Справа №  2-378/11

                                                           РІШЕННЯ           

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року

Сумський районний суд  Сумської області під головуванням судді Степаненка О. А., при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом  ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АICE  Україна»про визнання угоди недійсною та стягнення з  відповідача всіх отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що   16 жовтня 2006 року між ним та відповідачем було укладено угоду на придбання автомобілю. За угодою йому було запропоновано вносити часткові платежі за визначеним в додатку  до угоди графіком.  Умови, щодо розрахунків та внесення платежу виконувались з додержанням вимог договору та додатків до нього, що є невід»ємною частиною договору. Однак, незважаючи на те, що додатки є невід»ємною частиною договору, йому було запропоновано ознайомитись з умовами та змістом цих документів значно пізніше. з них йому стало відомо, що він є учасником фінансової системи(фінансової піраміди) та  отримання ним запропонованого автомобілю напряму пов»язано з внесенням іншими учасниками платежів в організовану систему.  Після внесення деякої частини платежів він неодноразово звертався до компанії з проханням надання йому інформацію щодо групи, в якій  він є учасником системи, однак йому було відмовлено.  Зрозумівши, що відповідач вводить його в оману,  ним було надіслано лист з проханням розірвати угоду в зв»язку з істотними змінами умов договору. На його лист від відповідача  надійшла відповідь, в якій відповідач повідомив, що повернення коштів відбудеться після закінчення графіка внесків групи учасників системи, до якої він належав. В листі не було конкретно визначено час повернення вкладів, але було зазначено строк в 66 місяців, який значно  перевищує запланований термін та вказано, що розірвання угоди відбулося в зв»язку з недодержанням ним умов угоди, що не відповідає дійсності. Після отримання листа він неодноразово звертався до відповідача з проханням надати інформацію щодо повернення коштів, однак йому було відмовлено. Позивач посилався на те, що положення договору та умови його укладання не прозорі, заплутані та незрозумілі для нього , а таким чином спрямовані на введення клієнта в оману. Тож позивач вважав, що дії відповідача як суб'єкта господарювання можна визнати нечесною підприємницькою практикою, яка заборонена законом, а відповідно до ч. 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати угоду недійсною, стягнути з відповідача 6772 гривні 43 копійки отриманих коштів та судові витрати по справі.

В судове засідання позивач  не з»явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача  -  Приватного акціонерного товариства  "АІСЕ Україна" (у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про акціонерні товариства" №514-ІУ від 17.09.2008 року, Закрите акціонерне товариство "АІСЕ Україна" внесло та зареєструвало зміни в назві організаційно-правової форми товариства   і з 24 лютого 2010 року новою назвою організаційно-правової форми товариства є Приватне акціонерне товариство "АІСЕ Україна", скорочена форма ПрАТ "АІСЕ Україна") в судове засідання  не з»явився, від відповідача надійшла заява з проханням слухати справу у   відсутності представника, позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в письмовому поясненні, які надав суду. Зокрема, відповідач зазначив, що   Угода з позивачем  укладена в рамках створеної відповідачем в Україні системи надання послуг з продажу автомобілів Автоплан. Вказана система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, наприклад, автомобіль, і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. При виконанні договорів з учасниками, укладеними в рамках системи Автоплан, відповідач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи Автоплан. Ці послуги полягають в формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах жеребкувань і аукціонів, а також інших послуг, передбачених угодою. На даний момент група №553, до якої належав позивач, не ліквідована, графік внесків в групі не завершився, а тому повернення сплачених позивачем    внесків  можливо лише відповідно до вимог п. 14.2 ст. 14 Додатку №2 до угоди, а саме по закінченню графіку внесків групи, до якої належить позивач. При укладенні Угоди  позивач мав уявлення як про предмет угоди, так і про  її умови ; відповідач належним чином виконував умови угоди, жодні права позивача не порушені, позивачу надавалась повна інформація щодо виконання зобов*язань; угода була укладена у відповідності з вимогами законодавства, тому відсутні підстави для визнання її недійсною та стягнення коштів.

Дослідивши докази по справі, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ст. ст. 526, 527, 623 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання. В  разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати  кредитору завдані цим збитки.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2006 року між сторонами  була укладена Угода №145462 , яка складається з основного тексту Угоди, Додатку № 1 (анкети учасника) та Додатку № 2 (Правила здійснення діяльності Автоплану). Всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами Угоди.( ар.с. 9-10,18).

Предметом укладеної угоди було надання відповідачем позивачу послуг, спрямованих на придбання автомобіля ВАЗ, в рамках створеної відповідачем в Україні системи продажу автомобілів "Автоплан" (ар.с. 9-10,18).  На виконання умов ст. 4 укладеної Угоди позивачем з 6.12. 2006 р. по 10.08.2007 р. було сплачено 6772 грн. 43 копійки (а.с. 11,13-17). Відповідно до умов угоди позивач повинен був сплатити 84 щомісячні повні внески. Повний внесок складається з чистого внеску, адміністративних витрат, а також страхових внесків.

Згідно з ч. 1. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 907 ЦК України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 12 вищевказаної Угоди передбачено, що ця угода може бути розірвана достроково за ініціативою однієї зі сторін, але згідно з умовами, викладеними у правилах діяльності Автоплану.

На виконання п.14.1. ст.14 додатку №2, позивач звернувся і письмово повідомив відповідача про свій намір розірвати угоду (а.с.12).

Згідно з п. 14.2 правил діяльності Автоплану ( додаток №2 до угоди) враховуючи те, що сплачені кожним учасником системи чисті внески були використані для оплати вартості автомобілів, які були передані відповідним учасникам, фірма може здійснити повернення сплачених чистих внесків учаснику, що розірвав угоду, тільки по закінченні графіка внесків групи, до якої він належав.( ар.с. 10, об).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, ні укладена між сторонами угода №145462 від 16 жовтня  2006 року, ні додатки № 1 та № 2, які є невід'ємними складовими частинами цієї угоди не містять відомостей про те, що в разі розірвання угоди, повернення сплачених внесків учаснику, що розірвав угоду, повинно відбуватися до закінчення графіків внесків групи, крім випадків виникнення  непередбачених  обставин.   В   цьому  випадку   вичерпний перелік, умови повернення чистих внесків передбачені п.14.3 додатку 2 до Угоди.

До того ж, відповідно до ч.3 ст. 13 Угоди учасник( в даному випадку позивач)   отримав усі коректно викладені пояснення від представників фірми, уважно прочитав та зрозумів угоду та усі додатки до неї, отримав один примірник Угоди та Додаток №1 та Додаток №2 до неї,  що засвідчує своїм підписом.( ар.с. 18).

Таким чином суд вважає, що укладена між сторонами Угода є видом цивільного договору, змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати взяті на себе зобов'язання і тягне за собою виконання зобов'язань для кола  осіб, що його підписали  і, оскільки п. 14.2 ст. 14 Додатку № 2, який є невід'ємною частиною цієї угоди, передбачено, що повернення сплачених чистих внесків учаснику, що розірвав Угоду, можливо  тільки по закінченні графіку внесків групи, до якої він належав, то це не є порушенням прав учасника системи "Автоплан", оскільки, підписуючи в межах чинного законодавства України цю угоду, учасник (позивач) добровільно погоджується на встановлення особливого порядку повернення чистих внесків в разі розірвання укладеної угоди, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.

Пунктом 14.4 ст. 14 додатку № 2 угоди сторони визначилися, що при розірванні угоди фірма не відшкодовує учаснику систему сплачений ним вступний внесок за виключенням положень Статті 2 п.2.2.     

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  сплачених останнім  внесків у розмірі 6772 грн.43 коп. не підлягають задоволенню, так як суперечать умовам угоди.

Умовами укладеної між сторонами угоди, (п. 14.2. додатку №2 до угоди) було визначено, що повернення сплачених чистих внесків учаснику, що розірвав угоду, здійснюється тільки по закінченні графіку внесків групи, до якої він належав. Оскільки термін закінчення графіку внесків групи, до якої належав позивач, ще не настав, у відповідача не виникло зобов'язання щодо повернення суми чистих внесків, а тому суд вважає, що з боку відповідача зобов'язання не прострочене.

Діяльність відповідача, що має назву адміністрування "придбання в групах", не передбачена чинним законодавством України, проте і не заборонена. Статтею 42 Конституції України гарантується право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

          Позивач в позові як на підставу визнання договору недійсним послався на суперечність укладеної угоди вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг".

Разом з тим, суд вважає, що посилання позивача  на здійснення відповідачем діяльності в сфері фінансових послуг є помилковим. В силу ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг", в якій перелічені послуги, що є фінансовими, вказана діяльність відповідача ПАТ "АІСЕ Україна" не підпадає. Адже у відповідності з ст. 1 цього Закону основним критерієм визначення діяльності в сфері фінансових послуг є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.  Таким критеріям  діяльність відповідача не відповідає. Так, згідно договірних умов між сторонами, внесені позивачем кошти на рахунок відповідача використовувались лише на оплату вартості автомобіля - чисті внески, також плата за послуги - це адміністративні витрати,  та страхові внески. Виходячи із зазначеного, вбачається, що платежі, які вносив позивач на рахунок відповідача, не є отриманням прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Позивач не скористався умовами ст.2 Додатку 2 до Угоди, якими передбачено право   протягом 7-ми днів з дня підписання Угоди її розірвати і у цьому разі йому було б повернуто всю суму   внесків.

          Враховуючи зазначені обставини, а також  положення ст. 6. 12,13 Угоди, підписаної позивачем, суд дійшов висновку,  що, підписуючи угоду, позивач  визнавав  розуміння  змісту як договору так і додатків, його влаштовували умови та види послуг, обумовлених угодою,  що підтверджено   подальшими діями позивача, а саме   сплатою внесків в порядку , розмірах та на умовах, визначених угодою; отже, за таких  обставин суд до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

          Посилання відповідача  в своїх письмових поясненнях щодо застосування строків позовної давності не  можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки строк позовної давності захищає порушене право, в даному ж випадку права позивача не були порушені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 10,60 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 623, 509, 549, 625, 653, 907 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

                                                     В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна»про визнання договору недійсним, стягнення 6772 гривень 43 копійок за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя