категорія - злочини проти Справа №1-34-07
життя та здоров'я особи -5
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Любомль 12 квітня 2007 року
Любомльський районний суд Волинської області
під головуванням судді - МОСІЄВИЧА І.В.,
за участю секретаря КУЗЬМІНОЇ Т.О.,
прокурора КОВАЛЬЧУКА О.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя с. Куснище Любомльського району Волинської області, військовозобов'язаного, середньої освіти, одруженого, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого , -
- у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України;
встановив:
ОСОБА_3, 20 грудня 2006 року в період з 20 по 21 години знаходячись на вул. Шкільній в с Куснище Любомльського району Волинської області перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, на грунті особистих неприязних відносин наніс множинні удари руками та ногами в різні частини тіла своїй співмешканці громадянці ОСОБА_4, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, які виразились в закритій тупій травмі грудної клітки з множинними переломами ребер справа 9, 11, по лопат очній та 10 по задньо-підпаховій лініях і зліва 8, 9, 10, 11, 12 по лопаточній та 11 по задньо - підпаховій лініях з крововиливами і розривами міжреберних м"язів та пристінкової плеври і крововиливами в діафрагму та двобічним гемотораксом, забій нирок, множинні синці голови та тулуба, саден тулуба та кінцівок з розвитком складного травматично-геморагічного шоку, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких потерпіла 22 грудня 2006 року померла в приміщенні Любомльської ЦРЛ.
Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину за інкримінованим йому обвинуваченням не визнав та показав, що дійсно 20 грудня 2006 року повертався зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 додому в с Куснище Любомльського району, після перебування в м. Любомль, де у знайомих потерпілої громадянки ОСОБА_5 вони вживали спиртні напої.
Коли вони йшли вулицею села, то ОСОБА_4 згодом стало погано і вона не
2
могла самостійно пересуватись. Він намагався декілька разів вести потерпілу під руки, однак його співжителька не маючи змоги самостійно пересуватись неодноразово падала на землю, і коли тягнула його за собою, він падав на потерпілу. Коли ОСОБА_4 стало дуже погано він поклав її на господарський візок і повіз до магазину підприємця ОСОБА_6, звідки викликав по телефону швидку допомогу, після чого допоміг доставити потерпілу в лікарню для надання медичної допомоги. Явку з повинною написав, під фізичним та психологічним тиском працівників міліції.
Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним, його винність у вчинені злочину повністю стверджена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_1 судовому засіданні показала, що дійсно 20 грудня 2006 року вона бачила в помешканні ОСОБА_5 жительки м. Любомль свою матір та ОСОБА_3 співмешканця останньої, де обоє були в нетверезому стані, однак її матір була в хорошому настрої і на своє здоров"я не скаржилась, і ніяких тілесних ушкоджень на її тілі вона не бачила. Біля 24 години цього ж дня їй повідомили працівники міліції, що її матір знаходиться в тяжкому стані в Любомльській ЦРЛ. При цьому зазначила, що на протязі дев'яти років проживання її матері з підсудним, останній знаходячись в нетверезому стані часто бив ОСОБА_4, наносив їй тілесні ушкодження, коли її матір не виконувала вимоги ОСОБА_3.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні показали, що 20 грудня 2006 року обоє вечірньої пори наАДРЕСА_1 чули і бачили як, ОСОБА_3 нецензурно висловлювався в сторону потерпілої, яка лежала на землі і наносив останній удари ступнею ноги по тулубу. Коли ОСОБА_3 наносив удари потерпілій, то остання кричала та просила, щоб він її не бив.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що 20 грудня 2006 року біля 20 години, а може трохи пізніше неподалік від її будинку чула дуже голосний жіночий крик. Жінка кричала: "допоможіть" та говорила "не бий". При цьому вона чула як чоловік який кричав на потерпілу, декілька разів наносив удари ногою по тулубу лежачої жінки. Коли вона підійшла ближче, присвітивши ліхтариком то побачила односельчанина ОСОБА_3 який тримав жіночу одежу та чоботи в руках і рухався їй на зустріч.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що 20 грудня 2006 року біля 20 години вона йдучи по вулиці села Куснище в гості до ОСОБА_9, яка вийшла їй на зустріч бачила, що на другій стороні вулиці стоїть ОСОБА_3, а біля нього лежить його співмешканка ОСОБА_4, при цьому підсудний нецензурними словами обзивав останню, та говорив, щоб вона вставала і йшла додому.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що дійсно 20 грудня 2006 року біля 20 години ЗО хвилин до нього звертався підсудний з просьбою допомогти довести ОСОБА_4 додому, або надати притулок в його домі, оскільки остання була дуже п'яна і не могла самостійно пересуватися. Коли він побачив лице потерпілої яке було в крові, а кофта і тіло в грязюці, відмовся від надання допомоги, оскільки злякався, що ОСОБА_4 може померти у нього вдома, і він матиме проблеми.
Свідок ОСОБА_8в судовому засіданні показав, що 20 грудня вечірньої пори на приймальне відділення поступило повідомлення по телефону, що біля бару в с. Куснище знаходиться жінка якій стало погано. Коли вони прибули на місце, побачили навпроти бару з іншої сторони дороги жінку яка лежала на двоколісному візку, одіта в одну кофту, а решта тіла була обмотана простирадлом. При цьому на тілі потерпілої він бачив садна. Після цього до них підійшов підсудний, який допоміг погрузите співмешканку у швидку допомогу і поїхав разом з ними у Любомльську ЦРЛ. При цьому зазначив, що одяг на ОСОБА_3у в цей час був чистий.
3
Свідок ОСОБА_12 в судовому показала, що в розмові 21 грудня 2006 року з ОСОБА_4 в лікарні де вона працює, остання їй повідомила, що її часто бив співмешканецьОСОБА_3 коли вона не заробляла гроші.
Повідомленням Любомльської ЦРЛ (а.с. 10), стверджено факт доставления в лікарню ОСОБА_4, 20 грудня 2006 року о 21.50 годині з множинними садинами тіла, переломами ребер.
З протоколів відтворення обстановки і обставин події з участю свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_8. (а.с. 91-94, а.с. 95-98) вбачається, що під час слідчої дії вони розповіли і показали, де і при яких обставинах підсудний наносив удари ОСОБА_4.
Протоколом явки з повинною (а.с. 8) вбачається, що між підсудним та його співжителькою виникла суперечка, яка згодом переросла в шарпанину внаслідок якої ОСОБА_3 наніс один удар рукою в область грудей ОСОБА_4, та декілька ударів долонею в обличчя останньої. Суд не бере до уваги свідчення підсудного, що вказане зізнання він написав під фізичним примусом працівників міліції, оскільки вони спростовуються дослідженим в судовому засіданні матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту, проведеної Любомльською міжрайонною прокуратурою.
Речовими доказами у справі та протоколам їх огляду (а.с. 82-83), металевим візком в вантажній ємкості якого знаходиться солома, чоловічими джинсами світло голубого кольору нижня частина яких знаходиться в забрудненому стані, на правій та лівій клешнях вище колін виявлено плями темно-бурого кольору схожі на кров, чоловіча куртка чорного кольору де над кишенями виявлено сліди бруду, бюстгальтером чорного кольору, жіночими колготами коричневого кольору з слідами бруду.
Висновком судово-медичної експертизи № 366 (а.с. 34-37) стверджено, що на тілі трупа громадянки ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер справа, 9, 11 по лопаточній та 10 по задньо-підпаховій лініях і зліва 8, 9, 10, 11, 12, по лопаточній та 11 по задньо-підпаховій лініях з крововиливами і розривами міжреберних м'язів та пристінкової плеври і крововиливами в діафрагму та двобічним гематораксом, забою нирок, множинних синців голови та тулуба, саден тулуба та кінцівок з розвитком складного травматично-геморагічного шоку, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові, і за ступенем тяжкості, стосовно живої особи, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння.
Тілесні ушкодження у громадянки ОСОБА_4 у вигляді синців обличчя та саден колінних суглобів могли утворитись при падінні з висоти власного росту на асфальт. Всі інші вище перераховані тілесні ушкодження у громадянки ОСОБА_4 могли утворитись від ударів руками і ногами по тілу потерпілої.
Смерть громадянки ОСОБА_4 настала від закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер справа і зліва з двобічним гематолраксом і розвитком складного травматично - геморагічного шоку, що підтверджується виявленими патоморфологічними даними і знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Висновком наркологічної експертизи № 36 (а.с. 101) стверджено, що ОСОБА_3. страждає хронічним алкоголізмом 2 ступені, і потребує примусового протиалкогольного лікування, котре йому не протипоказане, і дана хвороба становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Органи досудового слідства кваліфікують дії ОСОБА_3. за ч.2 ст.121 КК України.
Дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що така кваліфікація правильна. Показання підсудного про механізм отримання тілесних ушкоджень потерпілою внаслідок падіння з висоти власного росту її на землю, та його на потерпілу суд оцінює критично і до уваги не бере, оскільки вважає їх як намагання
4
підсудного уникнула передбаченої законом кримінальної відповідальності за фактично вчинене діяння. Свідки, як вже наводилось вище ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в своїх показах так, і перші двоє при відтворенні обстановки та обставин події категорично ствердили, що чули та бачили як ОСОБА_3 наносив удари ногами по тулубу потерпілої. Показання вказаних свідків об'єктивно стверджені висновком судово - медичної експертизи, згідно якої переломи ребер та інші тілесні ушкодження, крім садин на колінах та синців обличчя, могли утворились від дії руками та ногами по тілу потерпілої, і не могли утворитись внаслідок падіння потерпілої з висоти власного росту та його на потерпілу.
Суд також не бере до уваги покази підсудного і ставиться до них критично, про те, що він на протязі 2006 року мав травму суглоба лівої руки і звертався за медичною допомогою в Любомльську ЦРЛ, а тому не міг вказаною рукою бити потерпілу, оскільки його покази спростовуються випискою № 42 від 11.04.2007 року із медичної картки амбулаторного хворого вказаної лікарні, про те, що ОСОБА_3. на протязі минулого року не звертався з приводу отриманої травми до травматолога лікарні.
Таким чином, докази механізму утворення тілесних ушкоджень свідчать про умисні дії підсудного щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4
Тому суд при ходить до висновку, що сукупністю досліджених доказів по справі повністю доведено винність ОСОБА_3 в умисному нанесенні ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, які спричинили смерть потерпілої, тобто у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу підсудного який негативно характеризуються по місцю проживання, а також те, що ОСОБА_3 вже реально відбував покарання в місцях позбавлення волі, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить те, що ОСОБА_3 після вчинення діяння викликав медичну допомогу потерпілій та допомагав медпрацівникам доставити останню до районної лікарні.
Обтяжуючою обставиною суд визнає вчинення злочину підсудним в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного неможливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому слід призначити в межах закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі.
Таке покарання призначене підсудному на думку суду буде відповідати вимогам передбаченим ст. ст.50, 65 КК України.
Судові витрати по справі 54 грн.12 копійок (а.с. 102-103) за проведення наркологічної експертизи слід стягнути з підсудного ОСОБА_3. в дохід держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Відповідно до вимог ст.96 КК України, ОСОБА_3. слід направити на примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі, оскільки він страждає хронічним алкоголізмом, і таке лікування йому не протипоказане, а дана хвороба становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Керуючись ст.ет.323, 324 КПК України, суд,
засудив:
5
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 22 грудня 2006 року, тобто з часу його затримання.
Згідно ст. 96 КК України направити ОСОБА_3 на примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судові витрати у розмірі 54, 12 (п'ятдесят чотири) гривні 12 копійок.
Речові докази по справі - металевий візок повернути у повне розпорядження його власниці ОСОБА_13, джинси голубого кольору, чоловічу куртку чорного кольору повернути засудженому ОСОБА_3. , жіночий бюстгальтер та дві пари жіночих колгот коричневого кольору потерпілій ОСОБА_1 (а.с. 84-85).
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - взяття під варту.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області на протязі 15 діб із часу його проголошення, а засудженимОСОБА_3 на протязі 15 діб із часу вручення йому копії даного вироку через Любомльський районний суд.