АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2006 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І.,
Мамасуєвої Л.О.,
при секретарі: Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні. Вказаний позов ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідачка є його двоюрідною сестрою, з якою він уклав договір дарування квартири по АДРЕСА_1, з метою забезпечення свого майна від зазіхань своєї колишньої дружини, з якою він на час звернення до суду розірвав шлюб. У даній квартирі позивач зареєстрований і має право на користування нею. Деякий час у спірній квартирі ОСОБА_1 мешкав разом з ОСОБА_2, однак, у останній час вона поміняла замки на вхідних дверях і перешкоджає позивачу користуватися належним йому майном. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідачки незаконними і просить суд визнати договір дарування квартири недійсним, як фіктивну угоду, яка була укладена без наміру створити правові наслідки.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 01 червня 2006 р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково: ОСОБА_2 була зобов'язана не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, вселивши позивача у вказану квартиру; в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання права власності на квартиру і її повернення було відмовлено.
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на вказане рішення була подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення по суті позовних вимог. Апелянт вважає таке рішення суду необгрунтованим і невідповідаючим вимогам закону, оскільки судом при вирішенні спору не були прийняті до уваги показання свідків і позивача, судом неправильно були застосовані норми матеріального права щодо вирішення питання про позовну давність, також судом було необгрунтовано відмовлено представнику позивача у витребування документів, які б підтвердили законність вимог ОСОБА_1.
Справа № 22-ц-1476-Ф/06р. Головуючий у першій інстанції
Муратова Ж. А. Суддя-доповідач Іщенко В.І.
2
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позову в частині визнання договору дарування квартири недійсним і визнання за ним права власності на квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі 24 вересня 2003 р. був укладений договір дарування квартири, оскільки такий правочин створив для сторін правові наслідки: ОСОБА_2 прийняла у дар спірну квартиру, поселилася там і проживає по теперішній час. Доказів щодо фіктивності договору дарування, як укладеного без наміру створити правові наслідки, позивачем суду першої інстанції надано не було, а крім того, ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст.728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність у один рік.
П.6 Заключних і перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ЦК Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, яке діяло раніше, не закінчився до набрання чинності цього Кодексу.
Таким чином, ОСОБА_1 був пропущений строк позовної давності, який застосовується при розірванні договору дарування, а крім того, ним ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, не були доведені, відповідно до вимог ст.80 ЦПК України, ті обставини на які він посилається, як на обгрунтування своїх вимог.
На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, оскільки позивач дійсно зареєстрований у спірній квартирі, де проживає разом з відповідачкою, і його право користування житловим приміщенням ніким не заперечується, тобто відповідно до ст. 156 ЖК України ОСОБА_2 не має право чинити позивачу перешкоди у користуванні спірною квартирою і ОСОБА_1 підлягає вселенню в неї.
Таким чином, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається, тому оскаржуване рішення повинне бути залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.І п.1, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.