ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р. об 11 год. 30 хвил. в м.Харкові Справа № АС-13/361-06
вх. № 8643/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Карелкін І.О.
представників сторін :
позивача - Яценко О.П. (дор. від 17.05.06р.);
відповідача - не з"явився;
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Х-в
до ТОВ "Футбольний клуб "Геліос", м. Харків
про стягнення 3782,80 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, просить стягнути з відповідача, ТОВ „Футбольний клуб „Геліос”, 3782,80 грн. за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, але фактично не створив жодного, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві штрафні санкції в сумі 3679,41 грн. та 103,39 грн. пені.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на підприємство у 2005р. компетентні органи інвалів для працевлаштування не направляли. Крім того, відповідач посилається на те, що за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року він мав збиток, отже відсутнє джерело сплати штрафних санкцій.
Враховуючи положення ст. 17, ст. 50, прикінцевих та перехідних положень КАС України, справа розглядається за правилами цього кодексу.
Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон), встановлено, що Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів,фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств (об”єднань), установ і організіцій незалежно від форм власності та господжарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафної санкції за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної плати на відповідномупідприємстві (об”єднані), у відповідній установі, опрганізації.
Згідно Порядку сплати підприємствами (об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2812.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.
Згідно наданих суду документів, звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році на підприємстві відповідача становить 34 особи, отже відповідно до ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році визначена - 1 місце. Відповідачем фактично не було створено жодного такого місця, що підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
Відповідно до ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314.
При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обов'язки:
- виявляти інвалідів, які бажають працювати;
- щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати;
- подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів;
- вести інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
А згідно цього Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Згідно п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. за № 314 (із змінами від 10.01.2002р.) робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. за № 314 (із змінами від 10.01.2002р.) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З наведеного слід зробити висновок, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Але на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
З огляду на наведені приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
З наданих відповідачем копій "Звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" (форма 3-ПН), які відповідачем задавались до Центру зайнятості щомісяця, в графі № 4 „Потреба у працівниках для заміщення вільних робочих місць і вакантних посад, в тому числі інвалідів” відповідач не вказував про потребу в працівникові-інваліді. Таким чином, відповідач не повідомляв компетентні органи про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інвалідів, тому судом не приймаються посилання відповідача стосовно ненаправлення інваліда для працевлаштування на його підприємстві.
Фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 р. становить 125,1 тис. грн. при середньообліковій чисельності штатних працівників 34 особи, отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2005р. становить 3679,41 грн. Сума штрафних санкцій за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда у 2005 році складає 3679,41 грн.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, пеня за прострочення сплати штрафних санкцій складає 103,39 грн., яка до теперішнього часу залишається не сплаченою.
Стосовно посилання відповідача на відсутність прибутку за рахунок, якого стягуються штрафні санкції за нестворені для інвалідів робочі місця суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 20 акону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Згідно звіту про фінансові результати відповідач не мав прибутку в 2005 р.
Суд зазначає, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому, стаття 20 Закону не ставить обов’язок підприємства, установи і організації щодо здійснення відрахувань (сплати штрафних санкцій) до Фонду у залежність від наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб’єктів господарювання (практика ВГСУ - постанова від 02.09.03 р. справа № 02/59, постанова від 24.03.04 р. № 11/635).
Визначення, згідно з яким "сплату штрафних санкцій підприємства провадять відповідно до закону за рахунок прибутку", означає, що кошти, сплачені як відповідні штрафні санкції, підприємство відносить у своєму бухгалтерському обліку не на витрати виробництва, а за рахунок свого прибутку. У разі відсутності прибутку суми сплачених штрафних санкцій відносяться до збитків підприємства.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність прибутку не може бути підставою звільнення від сплати штрафних санкцій, нарахованих позивачем у відповідності до ст. 20 Закону.
Виходячи з вищенаведеного позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 7, 9, 17, 79, 94 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Стягнути з ТОВ „Футбольний клуб „Геліос” на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів заборгованість в сумі 3782,80 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 16.10.06р. об 14:00.
Суддя Водолажська Н.С.