апеляційний суд автономної республіки крим
ум. Феодосії
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2006 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.
суддів: Іщенка В.І.,
Мамасуєвої Л.О.
при секретарі: Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Державна виконавча служба у м. Феодосія, про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з під арешту за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з під арешту. Вказаний позов позивач мотивує тим, що 26 листопада 2002 р. він придбав у ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 2115, реєстраційний НОМЕР_1, у підтвердження чого відповідачкою була видана розписка про отримання від ОСОБА_1 5000 доларів США, йому були передані ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію і у той же день ОСОБА_2 видала на ім'я позивача генеральну довіреність на автомобіль. Таким чином, на думку позивача, між ним та продавцем -ОСОБА_2 були виконані всі умови договору купівлі-продажу. У листопаді 2005 р. при зверненні ОСОБА_1 у ДАІ для переоформлення автомобіля йому стало відомо, що ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 22 грудня 2003 р. на майно, яке належало ОСОБА_2, був накладений арешт у зв'язку з розглядом у тому ж суді справи за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики. На час звернення ОСОБА_1 справа була розглянута і рішення набрало чинності. Позивач вважає, що спірний автомобіль належить йому на праві власності на законних підставах і повинен бути звільнений з-під арешту.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 травня 2006 р. позов ОСОБА_1 був задоволений; за ОСОБА_1 було визнано право власності на автомобіль ВАЗ-2115, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, вказаний автомобіль був звільнений з-під арешту;
Справа № 22-ц-1454-Ф/06р. Головуючий у першій інстанції
Лошакова Т.А. Суддя-доповідач Іщенко В.І.
2
з кожної відповідачки на користь позивача ОСОБА_1 було стягнуто витрати по оплаті судового збору у розмірі 86 грн. 16 коп.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не погодилися з рішенням суду і подали апеляційну скаргу, в якій просять постановити ухвалу про визнання їх третіми особами у судовій справі, а не відповідачами, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з них на користь ОСОБА_1 витрат по оплаті судового збору у розмірі 86 грн. 16 коп. скасувати і повернути справу до суду першої інстанції для нового розгляду. В іншій частині рішення залишити без змін. Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення є необгрунтованим і неправильним, оскільки постановлено з порушенням вимог матеріального і процесуального права, а саме, суд мав притягнути апелянтів у якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету суперечки, оскільки спірний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_2, а не їм.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль ВАЗ-2115 реєстраційний НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаного автомобіля і відповідно до статті 12 Закону України «Про власність» та статті 128 ЦК України 1963 року він набув права власності на автомобіль з моменту передачі майна з 26.11.2002 року.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі доказів, яким надана неналежна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з частиною 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як витікає з позовної заяви, ОСОБА_1 26.11.2002 року у ОСОБА_2 придбав автомобіль ВАЗ-2115, реєстраційний НОМЕР_1, і в підтвердження цього договору купівлі-продажу вона видала розписку про отримання 5000 доларів США і передала ключі від автомобіля, документи на автомобіль і генеральну довіреність. Він вважає, що були виконані всі умови договору купівлі-продажу автомобіля. Однак, коли він звернувся в листопаді 2005 року до ДАІ для переоформлення автомобіля, йому було відмовлено в цьому, так як на автомобіль було накладено арешт.
Однак, суд при розгляді справи, позовні вимоги заявлені позивачем не уточнив, вимоги вищевказаного закону не виконав, так як правочин купівлі-продажу автомобіля між сторонами належним чином не оформлявся, питання визнання договору купівлі-продажу дійсним позивачем не заявлялося, а без вирішення цього питання рішення про визнання права власності на автомобіль неможна визнати таким, що грунтується на законі.
Крім того, суд не перевірив законність залучення в якості відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, так як відповідно до постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 30.07.2004 року, арешт накладено на підставі ухвали від 22.12.2004 року по справі № 2-5277(а.с.24), а рішенням від 21.06.2004 року по справі №2-1000/04 з ОСОБА_2 стягнуто борг на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4(а с 23). Окрім того відповідно до листа Феодосійського МРЕВ від 31.03.2006 року, на спірний автомобіль накладені обмеження: 26.12.3003 р. по ухвалі Феодосійського суду від 22.12.03р. по справі №2-5277/03; 05.10.2004р., 20.10.2005р. і 16.02.2006р. по постанові ВДВСм.Феодосія по справі №2-5277/03(а.с.37).
Також суд стягуючи витрати по оплаті судового збору з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в розмірі по 86 грн. 16 коп. з кожної не навів мотивів на підставі якого законодавчого акту вони повинні нести витрати в однаковому розмірі, так як відповідно до позовної заяви договір купівлі-продажу автомобіля укладався з ОСОБА_2
Таким чином, колегія суддів не може визнати рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, так як суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції і рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального закону і підлягає скасуванню з повернення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2006 року скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.