ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/3070/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/3070/22 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2  (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_2 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 11517,00 гривень, сплаченого згідно квитанцією № 0.0.1550814090.1 від 12.12.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 12.12.2019 у розмірі 11517,00 гривень, сплаченого згідно квитанцією №0.0.1550814090.1 від 12.12.2019.

В обґрунтування вимог зазначено, що 12.12.2019 між малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ «ГРАНСЕРВІС» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. 12.12.2019 та зареєстровано у реєстрі за № 2099 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При посвідченні цього договору нотаріус зобов`язав сина сплатити 1% від вартості квартири, а саме 11517,00 гривень, що підтверджено квитанцією № 0.0.1550814090.1 від 12.12.2019, як сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, з операції купівлі- продажу нерухомого майна, посилаючись на норму закону: а саме ч. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до цього закону син є платником такого збору: «платниками є фізичні особи, які придбавають нерухоме майно».

Без сплати такого збору нотаріус відмовляв синові у посвідченні договору купівлі-продажу.

19.10.2021 позивач від імені сина звернувся до відповідача із заявою про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування мотивуючи свою заяву тим, що син не є платником такого збору та у якості доказів надав копію квитанції про сплату № 0.0.1550814090 від 12.12.2019, та Інформаційну довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 284718013 від 15.10.2021, яка підтверджує той факт, що є особою, яка придбала житло вперше.

03.11.2021 відповідач відмовив у задоволення заяви, пославшись те, відповідно до ст. 46, 46-1 нотаріус мав би перевірити чи дійсно син придбав житло вперше і не стягувати із нього цей збір.

Оскільки син купив житло вперше - вважаю що відповідно до п. 9 ч. 1 ст.1 Закону № 400/97-ВР він не має платити цей збір, оскільки - платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є певні особи за винятком громадян, які придбавають житло вперше.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 прийнято справу до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва (м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69-б, 01033, код ЄДРПОУ 38039757).

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що документи, які б свідчили про те, що позивачем житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в ГУ ПФУ, оскільки а ні реєстрацію договорів купівлі-продажу, а ні реєстрацію права власності на житло управління не здійснює. Позивачем такі докази відповідачу не було надано.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на безпідставність наведених у відзиві доводів, оскільки умовою для повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів є воля платника, яка виражається у подачі відповідної заяви про повернення таких зборів.

Третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалась.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

12.12.2019 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , неповнолітня особа, зареєстрований: АДРЕСА_2 ) уклав з ТОВ «ГРАНСЕРВІС» договір купівлі-продажу квартири (з розстроченням платежу) № 91, яка розташована в будинку АДРЕСА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Марченко О.І., зареєстрований в реєстрі за № 2099.

За умовами пункту 1 договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність квартиру за вказаною адресою.

Пунктом 2.1 договору визначено, що продаж вищезазначеної квартири проводиться за домовленістю сторін за 1151700,00 грн.

Відповідно до квитанції № 0.0.1550814090.1 від 12.12.2019 позивач сплатив збір з операції придбання (купівлі – продажу) нерухомого майна кошти в у розмірі 11517,00 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.12.2019 за позивачем зареєстровано квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

15.11.2021 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування мотивуючи заяву тим, що син не є платником такого збору та у якості доказів надав копію квитанції про сплату № 0.0.1550814090.1 від 12.12.2019, та Інформаційну довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 284718013 від 15.10.2021, яка підтверджує той факт, що є особою, яка придбала житло вперше.

Листом від 29.11.2021 № 2600-0603-8/189481 відповідач повідомив позивача, що проведена сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус.

Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Станом як на час придбання позивачем нерухомості 12.12.2019 так і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ведення якого розпочато з 01.01.2013, а також Реєстр прав власності на нерухоме майно, ведення якого розпочато згідно наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», не містять всієї інформації щодо наявності у власності об`єктів нерухомого майна, що знаходиться на території України.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17.

Надаючи оцінку діям відповідача, в даному випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття «належне урядування».

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Вказана позиція також відображена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа № 819/1498/17), 31.01.2018 (справа № 819/1667/17) та 20.03.2018 (справа № 819/1249/17).

Як зазначено в адміністративному позові, заяві про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, ОСОБА_2 придбано квартиру вперше. Факт придбання квартири підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.12.2019.

За таких обставин саме відповідач зобов`язаний довести, що ОСОБА_2 придбано житло згідно договору від 12.12.2019 не вперше.

За відсутності відповідних доказів ОСОБА_2 має право на повернення суми сплаченого збору як помилково сплаченого за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж.

Відтак, відмова відповідача повернути позивачу сплачену суму збору на державне пенсійне страхування не може бути визнана обґрунтованою.

Одночасно суд зазначає, що згідно чинного законодавства збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов`язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень Державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43, органи Державного казначейства України в процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, для стягнення позивачем помилково сплачених коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.

З огляду на вказане, для відновлення порушеного права позивача, в інтересах якої діє батько, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача сформувати та подати до Територіального управління Державної казначейської служби України подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна відповідно до квитанції № 0.0.1550814090.1 від 12.12.2019 у розмірі 11517,00 грн.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 992,40 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259 - 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16 м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо нескладання та ненаправлення до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_2 , сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 11517,00 грн, згідно з квитанцією № 0.0.1550814090.1 від 12.12.2019.

Стягнути на користь Поліщука Миколи Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                             Т.В. Смішлива