У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів: Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Луганської області на вирок Старобельського районного суду Луганської області від 2 березня 2011 року щодо ОСОБА_5,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Старобельського районного суду Луганської області від 2 березня 2011 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 162 КК України на 2 роки обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_5 визначене у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладанням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто із засудженого судові витрати за проведення експертизи.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Приблизно о 17 годині 12 липня 2010 року ОСОБА_5, який обіймав посаду дільничного інспектора міліції Старобельського РВ УМВС України в Луганській області та був посадовою особою, зібрав на території лісосмуги в м. Старобельську дикорослу коноплю, яку висушив, подрібнив та зберігав при собі під час несення служби.
Приблизно о 22 годині того ж дня ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вирішив підкинути наявні у нього наркотичні засоби, а потім вилучити їх з метою збільшення показників в роботі.
Приблизно о 22 годині 40 хвилин 12 липня 2010 року ОСОБА_5 разом з дільничними інспекторами міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не знали дійсних намірів ОСОБА_5, на автомобілі «Деу Ланос» прибули до місця проживання ОСОБА_8 в АДРЕСА_1. ОСОБА_5 незаконно проник в квартиру ОСОБА_8, став ображати його, наніс удар рукою по обличчю та став вимагати видачі наркотичних засобів.
Після того як ОСОБА_8 заявив, що не зберігає в квартирі наркотичних засобів, ОСОБА_5 непомітно підкинув йому в сервант наркотичний засіб, який приніс із собою, а потім привів до квартири ОСОБА_8 понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в присутності яких провів незаконний огляд житла та вилучив підкинутий ним згорток паперу з марихуаною вагою 8,9 грама.
Після того, як 14 листопада 2010 року ОСОБА_8 поскаржився на дії ОСОБА_5 до Старобельського РВ, ОСОБА_5, бажаючи приховати сліди злочину, попросив невстановлену слідством особу скласти та підписати від імені понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 пояснення, в яких відобразити неправдиві відомості про начебто наявний факт добровільної видачі ОСОБА_8 наркотичного засобу.
Після цього ОСОБА_5 вилучив із зібраних ним матеріалів протокол огляду місця події про вилучення наркотичного засобу у ОСОБА_8 та знищив його, а також склав рапорт, в якому відобразив завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_8 добровільно видав правоохоронним органам наркотичний засіб.
В подальшому на підставі складених ОСОБА_5 неправдивих документів було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8
У касаційній скарзі заступник прокурора області, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування вироку місцевого суду та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що дії ОСОБА_5 невірно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки підкидання ним наркотичного засобу ОСОБА_8 не мало узгодженого характеру з останнім. Вважає, що дії ОСОБА_5 по придбанню, виготовленню зберіганню та перевезенню наркотичного засобу слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України.
Також прокурор вказує, що суд неправильно застосував ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки призначив засудженому покарання, яке не передбачене санкцією вказаної норми. Не дав належної оцінки вчиненню ОСОБА_5 злочину в стані алкогольного сп’яніння. Вважає застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання безпідставним.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 366 КК України службове підроблення карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Вказаних вимог закону суд не дотримався, оскільки призначив ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України основне покарання у виді трьох років позбавлення волі, про що вірно зазначає в касаційній скарзі прокурор.
Також заслуговують на увагу доводи прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України та роз’яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, що мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд вказаних вимог закону не дотримався. Суд послався на те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Разом з тим, судом в достатній мірі не враховано, що ОСОБА_5, будучи працівником правоохоронного органу, вчинив умисні тяжкі злочини. Також суд не дав належної оцінки вчиненню ОСОБА_5 злочину в стані алкогольного сп’яніння та безпідставно дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Таким чином, вирок щодо ОСОБА_5 в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду необхідно усунути вказані недоліки, перевірити доводи касаційної скарги, в тому числі щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України, і, якщо суд дійде висновку про доведеність його вини у вчиненні злочинів, за які його притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.
На підставі викладеного та керуючись статтями 394 – 396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області задовольнити.
Вирок Старобельського районного суду Луганської області від 2 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
С у д д і :
О.В. Єлфімов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко