Справа № 581/189/25

Провадження № 2/581/214/25

У Х В А Л А

про забезпечення позову                

       20 березня 2025 року                                                                      селище Липова Долина  

Суддя Липоводолинського районного суду Сумської області Сізов Д.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

                                                     в с т а н о в и в :

19 березня 2025 року АТ «Райффайзен Банк» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2023 року у розмірі 227004,32 грн, а також судові  витрати.

Також  позивач подав заяву про забезпечення вказаного позову, в якій просить накласти арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 125,8 кв.м, житловою площею 44,5 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,2737 га (кадастровий № 5923280400:04:003:0108), що розташована  по АДРЕСА_1 .

Вказує, що 11 квітня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка», згідно з яким банк видав відповідачу кредит у розмірі 205000 грн. до 26 вересня 2033 року під 48 % річних. З укладенням кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки у строки та в розмірах, встановлених умовами кредитного договору. У зв`язку з невиконанням позичальником умов договору 20 січня 2025 року на адресу позичальника було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Однак, у визначені кредитором строки вимога не була виконана. Станом на 22 січня 2025 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором складає 227004,32 грн. Зважаючи на те, що умови кредитного договору щодо погашення заборгованості позичальником не виконуються, АТ «Райффайзен Банк» має намір захистити своє порушене право в суді.

Зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: житловий будинок - літ. А-1, загальною площею 125,8 кв. м, житловою площею 44,5 кв. м; літня кухня - літ. «Б»; гараж - літ. «Б1»; сарай - літ. «Б2»; сарай - літ. «В»; прибудова - літ. «в»; сарай - літ. «Г»; погріб - літ. «п/г»; навіс - літ. «Е»; огорожа - № 1-2, а також земельна ділянка, площею 0,2737 га (кадастровий № 5923280400:04:003:0108), що розташовані по АДРЕСА_1 .

Вказує, що оскільки заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, зокрема і після пред`явлення банком досудової вимоги, заявлений спосіб забезпечення позову є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, а також недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи (зокрема шляхом укладення, як реальних так і фіктивних правочинів), з метою подальшого приховання та унеможливлення його реалізації зокрема і через органи ДВС у випадку ухвалення рішення на користь позивача та звернення до відповідних органів із виконавчими документами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11 квітня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/15676/82/1491742, за яким банк надав клієнту послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку в розмірі 100000 грн., процентна фіксована ставка 48% річних. У подальшому кредитний ліміт збільшувався.

За підрахунками банку станом на 22 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 227004,32 грн.

23 січня 2025 року у зв`язку з невиконанням умов вказаного договору на адресу позичальника було направлено вимогу про виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, надавши йому можливість добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 19 березня 2025 року, за ОСОБА_1 на праві власності значиться зареєстрованим: житловий будинок, загальною площею 125,8 кв.м, житловою площею 44,5 кв.м з господарськими будівлями та спорудами  по АДРЕСА_1 , будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,1017 га (кадастровий № 5923280400:04:003:0107), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1429227759232; а також земельна ділянка, площею 0,2737 га (кадастровий № 5923280400:04:003:0108), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта - 1428721459232.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 статті 151 ЦПК України вказує, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

У відповідності до вимог частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Крім того, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи, встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення.

Отже, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно може ускладнити ефективний захист порушених прав позивача у випадку виконання ухваленого на його користь рішення суду, до вирішення справи по суті є необхідним накладення арешту на вказане майно.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги щодо забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 149-153, 260 ЦПК України, суд

                                               п о с т а н о в и в :

Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на належне ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок загальною площею 125,8 кв.м, житловою площею 44,5 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав - 1429227759232;

- земельну ділянку, площею 0,2737 га кадастровий № 5923280400:04:003:0108,  цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав - 1428721459232.

Ухвалу суду допустити до негайного виконання.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухала суду виготовлена у двох примірниках, один з яких направити заявнику, копії ухвали - учасникам справи.  

Суддя Д. В. Сізов