У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів: Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2011 року щодо ОСОБА_5,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертизи.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді виконавчого директора Концерну «Енергопромінвест», будучи службовою особою, діючи в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно включив до складу податкового кредиту концерну за квітень 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 1 948 761 гривень, що призвело до фактичної несплати до державного казначейства податку на додану вартість на вказану суму, що більше ніж в п’ять тисяч разів перевищує установлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.
У касаційній скарзі заступник прокурора м. Києва, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого порушує питання про скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що судами не враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, який спричинив ненадходження до бюджету значних грошових коштів, а апеляційний суд, пославшись на часткове відшкодування засудженим збитків, не врахував, що збитки відшкодовано в дуже незначному розмірі. Вважає призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України безпідставним.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України та роз’яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, що мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Вказаних вимог закону суди першої та апеляційної інстанцій при призначенні покарання ОСОБА_5 не дотримались.
Так, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, послався на те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має позитивні характеристики, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Разом з тим, судами в достатній мірі не враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, зокрема те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 заподіяно тяжкі наслідки у виді ненадходження до державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах, а саме в сумі 1 948 761 гривня.
Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляцією прокурора на м’якість призначеного покарання, послався також на часткове відшкодування засудженим завданим збитків. При цьому апеляційний суд не врахував, що розмір відшкодування в сумі 1200 гривень є дуже незначним у порівнянні із сумою збитків.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та безпідставно звільнили його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що обґрунтовано зазначив в касаційній скарзі прокурор.
В зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, які, на думку колегії суддів, можуть бути усунені судом апеляційної інстанції, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути вказані недоліки і постановити судове рішення у відповідності з вимогами кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
Керуючись статтями 394 – 396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і :
О.В. Єлфімов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко