УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді            Єлфімова О.В.,

суддів            Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора            Сингаївської А.О.,                  

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 21 березня 2011 року, яким

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на  1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов’язків.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 20 червня 2010 року, вночі, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння,  рухаючись на технічно не справному автомобілі «ІЖ-412», д.н. НОМЕР_1, на якому були встановлені шини різних моделей та конструкції, дві з яких мали 100% зношення протекторів, проїжджаючи біля будинку № 210 по вул. Петровського у м. Донецьку, в порушення п.п. 12.1, 12.4, 12.9 ПДР України перевищив допустиму в населених пунктах швидкість руху, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та перевернувся. В результаті дорожньо – транспортної пригоди пасажир ОСОБА_6 отримав травми, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер в лікарні, а пасажир ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_5 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону – ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості. При цьому посилається на те, що суд в достатній мірі не врахував, що засуджений у порушення п.п. 31.1, 31.4, 31.4.5 ПДР України приступив до керування автомобілем, який був технічно не справним, а сам злочин був ним вчинений у стані алкогольного сп’яніння.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого, а також потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_7 просять залишити вирок місцевого суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно вмотивувавши такий свій висновок.

Як вбачається з вироку суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги суд виконав та в достатній мірі  обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства,  пославшись на обставини, що пом’якшують покарання.   

Обгрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 . та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років суд, як вбачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, те, що він раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, а також пом’якшуючі покарання обставини - повне визнання ним  вини, щире каяття,  те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, повністю відшкодував заподіяну шкоду.

Таким чином, суд при призначенні  ОСОБА_5 покарання  в повній мірі врахував і тяжкість вчиненого злочину,  особу винного, конкретні обставини справи,  а саме – мету надання кваліфікованої  медичної допомоги ОСОБА_6 в лікарні та думку потерпілих, і правильно дійшов  висновку про можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуаль ного закону, які б давали підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 не встановлено.

 Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України, колегія суддів  

                                              ухвалила:

Вирок Петровського районного суду м. Донецька від 21 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області -  без задоволення.

                                                         Судді:  

      Єлфімов О.В.                               Сахно Р.І.                                Шибко Л.В.