20 червня 2006 року                                                              м. Київ

Колегія  суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом Орендного підприємства (далі - ОП) “Донецьктепломережа” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 8 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

ОП “Донецьктепломережа” звернулося в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з травня 1996 року до 1 жовтня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не сплачували послуги з опалення та гарячого водопостачання. Позивач просив стягнути з відповідачів 2233 гривень 59 копійки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 8 січня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2004 року, позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по оплаті комунальних послуг за період з листопада 2000 року до 1 жовтня 2003 року в сумі 1615 гривень 60 копійок, а також державне мито в сумі 51 гривня. В задоволені позову про відшкодування заборгованості з травня 1996 року по 1 листопада 2000 року відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судових рішень та припинення провадження по справі з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи. 

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 8 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.