Справа № 1-68/2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          01.04.2008 року                                       Тиврівський районний суд Вінницької області

                  в складі: головуючого судді Ратушняка І.О.

                  при секретарі Тихій О.Н.

                  з участю прокурора  Базелінського В.П.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Тиврів справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця смт Сутиски Тиврівського району, українця, громадянина України, з середньою освітою, приватного підприємця, жителя АДРЕСА_1 одруженого, раніше несудимого,

 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України, -

встановив:

По виду своєї діяльності займаючись торгівлею продовольчих товарів та товарів побутової хімії (товари повсякденного вжитку) ОСОБА_1 у магазині, що розташований в АДРЕСА_2 в серпні 2007 року прийняв на роботу на посаду продавця ОСОБА_2, з якою з серпня 2007 року не уклав трудового договору і використовував працю найманого працівника без належного оформлення.

Крім того, ОСОБА_1 01 вересня 2007 року прийняв на роботу в магазин на посаду продавця ОСОБА_3, з якою з 01 вересня 2007 року не склав трудового договору і використовував працю найманого працівника без належного оформлення.

Крім того, ОСОБА_1 по виду своєї діяльності займаючись торгівлею продовольчих товарів та товарів побутової хімії (товари повсякденного вжитку) у магазині, який розташований в АДРЕСА_3, в січні 2007 року прийняв на роботу на посаду продавця ОСОБА_4, з якою з січня 2007 року по 15 січня 2008 року не склав трудового договору і використовував працю найманого працівника без належного оформлення.

Використовуючи працю найманих працівників, ОСОБА_1 грубо порушив законодавство про працю та трудові права громадян на працю, право на оплату працю, право на загальнообов'язкове державне страхування та пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст. ст. 24, 24-1 КЗпП України додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи, зареєструвати укладений в письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості, однак в порушення вказаних вимог трудового законодавства трудовий договір з найманими працівниками ОСОБА_1 не склав.

Крім того, відповідно до ст. ст. 253-254 КЗпІІ України особи, які працюють за трудовим договором на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів чи фізичної особи, працівників. Відповідно до ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" несплата страхових внесків щомісячно в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, не зараховуються до страхового стажу найманих працівників.

В порушення вимог ст. ст. 253-254 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ПП ОСОБА_1 не звітував до управління Пенсійного Фонду про використання праці найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 та не сплачував за них страхові внески, внаслідок чого зазначені наймані працівники позбавлені страхового стажу за відповідний період роботи, а саме: гр. ОСОБА_2 за період з серпня 2007 року по даний час, гр. ОСОБА_3 з 01 вересня 2007 року по даний час, ОСОБА_3 з січня 2007 року по 15 січня 2008 року.

Крім того, у працівників магазину на утриманні є діти віком до чотирнадцяти років, а саме: у ОСОБА_2 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, у ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3року народження.

            Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і пояснив суду, що дійсно не уклав трудового договору із ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і використовував їх працю без належного оформлення.

           Підсудний  визнав фактичні обставини справи, тому суд вважає за недоцільне досліджувати докази тих фактичних обставин справи, які не оспорюються підсудним.

            Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України. 

           Призначаючи покарання, суд враховує  характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу  підсудного, обставини, що  пом'якшують та обтяжують покарання.

          Як обставини, що пом'якшують покарання підсудному, суд враховує те, що він вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання має на  утриманні  двох неповнолітніх дітей, один з яких є  інвалідом  дитинства, а також думку  потерпілих, які просять підсудного суворо не карати, оскільки претензій до нього не мають.

            Обставин, що обтяжують покарання підсудного, не встановлено.

            Суд призначає покарання у виді штрафу.

            Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, -

засудив :

           ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.172 КК України і призначити покарання  у виді штрафу у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.

            На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду  Вінницької області через Тиврівський районний суд  протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.     

                             Суддя                                                                                  І.О.Ратушняк