Справа № 354/645/21

                                                       Провадження по справі № 2/354/60/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       10 березня 2025 року                                                        м. Яремче

       Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:                

головуючої судді                Ваврійчук Т.Л.

за участю секретарів судового засідання                Старунчак Н.М.

представника позивача                                               адвоката Задерей О.В.

представників відповідачів                                      адвокатів Гайтанюк М.М., Олексюка Л.В.

представників третіх осіб                                Дяк Ю.М., Микитюк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство охорони здоров`я України, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Питлюк Василь Іванович, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради, визнання недійсним договору дарування житлового будинку, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення права власності та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-                         

В С Т А Н О В И В:

Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський»(надалі-ДЗ «ДССС «Прикарпатський») у квітні 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у якому просив поновити строк позовної давності та скасувати рішення про державну реєстрацію і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №8246957 від 25.12.2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0795 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; - визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради №45 від 23.05.2017 року та скасувати рішення про державну реєстрацію і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №20869386 від 08.06.2017 року про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 197,3 кв.м.; - визнати недійсними рішення Яремчанської міської ради №14 від 27.02.2007 року та свідоцтво серії НОМЕР_1 від 28.03.2007 року про право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 1/2 частці на житловий будинок АДРЕСА_3 загальною площею 193 кв.м.; - визнати недійсним договір дарування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, посвідченого 16.01.2020 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та витребувати земельну ділянку в користування ДЗ «ДССС «Прикарпатський»; -скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1) рішення про державну реєстрацію і запис №34241880 від 12.11.2019 року про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0395 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та кадастровим номером 2611000000:05:011:0215, здійснений державним реєстратором виконкому Яремчанської міської ради Онутчаком Р.Р.; - рішення про державну реєстрацію і запис №35066526 від 16.01.2020 року та №35066433 від 16.01.2020 року про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частці на житловий будинок АДРЕСА_2 ; - рішення про державну реєстрацію і запис №35066585 від 16.01.2020 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровим номером 2611000000:05:011:0217; - рішення про державну реєстрацію і запис №35066648 від 16.01.2020 року про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та кадастровим номером 2611000000:05:011:0216, здійснені приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 29.05.1998 року у користуванні позивача перебувають 5 земельних ділянок загальною площею 9,0683 га із цільовим призначенням-для розміщення, обслуговування, експлуатації будівель і споруд лікувально-оздоровчого призначення, які належать Кабінету Міністрів України і МОЗ в розташовані по АДРЕСА_4 . Вказаним земельним ділянкам відповідні кадастрові номери не присвоєні, а тому відомості про них відсутні у Державному реєстрі речових прав та у Публічній кадастровій карті України. Цим скористався ОСОБА_1 , який у період з 10.06.1998 року по 04.07.2002 року та з 10.05.2007 року по 21.10.2010 року обіймав посаду головного лікаря санаторію. І на підставі особистої заяви від 06.08.2000 року та рішення виконкому Яремчанської міської ради №103 від 29.08.2000 року отримав Державний акт серії І-ІФ №008506 від 02.10.2000 року на право власності на земельну ділянку, що належала санаторію, площею 0,0795 га по АДРЕСА_1 . На вказаній ділянці, якій був присвоєний кадастровий номер 2611000000:05:011:0171, відповідач побудував житловий будинок загальною площею 193 кв.м та 28.03.2007 року отримав свідоцтво про право власності, а 03.05.2007 року здійснив реєстрацію права власності на вказаний будинок по частці на себе та дочку ОСОБА_5 . Надалі, 25.12.2014 року відповідач здійснив державну реєстрацію права власності на спірну ділянку. Вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.364 КК України за фактом самовільного захоплення земельної ділянки санаторію площею 0,1257 га, а рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015 року визнано недійсним рішення виконкому Яремчанської міської ради №103 від 29.08.2000 року в частині вилучення із земель санаторію ділянки площею 0,0795 га і надання її ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку, а також визнано недійсним виданий відповідачу 02.10.2000 року Державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ №008506. У подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи свої самовільні дії, протягом 2013-2017 років додатково захопив частину земельної ділянки санаторію і здійснив самовільне будівництво другого житлового будинку АДРЕСА_2 . На підставі рішення Яремчанської міської ради №45 від 23.05.2017 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 15.05.2017 року, технічного паспорта від 10.03.2017 року, державним реєстратором 08.06.2017 року здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказаний будинок. Таким чином, на одній земельній ділянці площею 0-,0795 га із кадастровим номером відповідач незаконно побудував два житлові будинки та здійснив державну реєстрацію права власності. Про вказані дії ОСОБА_1 позивач дізнався лише у червні 2019 року після чого направив відповідачу претензію. Відповідачі 01.08.2019 року звернулись у МОЗ України з проханням розглянути можливість укладення договору оренди або договору суперфіцію на користування частиною земельної ділянки санаторія, де розташовані належні їм будинки. Одночасно ОСОБА_1 виготовив технічну документацію та здійснив поділ земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 на три окремі ділянки, яким були присвоєні кадастрові номери 2611000000:05:011:0215 площею 0,0395 га, 2611000000:05:011:0216 площею 0,02 га та 2611000000:05:011:0217 площею 0,02 га. 12.11.2019 року ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію права власності на ділянку із кадастровим номером 2611000000:05:011:0215. Надалі 16.01.2020 року відповідач уклав договір дарування відповідно до якого подарував по частці належного йому житлового будинку по АДРЕСА_1 , та земельні ділянки із кадастровими номерами 2611000000:05:011:0216 площею 0,02 га та 2611000000:05:011:0217 своїм онукам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за якими зареєстровано право власності на вказані об`єкти нерухомості. Внаслідок зазначених незаконних дій відповідач та його сім`я самовільно, безоплатно та фактично використовують земельну ділянку санаторію площею 0,2038 га, на якій знаходяться належні їм житлові будинки, що перешкоджає позивачу у виготовленні кадастрових номерів на свої земельні ділянки та здійснення їх державної реєстрації. Позивач в позасудовому порядку 01.10.2020 року звернувся з претензіями до ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора Онутчака Р.Р. та отримав відповідь із рекомендацією звернутись до суду. Із урахуванням вимог ст.ст. 328, 375, 388 ЦК України, ст.ст.21, 52, 116 ЗК України, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.2021 року позовну заяву ДЗ «ДССС «Прикарпатський» залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

17.06.2021 року до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_1 , який вказав, що рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015 року про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради №103 від 29.08.2000 року та виданого йому державного акту на земельну ділянку серії І-ІФ №008506 набрало законної сили 08.07.2015 року і позивач мав право звернути його до виконання у строк до 08.07.2016 року, однак виконавчий лист не отримав і станом на 2021 рік вказане рішення до виконання не зверталось. Таким чином строк позовної давності щодо вимог позивача про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію і запису №8246957 від 25.12.2014 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0795 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171; рішення Яремчанської міської ради №45 від 23.05.2017 року та скасування рішення про державну реєстрацію і запису №20869386 від 08.06.2017 року про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; рішення Яремчанської міської ради №14 від 27.02.2007 року та свідоцтво серії НОМЕР_1 від 28.03.2007 року про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 сплив. За таких обставин він вважається добросовісним набувачем і власником земельної ділянки на якій у 2007 році законно побудував житловий будинок за адресним номером АДРЕСА_3 також у 2017 році побудував та ввів в експлуатацію будинок, якому присвоєно адресу АДРЕСА_2 . В обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач не зазначає чому не звертався до виконавчої служби для виконання рішення апеляційного суду в частині вилучення земель санаторію, у 2013-2017 роках не зафіксував будівництво на спірній ділянці нового житлового будинку, маючи реальну можливість отримати відомості про власника нерухомого майна з відповідних державних реєстрів. До позовної заяви не додано належних та допустимих доказів виникнення права постійного користування на земельну ділянку, яка межує із ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:011:0216, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою санаторію, яку без кадастрового номера та технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) слід вважати незареєстрованою. Оскільки позивачем рішення апеляційного суду від 08.07.2015 року не звернуто до виконання він на законних підставах у 2017 році збудував другий житловий будинок на належній йому ділянці, яку в подальшому розділив на три ділянки та як законний власник у 2020 році уклав договір дарування житлового будинку та земельних ділянок онукам, а тому невірними є твердження позивача про незаконність будівництва житлових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , а також незаконність укладених ним договорів дарування. Із урахуванням наведеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

02.07.2021 року до суду надійшов відзив на позов відповідачки ОСОБА_2 , яка просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказала, що вона набула право власності на частку житлового будинку по АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1 від 28.03.2007 року. Вказаний будинок був збудований її батьком на належній йому земельній ділянці площею 0,795 га та в установленому порядку введений в експлуатацію, що засвідчує відповідна декларація про готовність об`єкта до експлуатації та технічний паспорт на будинок. Тому не заслуговують на увагу доводи позивача про незаконність набуття нею права власності на часту у вказаному будинку. Станом на 2007 рік будинок був збудований, а тому позивач мав можливість оспорити рішення Яремчанської міської ради №14 від 27.02.2007 року ще в ході розгляду цивільної справи №354702/13-ц про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку площею 0,0795 га, виданого її батькові, та не допустити будівництва на цій ділянці другого житлового будинку. Однак даний позов подано до суду у 2021 році із пропуском строку позовної давності. Також не заслуговують на увагу доводи позивача про самовільне захоплення земельної ділянки площею 0,1257 га. Так по сусідству із їхньою земельною ділянкою був пустир, де сусіди викидали сміття та побутові відходи. З приводу даного сміттєзвалища вона зверталась у міську раду та до позивача, та не отримавши жодної реакції, вони самостійно за власний кошт розчистили цю ділянку, після чого позивач звернувся до суду із вказаним позовом, намагаючись захопити їхню нерухомість. Жодних доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині позивач не надав, зокрема не довів, що він є законним користувачем суміжної земельної ділянки. У матеріалах справи відсутня технічна документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 9,0683 га, межі якої в натурі не встановлені, а тому позивач використовує цю ділянку з порушенням вимог чинного законодавства, не за цільовим призначенням. Також зазначила, що відповідно у межах курортів можуть перебувати не тільки земельні ділянки, надані у власність чи користування лікувальним та санаторно-курортним установам, а й земельні ділянки, надані громадянам та юридичним особам для житлового будівництва та обслуговування об`єктів комерційного призначення, тощо. Разом з тим, земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивача знаходиться у занедбаному стані, більша її частина не використовується для курортної справи, а позивач вирішив претендувати на їхню нерухомість, яка використовується сім`єю відповідачів для проживання та є їх єдиним житлом.

05.07.2021 року та 21.07.2021 року позивач подав відповіді на відзиви відповідачів, в яких вказав, що позивачу стало відомо про протиправну реєстрацію ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку і житлові будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 у червні 2019 року від адвоката Романко В.М., про що свідчать інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав, відправлена 10.06.2019 року претензія та заява відповідача до МОЗ України від 01.08.2019 року. До 2016 року отримати зазначену інформацію з реєстру позивач не міг, а надалі не мав цифрового підпису для отримання витягу, а до державних реєстраторів керівництво санаторію не зверталось, знаючи про те, що відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності за фактом самовільного захоплення земельної ділянки, а виданий йому державний акт скасовано рішенням суду від 08.07.2015 року. Також зазначено, що відповідач приховував набуття права власності на спірну ділянку у зв`язку із чим судом у справі, яка розглядалась з 2013 року по 08.07.2015 року, не було застосовано наслідки недійсності державного акта на право власності на землю, а інформація про наявність судового спору була прихована ОСОБА_1 від державного реєстратора, який зареєстрував його право власності на спірну ділянку. Та обставина, що відповідач зареєстрував право власності на ділянку із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 шляхом обману, на підставі недійсного державного акта за правилами ст.215, 230 та ч.ч.3,4 ст.258 ЦК України є підставою для застосування спеціальної позовної давності строком в 5 і 10 років. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015 року стосується визнання, зміни і припинення правовідносин, за якими виконавчі листи не видаються та не підлягало виконанню у примусовому порядку. Пунктом 3 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05.12.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії рейдерству» передбачено, що виконання рішень про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав, що набрали чинності до 16.01.2020 року, здійснюється шляхом скасування державної реєстрації. Позивач дізнавшись про реєстрацію відповідачем права власності на житлові будинки і земельну ділянку виставив ОСОБА_1 претензію, надав можливість врегулювати спір добровільно, а коли дізнався про поділ земельної ділянки та укладення договорів дарування, звернувся до ГУ Держгеокадастру та державного реєстратора з вимогою скасувати зазначені реєстраційні дії, та не отримавши відповідь звернувся до суду. Відповідно до Перехідних положень ЗК України 2001 року, Закону України «Про Держаний земельний кадастр» раніше видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками є чинними, а ст.92 ЗК України 2001 року не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому раніше порядку. У позивача наявний державний акт на право постійного користування ділянкою площею 9,0686 га, технічна документація та реєстрація були здійснені органом Держкомзему у діючому на той час порядку, а тому в цій частині доводи відповідачів є безпідставними. Крім того санаторій уклав договір із землевпорядною організацією на виготовлення технічної документації із землеустрою з метою отримання державного акта, однак через реєстрацію права власності відповідачів на ділянку та будинки на території закладу змушений був звернутись до суду. В даному випадку самовільне захоплення землі та протиправна зміна її цільового призначення встановлені відповідними судовими рішеннями, що мають преюдиціальне значення і не підлягають доказуванню. Тому позивач стверджує, що рішення міської ради, отримання державного акта та реєстрація права власності на спірну ділянку є недійсними з моменту їх вчинення. Дані недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, а отже оскільки земельна ділянка і обидва будинки побудовані та зареєстровані відповідачем незаконно, які і наступні вчинені правочини у формі поділу ділянки та її подальшого відчуження шляхом укладення договорів дарування позивач вправі вимагати застосування наслідків недійсності зазначених правочинів.

29.07.2021 року до суду надійшли заперечення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на відповідь на відзив, у яких зазначено, що положення ч.ч.3, 4 ст.258 ЦК України, на які посилається позивач, виключено на підставі закону України №4176-VІ від 20.12.2011 року, а тому до вимог про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію і запису №8246957 від 25.12.2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельне ділянку із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171; визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради №45 від 23.05.2017 року та скасування рішення і запису про державну реєстрацію №20869386 від 08.06.2017 року про право власності відповідача на житловий будинок АДРЕСА_2 ; визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради №14 від 27.02.2007 року та свідоцтва серії НОМЕР_1 від 28.03.2007 року про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 підлягає застосуванню строк позовної давності тривалістю у три роки, який пропущений і позивач не навів жодних вагомих причин пропуску строку звернення до суду. Невірними є твердження позивача про те, що виконавчий лист на виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015 року не міг видаватись в силу закону, однак вказане рішення суду санаторієм в установлений строк звернуте до виконання не було, що вказує на пропуск строку позовної давності. Невірними є також доводи позивача про наявність у нього належних доказів на підтвердження права користування земельною ділянкою площею 9,0683 га, оскільки відповідно до п.2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр», якщо відомості про ділянки, сформовані до 2004 року не внесені до Державного реєстру земель, їх реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). Позивач визнає, що ділянка, якою він користується не має кадастрового номеру, а отже за відсутності належної технічної документації неможливо встановити її межі. Також позивач знав, що ОСОБА_1 продовжує користуватися спірною ділянкою після рішення апеляційного суду і що на даній ділянці побудовані та введені в експлуатацію два будинки. 01.10.2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 законно поділено на 3 ділянки, після чого ОСОБА_1 як законний власник уклав договір дарування житлового будинку. В свою чергу санаторій через шість років вирішив претендувати на нерухомість відповідачів, що введена в експлуатацію. Також помилковим є твердження про те, що набута ОСОБА_1 у власність ділянка площею 0,0795 га була призначена під будівництво лише одного будинку. Водночас позивач безпідставно приходить до висновку, що один зі спірних будинків знаходиться за межами цієї ділянки, оскільки у позивача відсутня технічна документація на земельну ділянку, якою він користується, а право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомості є законним, що підтверджується документами, які засвідчують реєстрацію права власності та прийняття в експлуатацію житлового будинку-свідоцтво про право власності, технічний паспорт, акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва в експлуатацію, будівельний паспорт, Декларація про готовність об`єкта до експлуатації.

Ухвалою суду від 15.09.2021 року до участі у даній справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору МОЗ України, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка В.І., Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яремчанської міської ради.

26.10.2021 року до суду надійшли письмові пояснення ГУ Держгекокадастру в Івано-Франківській області, в яких зазначено, що відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.ст. 24, 79-1 ЗК України скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається із одночасним припиненням речових прав на неї. Відповідно до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» після скасування права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримає в порядку інформаційного обміну інформацію про скасування права, відповідно до чого будуть внесені зміни до Поземельних книг на відповідні ділянки. Розгляд даної справи просили проводити у відсутності представника управління.

11.11.2021 року судом постановлено ухвалу про участь представника МОЗ України у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.08.2022 року позивач подав уточнену позовну заяву відповідно до якої просив поновити строк позовної давності та скасувати: 1) державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за записом №8246957 від 25.12.2014 року про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0795 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 2) визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради №45 від 23.05.2017 року та скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав майно за записом №20869386 від 08.06.2017 року про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 197,3 кв.м.; 3) визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради №14 від 27.02.2007 року та свідоцтво серії НОМЕР_1 від 28.03.2007 року про право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по частці на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 193 кв.м.; 4) визнати недійсним договір дарування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 частки житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,02 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0217, посвідчений 16.01.2020 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №9; 5) визнати недійсним договір дарування ОСОБА_1 на користь та ОСОБА_4 частки житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,02 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0216, посвідчений 16.01.2020 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №12; 6) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: - державну реєстрацію за записом №34241880 від 12.11.2019 року про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0395 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та кадастровим номером 2611000000:05:011:0215, здійснену державним реєстратором виконкому Яремчанської міської ради Онутчаком Р.Р.; - державну реєстрацію за записом №35066526 від 16.01.2020 року та №35066433 від 16.01.2020 року про право спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по частці на житловий будинок АДРЕСА_2 ;- державну реєстрацію за записом №35066585 від 16.01.2020 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровим номером 2611000000:05:011:0217; - державну реєстрацію за записом №35066648 від 16.01.2020 року про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та кадастровим номером 2611000000:05:011:0216, здійснені приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та витребувати земельну ділянку в користування позивача.

31.08.2022 року та 06.09.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 подали відзиви на уточнену позовну заяву, в яких зазначено, що позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності в обґрунтування заявленого клопотання його поновлення. Позивач не визначив ціну позову та не провів грошову оцінку майна. Позивач невірно прийшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинені незаконні дії відносно земельних ділянок і житлових будинків по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , не надав жодних доказів які б підтверджували, що земельна ділянка зареєстрована за позивачем і що можливим є встановлення меж цієї ділянки. Факт самовільного використання відповідачами земельної ділянки є голослівним та не підтверджений належними доказами. Крім того позивач не довів, що він є законним користувачем суміжної ділянки. Відповідачка не була залучена до участі у цивільній справі №354/702/13-ц, хоча на той час була співвласником житлового будинку АДРЕСА_3 . За таких обставин, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є законними співвласниками вказаного житлового будинку з 2007 року та мають всі необхідні документи, що підтверджують право власності, а позивач використовує ділянку площею 9,0683 га, яка надана йому у постійне користування згідно Державного акту від 29.05.1998 року з порушенням чинного законодавства, у нього відсутня технічна документація із землеустрою, яка дозволяє встановити межі цієї ділянки, а також санаторієм неналежно обгрунтовано юридичні підстави недійсності набуття права власності на земельні ділянки і житлові будинки, просили відмовити у позові та застосувати позовну давність.

Ухвалою суду від 05.09.2022 року доручено Органу опіки та піклування виконавчого комітету Яремчанської міської ради надати суду письмовий висновок щодо вирішення спору у частині заявлених позовних вимог, що стосуються прав та інтересів неповнолітніх відповідачів; витребувано у приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка В.І. належно засвідчені копії матеріалів реєстраційних справ щодо посвідчення договорів дарування від 16.01.2020 року, за реєстром №№9,12; зобов`язано позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем ОСОБА_6 у заяві про письмове опитування від 30.06.2021 року у формі заяви свідка.

20.09.2022 року до суду надійшла заява за підписом генерального директора ДЗ «ДССС «Прикарпатський» Мельника Р.М., в якій на виконання ухвали суду від 05.09.2022 року повідомлено наступне: 1) який вид технічної документації було застосовано при виготовленні директору ДЗ «ДССС «Прикарпатський» державного акта на право користування земельною ділянкою площею 9,0683 га у 1998 році невідомо і таке питання недоречне та провокаційне; 2) документацію по наданню ДЗ «ДССС «Прикарпатський» державного акту на право користування земельною ділянкою площею 9,0683 га від 20.05.1998 року виготовляв інженер-землевпорядник М. Михасюк; 3, 4) 18.01.2019 року ДЗ «ДССС «Прикарпатський» уклав з інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_7 договір про виконання проектно-вишукувальних робіт по відновленню та встановленню меж земельних ділянок санаторію, завершення яких неможливе через незаконні дії ОСОБА_1 ; 5) у зв`язку із тим, що у 1998 році не існувало кадастрових номерів та Публічної кадастрової карти, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому відомості про земельні ділянки санаторію до них не внесені; 6) про існування рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015 року про визнання недійсним державного акта серії І-ІФ №008506 на право власності ОСОБА_1 на ділянку площею 0,08 га генеральний директор санаторію дізнався зі слів юриста в 2019 році та 01.10.2020 року рекомендованим листом направив для виконання завірену копію даного судового рішення до державного реєстратора Яремчанської міської ради, який рекомендував звернутись до суду; 7,8) про будівництво ОСОБА_1 житлового будинку №1/1 протягом 2007 року та №1/2 протягом 2017 року по вул. Курортна санаторію було відомо, але позивач не звертався до правоохоронних органів, оскільки вважав, що будівництво здійснюється відповідно до законодавства; 9) ДЗ «ДССС «Прикарпатський» використовує всі земельні ділянки зі цільовим призначенням, крім земельної ділянки площею 0,2058 га, яку використовує ОСОБА_1 , що перешкоджає позивачу у виготовленні технічної документації та присвоєнні кадастрових номерів земельним ділянкам та їх державній реєстрації.

Ухвалою суду від 13.10.2022 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у ГУ Держгеокадастру та Яремчанській міській раді.

14.11.2022 року позивачем подано другу уточнену позовну заяву відповідно до якої позивач просив: 1) поновити строк позовної давності та скасувати: -державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за записом №8246957 від 25.12.2014 року про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0795 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; - визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради №45 від 23.05.2017 року та скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав майно за записом №20869386 від 08.06.2017 року і визнати припиненим право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 197,3 кв.м.; - визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради №14 від 27.02.2007 року та свідоцтво серії НОМЕР_1 від 28.03.2007 року про право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по частці на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 193 кв.м.; 2)- визнати недійсним договір дарування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 частки житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,02 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0217, посвідчений 16.01.2020 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №9; -

-визнати недійсним договір дарування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 частки житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,02 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0216, посвідчений 16.01.2020 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №12 та витребувати ці земельні ділянки в користування ДЗ ССС «Прикарпатський»; 3) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: - державну реєстрацію за записом №34241880 від 12.11.2019 року і визнати припиненим право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0395 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та кадастровим номером 2611000000:05:011:0215; - державну реєстрацію за записом №35066526 від 16.01.2020 року та №35066433 від 16.01.2020 року і визнати припиненим право спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по частці на житловий будинок АДРЕСА_2 ; - державну реєстрацію за записом №35066585 від 16.01.2020 року і визнати припиненим право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровим номером 2611000000:05:011:0217; - державну реєстрацію за записом №35066648 від 16.01.2020 року і визнати припиненим право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та кадастровим номером 2611000000:05:011:0216 та витребувати ці три земельні ділянки в користування ДЗ «ДССС «Прикарпатський» та самовільно захоплену ділянку площею 0,1257 га.

       Ухвалою суду від 02.03.2023 року позовну заяву ДЗ «ДССС «Прикарпатський» залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків, а саме сплати судового збору за заявлену позовну вимогу про витребування земельних ділянок.

       Ухвалою суду від 20.03.2023 року позовну заяву ДЗ «ДССС «Прикарпатський» залишено без розгляду.

       Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.06.2023 року вказану ухвалу суду скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

       Ухвалою суду від 20.09.2023 року задоволено клопотання позивача та зобов`язано Управлення Державної казначейської служби України в м. Яремче повернути з Державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

       21.09.2023 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої п.3 уточненої позовної заяви в редакції від 14.11.2022 року викладено у наступній редакції: витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0395 га кадастровий номер 2611000000:05:011:0215 та самовільно захоплену земельну ділянку площею 0,1257 га по АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611000000:05:011:0217; витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611000000:05:011:0216 в користування ДЗ «ДССС «Прикарпатський», в іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

       11.10.2023 року представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 подала відзив на заяву про зміну предмету позову від 20.09.2023 року, в якому зазначено, що заява про зміну предмету позову є необгрунтованою, позивач заявив позовну вимогу про витребування чотирьох земельних ділянок, однак не визначив ціну позову. При цьому у первісній позовній заяві та уточненій позовній заяві від 14.11.2022 року позивач не наводить підстав для витребування земельних ділянок у відповідачів, а тому подавши заяву про зміну предмету позову, санаторій фактично одночасно змінює і предмет і підстави позову. При цьому заявлену позовну вимогу про витребування земельних ділянок позивач не оплатив в установленному порядку судовим збором. Із урахуванням чого просили заяву про зміну предмету позову залишити без руху.

       Ухвалою суду від 12.12.20234 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів адвоката Гайтанюк М.М. про зупинення провадження у справі, залучено до участі у даній справі в якості законного представника неповнолітніх відповідачів їх батька ОСОБА_8 .

       Ухвалою суду від 01.03.2024 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

       21.04.2024 року судом постановлено ухвалу про участь відповідачки ОСОБА_6 у судовому засіданні у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів.

       У судовому засіданні представник позивача адвокат Романко В.М. заявлені позовні вимоги підтримав із урахуванням уточненої позовної заяви від 14.11.2022 року та заяви про зміну предмету позову від 20.09.2023 року та просив їх задовольнити у повному обсязі із наведених мотивів.

       Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 адвокат Гайтанюк М.М. у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити з мотивів, наведених у відзивах на позов та застосувати позовну давність.

       Представник неповнолітніх відповідачів адвокат Олексюк Л.В. у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі із урахуванням висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

       Представник третьої особи, яка не заявляє смостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача МОЗ України у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у пвоному обсязі, з мотивів, наведених позивачем.

       Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування та просила у задоволенні позову в частині вимог, заявлених до неповнолітніх відповідачів відмовити.

       Представник відповідача Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та третьої особи, яка не заявляє смостійних вимог щодо предмета спору Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у судове засідання не з`явились, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

       Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Питлюк В.І. направив до суду заяву, в якій просив розгляд даної справи проводити у його відсутності.

       06.11.2024 року судом постановлено ухвалу про участь представника позивача адвоката Задерей О.В. у судовому засіданні у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів.

       Ухвалою суду від 27.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження.

       Ухвалою суду від 26.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку та залишено без розгляду подані клопотання про призначення у даній справі земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою та долучення письмових доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку, що позов не підлягає до  задоволення, виходячи з наступних підстав.

          Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 29.05.1998 року Яремчанському санаторію «Прикарпатський» на підставі рішення Яремчанської міської ради №37 від 29.04.1998 року був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ №001249 на право постійного користування земельною ділянкою площею 9,0683 га для розміщення, обслуговування, експлуатації будівель і споруд лікувально-оздоровчого призначення, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №000031.

       Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №690498, державну реєстрацію ДЗ «ДССС «Прикарпатський» МОЗ України проведено 27.05.1997 року, а 12.03.2008 року відбулась зміна найменування юридичної особи.

02.10.2000 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 29.08.2000 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ №008506 на земельну ділянку площею 0,0795 га, що розташована на території Яремчанської міської ради із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за №1182. Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки, вказана ділянка по лінії від А до Б та від В до Г межує із землями санаторію «Прикарпатський».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 28.03.2007 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14425094, виданого Коломийським МБТІ 03.05.2007 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності по частці житловий будинок АДРЕСА_3 .

       Згідно відомостей Технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 193,0 кв.м., житловою площею 76,2 кв.м., виготовленого 26.11.2006 року, датою побудови вказаного будинку зазначено 2005 рік.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 23.03.2013 року ПП «Карпати-ІНФО» виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,0795 га по АДРЕСА_1 . В матеріалах вказаної технічної документації міститься витяг з рішення Яремчанської міської ради №492-27/2014 від 24.07.2014 року пунктом 4.11 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) площею 0,0795 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 у зв`язку із проведенням інвентаризації та зміною конфігурації земельної ділянки; Акт встановлення та узгодження межі земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 від 22.08.2014 року; витяг з рішення Яремчанської міської ради №516-28/2014 від 13.11.2014 року пунктом 5.1 якого затверджено Акт узгодження та встановлення межі земельної ділянки ОСОБА_1 складений депутатами міської ради 22.08.2014, відповідно до якого межа земельної ділянки площею 0,0795 га по АДРЕСА_3 не мінялась.

Вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 року, який набрав законної сили 09.07.2013 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.364 КК України(в редакції 2008 року) і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнивши від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 в період з 10.06.1998 року по 04.07.2002 року та з 10.05.2007 року по 21.10.2010 року займав посаду головного лікаря санаторію «Прикарпатський». Влітку 2007 року ОСОБА_1 , будучи службовою особою - головним лікарем санаторію «Прикарпатський», діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, самовільно захопив земельну ділянку санаторію площею 0,1257 га вартістю 399876,84 грн. поруч зі своєю земельною ділянкою площею 0,0795 га, яку обгородив бетонними плитами та кам`яно-дерев`яним парканом і користувався нею. У 2009 році, достовірно знаючи, що обгороджена ним земельна ділянка належить санаторію, ОСОБА_1 , порушуючи встановлений порядок на зведення будівель, на самовільно захопленій земельній ділянці розпочав самовільне будівництво будівлі.

У відповідності до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

       25.12.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 площею 0,0795 га, номер запису про право власності: 8246957, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31665668 від 25.12.2014 року.

        19.02.2015 року ОСОБА_1 був виданий будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 та будівельний паспорт для будівництва житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 площею 0,0795 га.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015 року у цивільній справі №354/702/13-ц за позовом ДЗ «ДССС «Прикарпатський», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог МОЗ України до Яремчанської міської ради, виконкому Яремчанської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку скасовано рішення Яремчанського міського суду від 03.04.2025 року та ухвалено у нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради №103 від 29.08.2000 року в частині вилучення із земель санаторію «Прикарпатський» земельної ділянки площею 0,08 га і надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,08 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Визнано недійсним державний акт серії І-ІФ №008506 на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, виданий ОСОБА_1 02.10.2000 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №1182.

       Вказаним рішенням встановлено, що рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29.04.1998 року санаторію «Прикарпатський», який в подальшому змінив найменування на ДЗ «ДССС «Прикарпатський» МОЗ України видано державний акт на право постійного користування землею площею 9,0683 га для розміщення, обслуговування та експлуатації будівель і споруд лікувально-оздоровчого призначення.

Рішенням виконкому Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №103 від 29.08.2000 року з земель санаторію «Прикарпатський» вилучено земельну ділянку площею 0,08 га в землі запасу міської ради. Цим же рішенням, за згодою МОЗ України, вилучено земельну ділянку площею 0,08 га та передано у власність ОСОБА_1 для будівництва будинку. На підставі зазначеного рішення 02.10.2000 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0795 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

       Оскільки земельна ділянка площею 0,0795 га, яка знаходилась у постійному користуванні санаторію, передана із земель оздоровчого призначення під забудову житлового будинку без зміни її цільового призначення в установленому законом порядку, що є порушенням закону, це є підставою для визнання рішення органу місцевого самоврядування про вилучення та передачу у власність земельної ділянки недійсним, а також і державного акта на право приватної власності, виданого ОСОБА_1 . Направлений Міністром охорони здоров`я Чорнодолюку Я.М. лист від 18.12.1998 року про те, що МОЗ України не заперечує використати земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,08 га під забудову житлового будинку, не має значення для вирішення даної справи, оскільки земельна ділянка, відповідно до вимог закону не повинна була передаватися у приватну власність без зміни її цільового призначення.

       Дане рішення суду в касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 08.07.2015 року.

15.05.2017 року Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області за №ІФ142171350845 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 197,3 кв.м., житловою площею 134,1 кв.м.

       08.06.2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Онутчаком Р.Р. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 197,3 кв.м, житловою площею 134,1 кв.м, що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 площею 0,0795 га, номер запису про право власності:20869386. Підставою набуття права власності вказане рішення Яремчанської міської ради №45 від 23.05.2017 року, декларація про готовність об`єкта до експлуатації ІФ142171350845 від 15.05.2017 року, технічний паспорт від 10.03.2017 року. Наведене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №89387069 від 13.06.2017 року.

Відповідно до Технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 197,3 кв.м., житловою площею 134,1 кв.м., виготовленого 10.03.2017 року, датою побудови вказаного будинку зазначено 2017 рік.

       Нотаріально посвідченою заявою від 18.10.2019 року, за реєстром №44 ОСОБА_1 просив здійснити розподіл належної йому земельної ділянки площею 0,0795 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 із цільовим призначенням- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на три окремі ділянки площами: 0,0395 га, 0,0200 га, та 0,0200 га.

       12.11.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Онутчаком Р.Р. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0395 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0215(номер запису про право власності:34241880), земельну ділянку площею 0,02 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0216(номер запису про право власності:34240872) та площею 0,02 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0217(номер запису про право власності:34240509), що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №189609697, №189613062 від 21.11.2019 року, Витягами з Державного земельного кадастру НВ-2608730242019, НВ-2608730322019 від 28.11.2019 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №196587207 від 16.01.2020 року.                         17.01.2019 року ДЗ «ДССС «Прикарпатський» уклав договір із ФОП ОСОБА_7 , на виконання проектно-вишукувальних робіт по відновленню, встановленню меж земельних ділянок ДЗ «ДССС «Прикарпатський» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ №001249 від 29.05.1998 року на виконання якого ФОП ОСОБА_7 був виготовлений кадастровий план земельної ділянки площею 0,2058 га.

        Відповідно до претензії від 10.06.2019 року за №137(1), адресованої ОСОБА_1 , ДЗ «ДССС «Прикарпатський» просило припинити подальші реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та з`явитись у санаторій для добровільного вирішення спірних питань.

       Відповідно до довідки про склад сім`ї №1223, виданої виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 25.06.2019 року, ОСОБА_1 , його дочка ОСОБА_6 , онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зять ОСОБА_8 зареєстровані у житловому будинку за адресою АДРЕСА_3 .

Зі змісту заяви від 01.08.2019 року, адресованої в.о. Міністра охорони здоров`я України, вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 просили вивчити питання укладення договору оренди чи суперфіцію на користування земельною ділянкою площею 0,08 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 та була передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради №103 від 29.08.2000 року та на якій знаходиться належний заявникам житловий будинок АДРЕСА_3 .

16.01.2020 року ОСОБА_1 уклав договори дарування частки житлового будинку та земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №№9,12 відповідно до яких подарував по частці належні йому на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки із кадастровими номерами 2611000000:05:011:0217 та 2611000000:05:011:0216 площею 0,02 га кожна своїм онукам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

       Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№196599998, 196601107, 196601444 від 16.01.2020 року підтверджується, що житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 197,3 кв.м., житловою площею 134,1 кв.м. зареєстрований на праві спільної часткової власності по частці за ОСОБА_3 (номер запису про право власності: 35066433) та ОСОБА_4 (номер запису про право власності: 35066526), земельна ділянка площею 0,02 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0217 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 (номер запису про право власності: 35066585) земельна ділянка площею 0,02 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0216 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 (номер запису про право власності:35066648).

01.10.2020 року за вих.№231 ДЗ «ДССС «Прикарпатський» направило претензію державному реєстратору виконавчого комітету Яремчанської міської ради та начальнику міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремче ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області з вимогою скасувати кадастровий номер земельної ділянки 2611000000:05:011:0171 на ділянку площею 0,0795 га, запис №8246957 від 25.12.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю ділянку, запис №20869386 від 08.06.2017 року про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 та запис №35066526 від 16.01.2020 року про право власності на цей житловий будинок та на земельну ділянку площею 0.0795 га з кадастровим номером 2611000000:05:011:0171 по частці за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 16.01.2020 року.

       Листом від 27.10.2020 року за №0-9-0.202-391/115-20 ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області за результатами розгляду претензії ДЗ «ДССС «Прикарпатський» повідомило про те, що кадастровий номер земельної ділянки відповідно до положень ч.6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки, після припинення відповідних речових прав.

       У заявах від 24.12.2020 року за №323 ДЗ «ДССС «Прикарпатський» просило Міськрайоне управління у Надвірнянському районі та м. Яремче ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради, міського голову м. Яремче видати витяг з реєстру та копії документів на підставі яких ОСОБА_1 виготовив кадастровий номер на земельну ділянку площею 0,0795 га по АДРЕСА_1 ; копії документів на підставі яких здійснено записи №8256957 від 25.12.2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0795 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0171, №20869386 від 08.06.2017 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 , №34241880 від 12.11.2019 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0395 га із кадастровим номером 2611000000:05:011:0215; копію документів та рішення Яремчанської міської ради №14 від 27.02.2007 року про оформлення права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_3 , копію документів та рішення Яремчанської міської ради №45 від 23.05.2017 року щодо права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Аналогічні заяви ДЗ «ДССС «Прикарпатський» 10.03.2021 року за №133/1 повторно направило до ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради.

       Яремчанське ВП Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області у відповідь на звернення директора ДЗ «ДССС «Прикарпатський» від 22.01.2021 року повідомило, що в ході проведеної перевірки з приводу можливого захоплення земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 ознак кримінального правопорушення не виявлено.

       Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету №87 від 22.11.2022 року за результатами обстеження матеріально-побутових умов неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 встановлено, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.09.2022 року №310994755 та №310994678 діти не мають у власності інших об`єктів нерухомого майна, крім тих, що є предметом спору. Із урахуванням наведеного комісія вважає за недоцільне визнання недійсними договорів дарування частки у житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок із кадастровими номерами 2611000000:05:011:0217 та 2611000000:05:011:0216 площею 0,02 га кожна від 16.01.2020 року, за реєстром №№9,12, скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно та витребування земельних ділянок у користь ДЗ «ДССС «Прикарпатський».

В обґрунтування заявлених позовних вимог ДЗ «ДССС «Прикарпатський» зазначив, що відповідач незаконно заволодів земельною ділянкою площею 0,2052 га, що є частиною земельної ділянки площею 9,0683 га, наданої позивачу у постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ІФ №001249 від 29.05.1998 року для розміщення, обслуговування, експлуатації будівель і споруд лікувально-оздоровчого призначення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

       Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.7 ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗК України 1990 року(у редакції, чинній на час видачі позивачу державного акту)  всі  землі    України відповідно до цільового призначення  поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення;  2) землі населених  пунктів  (міст,  селищ  міського  типу  і сільських населених пунктів);  3)  землі  промисловості,  транспорту,  зв`язку,  оборони  та іншого призначення;  4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду;  6) землі водного фонду; 7) землі запасу.

       Згідно положень ч.1,4 ст.4 ЗК України 1990 року у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст.1 ЗК України 2001 року (надалі-ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Згідно  ст.2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

               Частиною другою ст.20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

       Згідно ст.49 ЗК України землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

       Відповідно до ч.ч.2,3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Частинами першою-другою ст.84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою включає в себе право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 12 «Перехідні положення» ЗК України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 року, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до п.4 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону   України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VІ від 06.09.2012 року у державній власності залишаються землі, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

       Відповідно до п.24 «Перехідні положення» ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021 року, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель , що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Відповідно до положень ч.5 ст.122 ЗК України(у редакції, чинній на час подання позову) розпорядження земельними ділянками державної власності, що знаходяться у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельними ділянками, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, здійснюють відповідні обласні державні адміністрації.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ст.ст.317-318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За загальним правилом цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Частиною другою ст.19 Конституції України  передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

       Частиною 1 ст.393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із приписами ч.3 ст.388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

       Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Тобто це позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20, пункт 87).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21, пункт 5.38)).

За висновками Великої Палати Верховного Суду власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі №488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18 (пункти 99-100); від 06.07.2022 року в справі №914/2618/16, провадження № 12-25гс21 (пункти 39, 42-44, 50); від 21.09.2022 року в справі №908/976/19, провадження № 12-10гс21 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5); від 28.09.2022 року в справі № 483/448/20, провадження № 14-206цс21 (пункти 9.65-9.66); від 15.02.2023 року в справі №910/18214/19, провадження № 12-8гс22 (пункт 9.47) та інших).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункт 125), від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 146), від 02.07.2019 року у справі №48/340 (пункт 6.43), від 28.01.2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16.06.2020 року у справі №372/266/15-ц (пункт 44)), від 21.09.2022 року у справі №908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.37)).

У постанові від 11.02.2020 року в справі №922/614/19 (провадження № 12-157гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність відповідних рішень уповноважених органів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Отже, відповідно до зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо спірне майно вибуло з володіння власника всупереч його волі і право власності на нього неправомірно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту прав власника відповідає лише позовна вимога про витребування майна з незаконного володіння особи, яка є його кінцевим набувачем, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.12.2024 року у справі №910/21682/15 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 року у cправі №926/3514/22 та вказала, що два різних суб`єкти права не можуть мати права на один і той же позов (в матеріальному значенні), оскільки це призвело би до можливості дублювання судових процесів з тим же предметом позову за тих самих обставин з можливістю ухвалення протилежних судових рішень у судових процесах за позовами нібито різних позивачів.

Таким чином, належна позовна вимога, тобто вимога про витребування від відповідача, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, спрямована на захист права того суб`єкта, на чию користь таке майно витребовується. Так, якщо особа, яка звернулась з позовом, вважає, що право власності належить певному суб`єкту права, то належною позовною вимогою є вимога про витребування нерухомого майна на користь власника.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що передана позивачу на підставі Державного акта серії І-ІФ №001249 від 29.05.1998 року у постійне користування земельна ділянка площею 9,0683 га належить до категорії земель оздоровчого призначення та перебуває у власності держави.

Зокрема даний факт встановлено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2015 року у цивільній справі №354/702/13-ц, яке набрало законної сили.

Доказів щодо зміни цільового призначення зазначеної ділянки чи її переведення до земель комунальної власності матеріали даної справи не містять.

       Зазначене свідчить про те, що спір у даній справі виник з приводу незаконного заволодіння відповідачами земельними ділянками, що перебувають у власності держави.

       Згідно з положеннями ч.1 ст.167, ст.170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 року у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 року у справах №23/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21 (провадження № 12-36гс22, пункт 35)).

Відповідно до положень ч.5 ст.122 ЗК України(в редакції, що була чинною на момент подання позову)  розпорядження земельними ділянками державної власності, що знаходяться у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельними ділянками, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, здійснюють відповідні обласні державні адміністрації.

Отже, повноваження представляти державу у спірних правовідносинах належить до компетенції Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Крім того, представляти інтереси держави в суді може прокурор. Для цього прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас ані відповідна обласна державна адміністрація, ані прокурор не зверталися до суду з позовними вимогами від імені держави.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 911/84/22 вказано - право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові від 09.02.2022 року у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 року у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Належними сторонами у судовому процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, належними сторонами будуть ті особи, які є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Це є самостійною підставою для відмови в позові. Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №910/10647/18, від 08.10.2019 у справі №916/2084/17.

Як встановлено судом заявлена у даній справі позовна вимога про витребування у відповідачів чотирьох земельних ділянок загальною площею 0,2052 га у користування позивача спрямована на державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за державою (тобто витребування у книжкове володіння держави земельних ділянок), право власності на які неправомірно, як вважає ДЗ «ДССС «Прикарпатський», зареєстроване за відповідачами. Отже, зазначена вимога спрямована на захист прав держави.

Закон не передбачає права постійного користувача на звернення з похідним позовом на користь держави, чиє право порушене незаконним заволодінням земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності за порушником, оскільки разі якщо суб`єкт права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у власності держави, вважає, що право власності на неї неправомірно зареєстроване за відповідачами, то належною вимогою є позовна вимога про витребування земельної ділянки від вказаних осіб на користь держави.

Водночас правом на звернення із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння наділений виключно власник майна.

Таким чином, оскільки право на позов, спрямований на захист володіння держави, належить саме державі, то суб`єкт права постійного користування не має права звертатися до суду з таким позовом від власного імені.

Водночас у даній справі ДЗ «ДССС «Прикарпатський», який за своєю організаційно-правовою формою є державною організацією та перебуває у підпорядкуванні МОЗ України, звернувся з позовом від власного імені, а не від імені держави.

Із урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що ДЗ «ДССС «Прикарпатський», як постійний землекористувач, не є належним позивачем за заявленою позовною вимогою про витребування земельних ділянок державної власності з чужого незаконного володіння, що є самостійною підставою для відмови у позові, а тому у задоволенні позовної вимоги про витребування у відповідачів земельних ділянок із кадастровими номерами 2611000000:05:011:0215; 2611000000:05:011:0216, 2611000000:05:011:0217 та земельної ділянки площею 0,1257 га слід відмовити, оскільки в цій частині позов пред`явлено неналежним позивачем.

Щодо решти заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 року у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 127)).

Заявлені ДЗ «ДССС «Прикарпатський» у даній справі позовні вимоги про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради №14 від 27.02.2007 року, №45 від 23.05.2017 року та свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 ; скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідачів на житловий будинок АДРЕСА_2 ; визнання недійсними договорів дарування частки житлового будинку та земельної ділянки від 16.01.2020 року, скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідачів на земельні ділянки із кадастровими номерами 2611000000:05:011:0171, №2611000000:05:011:0215; 2611000000:05:011:0216, 2611000000:05:011:0217 не відповідають належному способу захисту, якому, як зазначено вище, відповідає виключно позовна вимога про витребування земельних ділянок із незаконного володіння відповідачів на користь держави. Задоволення зазначених позовних вимог без вирішення вимоги про витребування спірних ділянок не призведе до захисту та відновлення порушеного речового права позивача.

Із урахуванням наведеного у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Наведені висновки суду узгоджуються із висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.12.2024 року у справі №910/21682/15.

При цьому суд враховує те, що застосування висновків Верховного Суду здійснюється судами не з урахуванням форми судочинства, а з огляду на критерій подібності правовідносин.

Водночас подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. Серед цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.

На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для  встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове  регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункти 25-27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 року у справі №233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України   учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання що у задоволенні позовних вимог ДЗ «ДССС «Прикарпатський» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради, визнання недійсним договору дарування житлового будинку, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення права власності та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння слід відмовити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відзиві на позов просили відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.

       Із урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відмову у позові ДЗ «ДССС «Прикарпатський» у повному обсязі, тому підстави для застосування позовної давності за заявою відповідачів відсутні.

       У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -                                           

                                       У Х В А Л И В:

У задоволенні позову  Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» до ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство охорони здоров`я України, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Питлюк Василь Іванович, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради, визнання недійсним договору дарування житлового будинку, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення права власності та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння –відмовити.        

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Позивач: Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» місцезнаходження: 78501, вул. Свободи, 315 м. Яремче Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 01981589.

       Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрвоаний: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

       Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

       Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Яремчанська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78501, вул. Свободи, 266 м. Яремче Надвірнанський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 33309833.

       Третя особа: Міністерство охорони здоров`я України, місцезнаходження: 01601, вул. Грушевського, 7 м. Київ, код ЄДРПОУ 00012925.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, місцезнаходження: 76014, вул. Ак. Сахарова, 34А м. Івано-Франківськ Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 39767437.

Третя особа: приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Питлюк Василь Іванович, місцезнаходження: 78501, вул. Ст. Бандери, 8/1 м. Яремче Надвірнянський район Івано-Франківська область.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78501, вул. Свободи, 266 м. Яремче Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 33309833.

Повне судове рішення складено 20 березня 2025 року.

       Головуючий суддя:                                                        Тетяна ВАВРІЙЧУК