У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів: Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2011 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2011 року засуджено:
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, не судимого,
за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України;
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України, раніше судимого
вироком Конотопського міськрайонного
суду Сумської області від 1 березня 2010 року
за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки
обмеження волі з іспитовим строком 2 роки,
за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання з невідбутого покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду від 1 березня 2010 року у виді обмеження волі строком 2 роки частково приєднано 6 місяців обмеження волі, що відповідно до ст. 72 КК України відповідає 3 місяцям позбавлення волі, і остаточне покарання ОСОБА_7 визначене у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено питання про стягнення із засуджених судових витрат за проведення експертиз.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Згідно з вироком ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за те, що вони приблизно о 19 годині 24 червня 2010 року, перебуваючи поблизу залізничного вокзалу в м. Конотоп, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 3488 гривень та розпорядились ним на власний розсуд.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засуджених, порушує питання про скасування вироку місцевого суду та направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно застосував ст. 69 КК України до всіх засуджених та ст. 75 КК України до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та призначив надто м’яке покарання. Зазначає, що засуджені вчинили тяжкий злочин, вели себе зухвало та не розкаялись, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який їх засуджено та кваліфікація їх дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Твердження прокурора про неправильне застосування судом ст. 69 КК України є непереконливим.
Так, відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.
Призначаючи покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд врахував в якості обставин, що пом’якшують їх покарання щире каяття, позитивні характеристики за місцем проживання та навчання, молодий вік, повне відшкодування збитків, примирення з потерпілим та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення їм покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
Враховуючи ці ж обставини, а також те, що засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вперше притягуються до кримінальної відповідальності і відсутні обставини, що обтяжують їх покарання суд визнав за можливе звільнити їх від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду щодо призначення покарання та вважає його необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження вчинення ними нових злочинів.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 394 – 396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2011 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, – без задоволення.
С у д д і :
О.В. Єлфімов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко