове приміщення загальною площею 71,9 кв. м.

Нежитлове приміщення, власником якого є фізична особа-підприємець Дзюбак Сергій Петрович розміщене в межах зовнішніх стін житлового будинку за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 38/24. Вказаний житловий будинок технічно під`єднаний до зовнішніх теплових інженерних мереж ДМП "ІФТКЕ" та забезпечується тепловою енергією, що надається вказаним підприємством.

Форма типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021.

ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 01.11.2021 на офіційному веб-сайті: http://tke.if.ua/ опубліковано індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначений договір вважається укладеним з 01 грудня 2021 року.

Згідно п. 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей   633,   634,   641,   642 Цивільного кодексу України.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 договору).

Відповідно до п. 5 Індивідуального договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно п. 30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

У п. 31 Індивідуального договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Відповідно до наказу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" №271 від 01.12.2021, для абонентів ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з 01.12.2021 встановлено плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуг з постання теплової енергії, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами у розмірі: 10,70 грн/міс. (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії без приладів обліку та 12,62 грн/міс. (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії за наявності приладів обліку.

За змістом п. 32 Індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 Індивідуального договору).

Згідно п. 34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У п. 45 Індивідуального договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Із поданих позивачем документів вбачається, що у період з 01.12.2021 по 01.10.2024, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" забезпечувало тепловою енергією житловий будинок по вул. Г. Мазепи, 38, м. Івано-Франківськ.

У відповідача, як власника нежитлового приміщення на вул. Г. Мазепи, 38 в м. Івано-Франківськ у період з 01.12.2021 по 01.10.2024 виникло зобов`язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення.

Для ідентифікації споживача виконавцем комунальної послуги - ДМП "ІФТКЕ" застосовується внутрішня ідентифікація абонентського номера споживача. Споживачу присвоєно номер договору 849, який вказується в розрахунках заборгованості, рахунках-фактурах, актах виконаних робіт тощо.

Позивачем сформовано рахунки на оплату наданих послуг за період з 01.12.2021 по 01.10.2024.

Позивач звертався до відповідача із претензією №06/659 від 06.06.2024 про сплату боргу за поставлену теплову енергію на загальнобудинкові потреби.

Відповідач не відреагував на претензію та не здійснив оплату за поставлену теплову енергію, що призвело до утворення боргу у розмірі 46169,09 грн.

За прострочення оплати вартості отриманих послуг позивач нарахував відповідачу 6126,04 грн інфляційних втрат, 2031,15 грн  3% річних та 294,97 грн пені.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно ч. 2   статті 11 Цивільного кодексу України   підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України  зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У пунктах 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

За змістом ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Співвласники приміщень житлового будинку на вул. Г. Мазепи, 38, який був підключений до мереж централізованого опалення, до 31.10.2021 не визначилися з моделлю договірних відносин з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Індивідуальний договір) є укладеним з 01.12.2021 та обов`язковим до виконання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача, як власника нежитлового приміщення на вул. Г. Мазепи, 38 в м. Івано-Франківськ за період з 01.12.2021 по 01.10.2024 виникло зобов`язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення.

Доказів оплати отриманих послуг відповідач-скаржник не подав.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 46169,09 грн за поставлену теплову енергію на загальнобудинкові потреби за період з 01.12.2021 по 01.10.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання за послуги з постачання теплової енергії позивач нарахував відповідачу 6126,04 грн - інфляційних втрат, 2031,15 грн - 3% річних та 294,97 грн - пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1  ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1  ст. 549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.   Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3   ст. 549 ЦК України).

Частиною 1  статті 550 Цивільного кодексу України  передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем арифметично вірно визначено суму інфляційних втрат в розмірі 6126,04 грн, 294,97 грн - пені та 2031,15 грн - 3% річних,  а тому вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Жодних заперечень щодо правильності здійснених розрахунків скаржник не надав.

Твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі про те, що, судом не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються матеріалами даної справи.

Також відхиляються за безпідставністю покликання скаржника на норми ЦПК України, оскільки дана справа є господарською і судом першої інстанції не можуть застосовуватись норми Цивільного процесуального кодексу України у даному процесі.

Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано норми ст.ст. 1, 6, 13  Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 3 Постанови КМУ №1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», то вони відхиляються колегією суддів, оскільки судом було враховано вимоги вказаних нормативно-правових актів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дзюбака Сергія Петровича, б/н б/д (вх № 01-05/232/25 від 27.01.2025р.) – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024  року у справі №909/1016/24 залишити без змін.

3.          Судовий збір за подання апеляційної скарги – покласти на ФОП Дзюбака Сергія Петровича.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.          Матеріали справи №909/1016/24 повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.  

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2025.

Головуючий суддя                                                                                І.Б. Малех

Суддя                                                                                                    Т.Б. Бонк

Суддя                                                                                                       Н.А. Галушко