У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 червня 2006 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

         головуючого                                                    Патрюка М.В.,

         суддів:                                                                Пшонки М.П.,

                                                                                     Прокопчука Ю.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 13 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2004 року

в с т а н о в и л а:

         ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 січня 2003 року, з вини відповідача ОСОБА_2, який порушив правила дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода. Постановою Надвірнянського районного суду від 25 листопада 2003 р. на підставі Закону України “Про амністію” 2003 р. кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1, 133 ч. 1 КК України провадженням закрито. Внаслідок наїзду автомобіля заподіяна матеріальна та моральна шкода. Просив стягнути з відповідача на його користь 751 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 200 грн. витрат пов'язаних з наданням допомоги адвоката.

         Ухвалою Надвірнянського районного суду від 13 лютого 2004 року в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди та витрат пов'язаних з наданням допомоги адвоката прийнято відмову від позову та закрито провадження у справі.

         Рішенням Надвірнянського районного суду від 13 лютого 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2004 року, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5 500 гривень.

         У касаційній  скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судових рішень з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

         Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

         Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

         Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення постановлено з додержанням судом норм матеріального і процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

         Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

         Керуючись ст.ст. 331, 332, 327 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

         Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Надвірнянського районного суду від 13 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.