У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

            Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 липня 2004 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 28.01.1993 р. за ч.2 ст.145 і ст.94 КК України на 15 років позбавлення волі, 19.01.2002 р., згідно Указу Президента України “Про помилування” строк покарання скорочено до 12 років позбавлення волі, 01.07.2002 р. звільненого умовно - достроково на 2 роки і 29 днів,

засуджено за ч.4 ст.187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_1остаточно визначено покарання 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, судові рішення щодо яких не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 жовтня 2004 року апеляції засуджених ОСОБА_3 й ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_5 (в інтересах першого) залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19.12.2003 р. у м. Біла Церква Київської області, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 і ОСОБА_3, із проникненням у приміщення, організував учинення нападу на охоронців ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2” із метою заволодіння майном цього підприємства, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя й здоров'я охоронців підприємства, унаслідок якого заволодів грошима (60 350 грн.) і майном (талони на бензин вартістю 4 665 грн.) товариства на загальну суму 65 005 грн., що є особливо великим розміром.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій, просить змінити судові рішення й перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.187 на ч.2 ст.367 КК України.

      Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві показав, що він разом із ОСОБА_2 відбував покарання. Звільнившись, він улаштувався працювати начальником охорони ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2”. Згодом ОСОБА_2 попросив, щоб він повідомив йому, коли з'явиться можливість когось пограбувати. 18.12.2003 р. він зателефонував ОСОБА_2 і запропонував скоїти розбійний напад на охоронців ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2” із метою заволодіння грошима, які призначені для виплати зарплати працівникам цього підприємства. На цю пропозицію ОСОБА_2 дав згоду. ОСОБА_1 запропонував зустрітися та для скоєння злочину підшукати людей. У цей же день, увечері, вони зустрілися й обговорили деталі скоєння злочину, при цьому він розповів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, де саме можуть знаходитися гроші, та намалював їм схему цього місця і підвіз їх до місця злочину. Уночі 19.12.2003 р. йому зателефонували охоронці ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2” та повідомили, що невідомі особи скоїли напад  на їх підприємство  (т.1 а.с. 52-53, 130-134).

Засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_4, підтвердивши, наведені вище показання засудженого ОСОБА_1щодо усіх обставин, які мали місце за участю всіх засуджених по справі аж до прибуття на місце злочину, доповнили їх тим, що ОСОБА_1 зразу ж поїхав додому, а вони, згідно розробленого ОСОБА_1 плану, шляхом обману проникли у приміщення товариства. Там, погрожуючи охоронцям, вони зв'язали їх. Після цього ОСОБА_2 залишився слідкував за зв'язаними охоронцями, а ОСОБА_4 шукав гроші. Знайшовши їх  і талони на бензин, вони покинули місце злочину.

Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_1(охоронці ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2”) показали, що 19.12.2003 р. на них було скоєно розбійний напад, за обставин викладених у вироку.

Оцінивши наведені та інші докази у сукупності, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб із розподілом ролей, із проникненням у приміщення, вчинив напад на охоронців ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2” із метою заволодіння майном цього підприємства у особливо великих розмірах, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя й здоров'я потерпілих, і правильно кваліфікував його дії  за ч.4 ст.187 КК України, а тому підстав для зміни судових рішень і перекваліфікації дій ОСОБА_1з ч.4 ст.187 на ч.2 ст.367 КК України, про що йдеться у скарзі засудженого, немає.

Призначене ОСОБА_1покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Що ж до тверджень ОСОБА_1у касаційній скарзі про те, що на досудовому слідстві йому не надали можливості ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, то вони є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства ОСОБА_1була надана можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, однак він нею не скористався  з власної ініціативи (т.2 а.с.210).

Отже, право ОСОБА_1на ознайомлення з матеріалами справи органами досудового слідства порушено не було.

            З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.

          Судді:

  КОЛЕСНИК М.А.                   СЕЛІВОН О.Ф.          ЛАВРЕНЮК М.Ю.