Справа № 5-2381к11Категорія: ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 187,
п. п. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України

Головуючий у першій інстанції: Люшня А.І.

Доповідач: Сахно Р.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого   Єлфімова О.В.,

суддів    Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора  Казнадзея В.В.,

засудженого   ОСОБА_1

захисників    ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні 1 листопада 2011 року в місті Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2011 року.

 Вказаним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за пунктами 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна;
за ч. 1 ст. 190 КК України – до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

 Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь: потерпілого ОСОБА_5 18 241,81 грн у рахунок на відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн – моральної шкоди; потерпілої ОСОБА_6 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди; НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області у рахунок відшкодування судових витрат в сумі 821,10 грн, пов’язаних із проведенням у справі експертиз.

 Питання про речові докази вирішено в порядку, визначеному ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні розбійного нападу на
потерпілих ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та їх умисного вбивства з особливою жорстокістю з корисливих мотивів за таких обставин.

У 20-х числах лютого 2009 року ОСОБА_1 зловживаючи довірою неповнолітньої ОСОБА_8 повідомив їй неправдиву інформацію про те, що йому необхідні гроші нібито для вирішення академічних заборгованостей, за навчальними дисциплінами, іспити з яких він не склав під час зимової сесії, а також для ремонту свого автомобіля.

26 лютого 2009 року ОСОБА_8. поблизу під’їзду будинку АДРЕСА_1 передала ОСОБА_1 належні її батькам прикраси із золота 585-ї проби загальною вартістю 15 377,81 грн, які той обіцяв повернути згодом, однак у дійсності такого наміру не мав.

Таким чином, заволодівши вищевказаним майном шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_8 ОСОБА_1 здав його в ломбард, а отримані кошти витратив на власний розсуд.

Не бажаючи повертати прикраси та боячись подальшого викриття,
7 липня 2009 року приблизно о 16-й год. засуджений прибув до місця проживання сім’ї ОСОБА_6 – квартири АДРЕСА_1, достовірно знаючи, що ОСОБА_8. та ОСОБА_7 в цей день будуть дома одні, напав на ОСОБА_8, завдав їй ножем численних ударів по тулубу, в тому числі по життєво важливих органах – в області грудної клітини та шиї, в результаті чого дівчина померла на місці злочину. Потім ОСОБА_1 наніс ОСОБА_7 ножем не менше 43 ударів по різних частинах тіла, від яких остання, відчуваючи особливі страждання, померла на місці злочину.

Після цього ОСОБА_1 обшукав квартиру та, заволодівши належним подружжю ОСОБА_6 майном загальною вартістю 1 641,45 грн, зник із місця злочину.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просив вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити, виключити кваліфікуючу ознаку вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, а також указав на те, що судовий розгляд справи проведено однобічно, необ’єктивно, а висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених
ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 190 КК України, за які його засуджено, є необґрунтованими. Просив також виправдати останнього за ч. 4 ст. 187 та
ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання на певний строк.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 висловив аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисників, які підтримали касаційні скарги, пояснення прокурора, який вважав касаційні скарги необґрунтованими, а постановлене судове рішення у справі законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства та розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, їх умисного вбивства з корисливих мотивів з особливою жорстокістю, тобто у вчиненні злочинів, передбачених
ч. 1 ст. 190 та пунктами 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України, за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.

Підґрунтям цього висновку, зокрема, є: показання потерпілих
ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14.,ОСОБА_15 ОСОБА_16 та інших; дані протоколів огляду місця події, висновки судово-медичних, судово-імунологічних, судово-цитологічних експертиз, дані протоколів пред’явлення предметів для впізнання та інші наведені у вироку докази, достовірність яких сумніву не викликає.

Ретельно дослідивши наведені докази в їх сукупності, давши всебічну, повну й об’єктивну оцінку зібраним та дослідженим у справі доказам і виходячи зі встановлених у справі фактичних обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильно кваліфікував його злочинні дії за ч. 1 ст. 190, пунктами 1, 4, 6
ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України.

Доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про те, що ОСОБА_1 не вчиняв шахрайських дій щодо потерпілої ОСОБА_8 на думку колегії суддів, не ґрунтуються на матеріалах справи. Ці доводи спростовуються наявними у справі показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які на досудовому слідстві та в судовому засіданні кожен окремо підтвердили факт передачі ОСОБА_8 золотих прикрас ОСОБА_1

Крім того, як убачається з показань свідка ОСОБА_9, потерпіла ОСОБА_8. вимагала у ОСОБА_1 повернути їй золоті прикраси, однак останній їх не повертав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства підтверджується також протоколами огляду та приєднаними до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів позиково-заставними договорами.

Доводи у касаційних скаргах про те, що при умисному вбивстві потерпілих ОСОБА_1 не мав корисливих мотивів, також не є переконливими, оскільки спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_6, котрі як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні кожен окремо підтвердили факт зникнення золотих прикрас.

У подальшому в ході впізнання вилучених за місцем проживання
ОСОБА_1 речей потерпілі Бережні впізнали ці речі як належне їм майно.

Підсумувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 190 та пунктами 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України.

Що ж стосується призначеного засудженому покарання, то рішення суду в цій частині відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Обираючи
ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, суд виходив із того, що він вчинив умисні особливо тяжкі злочини. Ця обставина, а також жорстокий спосіб учинення злочинів, пов’язаних із позбавленням життя потерпілих, дали суду підстави для визнання особи ОСОБА_1 винятково небезпечною для суспільства і призначення у зв’язку з цим саме того виду покарання, який обрав суд. Підстав для його пом’якшення, про що просили засуджений та захисник у касаційних скаргах, колегія суддів не знайшла.

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду має бути законним та обґрунтованим. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, обставин, які би свідчили про істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування судом кримінального закону і перешкодили йому повно та всебічно розглянути справу, не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника – без задоволення.

Судді:

_____________    _________    _____________

О.В. Єлфімов    Р.І. Сахно    Л.В. Шибко