Справа № 11 -140/08.                                                                 Головуючий по першій інстанції Барчук В.М.

Категорія: 186 ч. 2 КК України                                                  Доповідач Оксентюк В.Н.

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                        18 березня 2008 року.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді:          Оксентюка В.Н.,   

суддів      Олексюка Я.М.,  Пазюка О.С.,

прокурора     Старчука В.М.,

засудженого     ОСОБА_1,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2008 року, яким,-

         ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м. Луцька, українець, громадянин України, неодружений, освіта середня, непрацюючий, житель с. Воротнів, Луцького району, Волинської області, раніше судимий 26.03. 2002 року Луцьким районним судом за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на один рік; 18 листопада 2003 року Луцьким міським судом за ст.185 ч. 2, 71 КК України на 3 роки і два місяці позбавлення волі, звільнений 27 вересня 2005 року умовно-достроково на один рік 3 місяці 21 день,-

         засуджений за ст. 186 ч. 2 на 4 ( чотири ) роки позбавлення волі.

         Строк відбування покарання визначено з 25 жовтня 2007 року.

         Запобіжний захід залишено попередній - утримання під вартою.

         Речові докази - мобільний телефон „Самсунг Д 520” залишено у користуванні потерпілого.

         По страві стягнуто судові витрати по справі.

         Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-

                                              в с т а н о в и л а:

         Даним вироком ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що 17 травня 2007 року, приблизно біля 23 години вечора, перебуваючи неподалік ВАТ „Луцькавтодор”, що по вул. Дубнівській, 66 у м. Луцьку, повторно, з корисливих мотивів та з метою відкритого викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком в потиличну частину голови та удар у обличчя, чим спричинив потерпілому фізичну біль, після чого відкрито викрав у нього гроші в сумі 26 гривень, мобільний телефон „Самсунг Д 520”, вартістю 930 гривень, в якому знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку „Діджус” вартістю 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 15 грн., а всього відкрито викрав майна на загальну суму 996 гривень.

         Засуджений ОСОБА_1. у поданій на вирок апеляції, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності його вини за ст. 186 ч. 2 КК України посилається на те, що вину у вчиненому злочині він визнав повністю, щиро розкаявся, що є пом'якшуючими його вину обставинами. Проживає він з хворою мамою та меншим братом. Прохає застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити йому покарання.

         Помічник прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції у поданому на апеляцію запереченні вказує на те, що обране засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Судом враховано, що ОСОБА_1. вчинив тяжкий умисний злочин, раніше він також засуджувався за умисні злочини, що свідчить про неможливість застосування щодо нього ст. 69 КК України. Прохає апеляціюОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок суду щодо нього без змін.

         Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, заслухавши пояснення засудженого, який свою апеляцію підтримав і прохав пом'якшити покарання, міркування прокурора, про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

         Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав вірну юридичну оцінку. Дії підсудного вірно кваліфікував за ст. 186 ч. 2 КК України.

         При обранні міри покарання врахував, що ОСОБА_1. є судимим за вчинення умисного корисливого злочину та знову вчини умисний та ще більш важчий злочин, суспільну його небезпечність, а  також  пом'якшуючі його покарання обставини, в тому числі і ті на які посилається у своїй апеляції засуджений. Враховуючи всі ці обставини у їх сукупності суд і обрав ОСОБА_1мінімальну міру покарання, передбачену ст. 186 ч. 2 КК України. Обране засудженому покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного, є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

         Будь-яких даних про те, що мати засудженогоОСОБА_1. є важко хвора у матеріалах справи відсутні. При розгляді справи в суді першої інстанції підсудний та його захисник на ці обставини також не посилались.

         Вирок суду є законним і обгрунтованим.

         Підстав для зміни вироку та пом'якшення засудженому покарання,  із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів судової палати не знаходить.

         Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати,-

                                              у х в а л и л а :

         Вирок Луцького міськрайонного суду від 23 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Головуючий                                                               В.Н. Оксентюк.

                                             ( підписи )                     Я.М. Олексюк.

Судді                                                                          О.С. Пазюк.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Волинської області                                                    В.Н. Оксентюк.