Центральний районий суд м. Миколаєва

Справа № 490/7595/24

1 – в/490/142/2024

У Х В А Л А

24 грудня 2024 року                 м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції подання в.о. начальника ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор» ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 ,

за участю сторін: прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло подання в.о. начальника ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор» ОСОБА_3 про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2024р., у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.

В судовому засіданні ОСОБА_4 вказав, що був засуджений вироком Херсонського міського суду за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до 5-ти років позбавлення волі і зараз відбуває признечене покарання. У зв`язку із змінами в законодавстві просив звільнити його від подальшого відбування покарання. Подання в.о. начальника ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор» підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор проти задоволення подання не заперечував.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Пунктом 2 частини 2 статті 539 КПК України, передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 КПК України.

Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено в судовому засіданні, вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2024р. ОСОБА_4 , визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі (судова справа № 766/8010/23 провадження № 1-кп/766/1365/24). Вирок набрав законної сили 06.08.2024р.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що 16.08.2023р. ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 2565 грн. 79 коп.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Вказане положення узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

Станом на 01.01.2023р. прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50% від його розміру становило 1342 грн.

Відтак, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону №3886-IX та ст. 5 КК України, на момент вчинення ОСОБА_4 діяння, за яке він був засуджений вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2024р., розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 2684 грн. (1342х2=2684).

Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2024р. завдав матеріальну шкоду потерпілому на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за приписами ч. 2 ст. 74 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч.2 ст.74 КК України, ст.ст. 369–372, 537, 539 КПК України, Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Подання в.о. начальника ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор» ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2024р., на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий                                         ОСОБА_1