Апеляційний суд Кіровоградської області
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-225 2008р. Головуючий у першій інстанції Дранчук П.Ю.
Категорія Доповідач Черниш Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Кривохижі В.І.
суддів - Черниш Т.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1., що діє від імені ОСОБА_2, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2007р.,
в с т а н о в и л а :
23 травня 2007 року ОСОБА_1., діючи як представник ОСОБА_2, звернулась в інтересах останньої з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна. Позовні вимоги мотивувала тим, що вони є співвласниками розташованого під АДРЕСА_1 жилого будинку з надвірними спорудами, в якому кожному з них за відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом належить по Ѕ його частини.
Посилаючись на те, що з відповідачкою досягти домовленості про порядок користування та розпорядження будинком не вдалося, позивач просила на підставі ст. 364 ЦК провести його поділ в натурі. Згодом представник позивача, уточнивши позовні вимоги, заявила про поділ будинку за іншим, запропонованим нею варіантом.
Під час розгляду справи у зв'язку зі зміною складу співвласників за ухвалою суду від 3 вересня 2007р. була допущена заміна відповідача і до участі в справі притягнуто ОСОБА_4, якому належить Ѕ частина спірного будинку на підставі договору дарування, укладеного між ним та ОСОБА_3. 2 листопада 2005р. (а.с.18).
Рішенням Долинського районного суду від 21 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
В поданій від імені позивача апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначено, зокрема, що суд не врахував доводів позивача про її намір поселитися в належну в спірному будинку частину, безпідставно не захистив її право власності на житло.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_5. повністю підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач та його представник вважали такі доводи несуттєвими.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, заслухавши пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, дослідивши докази, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що жилий будинок з надвірними будівлями, розташований під АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2. та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, з рівними частками кожного з них у праві власності(а.с.7,18).
Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Ст. 367 ЦК передбачено поділ такого майна між співвласниками.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.6,7 постанови від 4 жовтня 1991р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (з наступними доповненнями та змінами), виділ у натурі часток жилого будинку, який є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання чи перепланування будинку, він провадиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст.152 ЖК).
Як вбачається з плану будівель та експлікації до нього, належний сторонам на праві спільної часткової власності будинок, загальною жилою площею 41,3 кв.м, складається з двох жилих кімнат площею 17 та 7,2 кв.м, кухні-8,8 кв.м, кладовки-4,8 кв.м, сіней - 3,5кв.м. До нього примикають надвірні будівлі(а.с.8-10). Оскільки для визначення технічної можливості поділу будинку в натурі відповідно до будівельних норм та правил, варіантів такого поділу, пов'язаного з ним переобладнання і перепланування необхідні спеціальні знання у галузі будівництва, без проведення будівельно-технічної експертизи і відповідного експертного висновку розділити будинок в натурі неможливо(п.18 постанови Пленуму).
Проте при розгляді справи представник позивача відмовився від проведення такої експертизи (а.с.52). На порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому обставини, на які посилався в позовній заяві та в поясненнях на неї, суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, правовірно визнав недостатніми для висновку про наявність технічної можливість поділу будинку в натурі взагалі і, зокрема, за запропонованими позивачем варіантами.
Апеляційна скарга обґрунтованих доводів щодо спростування висновків суду і правильного по суті рішення не містить. Наведені в ній твердження про те, що суд не вирішив питання про усунення перешкод, які чинить відповідач, не заслуговують на увагу, оскільки така вимога позивачем не заявлялась. Можливість вирішення спору шляхом сплати грошової компенсації судом з'ясовувалась.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування чи зміни правильного по суті рішення суду, а тому,
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308. 313-315 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді