ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"17" жовтня 2006 р. | Справа № 9/262/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Друзенко К.В.
за участю представників сторін:
Від позивача: Тот О.В., по дов.
Від відповідача: Волошин В.Й., директор
Тустановський А.О., по дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Веселинівський Агрохім”, с.м.т. Веселинове, Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.07.2006 року
по справі № 9/262/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний”, с. Яселка, Очаківського району, Миколаївської області
до Заявника апеляційної скарги
про стягнення 48 784,02 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сонячний” звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Веселинівський Агрохім” про стягнення 3 234,72 грн. збитків від інфляції, 984 грн. –3-х відсотків річних, 44 565,30 грн. пені, 605,90 грн. судових витрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем п. 3.3 договору про надання сільськогосподарських послуг.
Рішенням місцевого господарського суду Миколаївської області від 03.07.2006 р. (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено в повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 3 234,72 грн. збитків від інфляції, 984 грн. –3-х відсотків річних, 44 565,30 грн. пені, 487,90 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду частково скасувати, та постановити нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій нарахованих відповідачу –ЗАТ „Веселинівський Агрохім” та вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат, посилаючись при цьому на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до порушення судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, проаналізувавши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального права, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до умов договору від 07.07.2005 р. № 29/03-07/07-05 про надання сільськогосподарських послуг, укладеного між відповідачем і позивачем, останнім були виконані сільськогосподарські роботи із збирання врожаю 2005 року на земельній ділянці площею 351,6 га на загальну суму 52 740,00 грн. Довідкою відповідача від 01 серпня 2005 р. підтверджено факт виконання робіт позивачем зі збирання врожаю з площі 351,6 га.
Відповідно до п. 3.2 договору, робота вважається виконаною після підписання актів виконаних робіт, який був підписаний сторонами 31.08.2005р. на загальну вартість 52 740 грн.
За умовами п. 3.3 договору, на відповідача покладений обов’язок зі сплати за надані послуги протягом 20-ти днів після виконання наданого обсягу робіт відповідачем і підписання актів виконаних робіт.
Таким чином, за договором покладено зобов’язання на відповідача не пізніше 20.09.2005 р. здійснити оплату за виконані роботи.
Незважаючи на рішення суду апеляційної інстанції від 30.03.2006 р. по справі № 3/487/06 по спору між цими ж сторонами з того ж предмету, яким з відповідача (апелянта) за невиконання вказаного договору стягнена заборгованість по сплаті за виконані роботи в сумі 52 740 грн. і пеня в сумі 15 030,90 грн., зазначене судове рішення апеляційної інстанції не виконане, заборгованість не сплачена, що не заперечується відповідачем, оскільки таких доказів останнім не надано.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу (ЦК) України у разі прострочення божником грошового зобов’язання він повинен сплатити, крім суми боргу, суму втрат від інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка від простроченої суми. Тому сума втрат від інфляції і 3 % річних стягнута судом правомірно.
Пунктом 4.3 укладеного договору сторони передбачили, що за прострочку оплати за виконані роботи на строк більше трьох днів, Замовник (відповідач) сплачує Підряднику (позивачу) штраф у розмірі 0,5 % від суми виконаних робіт за кожний день прострочки, що є пенею за прострочку платежу.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу (ГК) України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Частиною 2 статті 343 названого Кодексу зазначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ), що діяла у період, за який сплачується пеня.
Така ж відповідальність боржника про сплату пені за прострочку платежу передбачена і Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р., який є діючим. Згідно цьому Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюються за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як вбачається із позовної заяви ТОВ „Сонячний”, за прострочку платежу пеня в сумі 44 565,30 грн. нарахована від суми боргу (52 740 грн.) в розмірі 0,5 % за 169 днів за період з 18.11.2005 р. по 05.05.2006 р. у межах скороченого строку позовної давності в один рік, передбаченого статтею 258 ЦК України, враховуючи раніше стягнуту пеню в сумі 15 030 грн. за прострочку платежу за період з 21.09.2005 р. по 17.11.2005 р.
Однак нарахування позивачем вказаної суми пені в розмірі 0,5 % згідно договору від суми простроченого платежу з чим погодився суд першої інстанції, задовольняючи в цій частині позов, не відповідає вимогам вказаного вище законодавства.
Облікова ставка НБУ на період нарахування пені (листопад 2005 р. –травень 2006 р.) складала 9,5 % річних, а подвійна облікова ставка її складала 19 % річних. Відсотки від облікової ставки НБУ для нарахування пені за прострочку платежу встановлені 120 %.
Отже, розмір пені, яку відповідач зобов’язаний сплатити позивачу за прострочку платежу за один день, складає (9,5% х 2) х 120 : 100 : 365 = 0,07%, а за 169 днів прострочки складає 6 239,48 грн. 48 коп. (52 740 : 100 % х 0,07 % х 169днів), яка підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується посилання відповідача на частину шосту статті 232 ГК України, згідно якому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, то, аналізуючи зміст вказаної норми названого Кодексу, судова колегія вважає, що встановлене обмеження шестимісячним строком нарахування пені від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, оговорюється, якщо інше не передбачено законом або договором.
Але частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення його виконання і обмеження якимось строком нарахування такої штрафної санкції як пеня цим Кодексом, який є законом не передбачено. Для стягнення неустойки (штрафу, пені) статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік, початок перебігу якої передбачений статтею 261 цього Кодексу.
В даному випадку строк позовної давності позивачем не пропущений.
При зазначених вище обставинах оскаржене рішення суду підлягає зміні.
Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Веселинівський Агрохім” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 03 липня 2006 р. по справі № 9/262/06 змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний” задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Веселинівський Агрохім” (Миколаївська область, с.м.т. Веселинівське, вул. Одеська, 84, р/р 26008301152254 у ПІБ м. Вознесенськ, МФО 326289, код ЄДРПОУ 32738169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний” (Миколаївська область, Очаківський район, с. Яселка, р/р 26009020346001 у МФ АКБ „Імексбанк”, МФО 326825, код ЄДРПОУ 31876540) –3 234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 72 коп. збитків від інфляції, 984 (дев’ятсот вісімдесят чотири) грн. 3 % відсотків річних, 6 239 (шість тисяч двісті тридцять дев’ять) грн. 48 коп. пені, 104 (сто чотири) грн. 58 коп. витрат по державному миту і 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: В.М. Тофан
Судді: О.О.Журавльов
М.В. Михайлов