У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 червня 2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

            головуючого                                                    Патрюка М.В.,

         суддів:                                                                Пшонки М.П.,

                                                                                     Прокопчука Ю.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до комісії Коломийської районної ради з питань поновлення прав реабілітаційних, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міського суду від 10 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

         ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 4 червня 2002 р. комісією Коломийської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих прийнято рішення № 73 “Про виплату грошової компенсації за час проведений у місцях позбавлення волі реабілітованому ОСОБА_1”, яким постановлено виплатити грошову компенсацію в сумі 397 гривень. Комісією Івано-Франківської обласної Ради з цих же питань від 21 березня 2003 року прийнято рішення № 505 про залишення рішення районної комісії без змін. Не погоджуючись з даними рішеннями комісії просив їх скасувати як незаконні. Вважаючи, що компенсація повинна бути сплачена в розмірі 9360,26 грн., оскільки він народився в місцях позбавлення волі батьків та перебував там до 23 жовтня 1954 року. В додатковому позові просив стягнути на його користь 10 400 гривень.

         Рішенням Коломийського міського суду від 10 березня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2004 року, в задоволенні позову відмовлено.

         У касаційній  скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судових рішень з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

         Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

         Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

         Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення постановлено з додержанням судом норм матеріального і процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

         Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

         Керуючись ст.ст. 331, 332, 327 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

         Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішенням Коломийського міського суду від 14 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.