Справа № 344/14431/24

Провадження № 2/344/709/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року        м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Бурянна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 , ТОВ «Еліт Фінанс», приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської облсті Витвицький Володимир Васильович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано «…03 лютого 2014 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, (надалі – Позивач), та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» з другої сторони та Приватним акціонерним товариством «Ренесанс Життя», з третьої сторони, було укладено Кредитний договір зі страхування життя позичальника № 907/3867BCL2A. Згодом Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» на підставі Договору №20150721-Г від 21.08.2015 р. за кредитним договором № 907/3867BCL2A від 03.02.2014 р. відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014), яке, у свою чергу, відступило дане право вимоги на підставі Договору факторингу №20182407-1/2 від 24.08.2018 р. ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ: 35017877). Надалі ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ: 35017877) відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №20/ФК від 09.02.2020 р. ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ: 43311346), яке в подальшому відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №250521-ФК від 25.05.2021 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 40340222). 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Остапенком Євгеном Михайловичем, було видано виконавчий напис №132747. 15.11.2021 р. Відповідач звернувся із заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича про пред`явлення виконавчого напису №132747 від 10.06.2021 р., виданого ОСОБА_2 , до виконання, а саме – стягнення з Позивача на користь Відповідача – 45849,81 грн. Постановою приватного виконавця Витвицького Володимира Васильовича від 26 січня 2022 року відкрито виконавче провадження №68378630 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ТРАНС» заборгованості в розмірі 45849,81 грн. 01.09.2023 р. приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким Володимиром Васильовичем було видано Постанову про арешт коштів боржника від 01.09.2023 р., що винесена при примусовому виконанні виконавчого напису №132747 від 10.06.2021 р. Цією Постановою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, які містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які забороняється законом. 12.10.2023 року Позивач звернулась із заявою до приватного виконавця Витвицького Володимира Васильовича, у якій просила зняти арешт із рахунку № НОМЕР_1 Ощадбанк, який використовується нею для отримання соціальної допомоги. Постановою від 13.10.2024 року приватним виконавцем знято арешт з вказаного рахунку у зв`язку із нормативною забороною накладення арешту на рахунки, призначені для отримання соціальної допомоги, передбаченою ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження»…».

Представник позивача просив розгляд проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

В ст. 88 Закону України «Про нотаріат» вказано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права сформульованому у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19) для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Однак позивачем заперечено заборгованість та вказано в позові, що вона не є безспірною.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Відповідачем 26.08.2024 року подано до суду заяву про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Просив зменшити витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 грн. та повернути позивачу 50% судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

В постанові виконавче провадження Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 137/1666/16-ц вказано, що « Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Суд взагалі не надав жодної оцінки документам на підтвердження безспірності заборгованості, не перевірив факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, не перевірив дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону. Більш того, в матеріалах справи узагалі відсутній примірник кредитного договору, а суд не встановив, на яку суму, строк та на яких умовах його було видано».

Отже відповідно до ст. 81 ЦПК України та змісту постанови Виконавче провадження Верховного Суду в справі № 137/1666/16-ц позивачу та відповідачу належить довести перед судом оцінку документів на підтвердження безспірності заборгованості, факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вимог закону, суму, строк, умови отримання позики.

Оскільки відповідачем не спростовано позов тому він підлягає задоволенню.

Витрати на професійну правову допомогу підтверджується копією копією Договору на надання правової допомоги від 30.10.2023 року № Д23-10-15 та додатком №1 від 30.10.2023 року до Договору про вартість послуги у розмірі 12 000, 00 грн та оплату вартості послуг представництва.

Відповідач просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1000 гривень.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

Також Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з його практикою вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенством права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо,  є нерозмірним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

Отже за рахунок відповідача може бути компенсовано судові витрати в частині правничої допомоги на суму 3000 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи ту обставину, що позивачем при подачі позову сплачений судовий збір у загальній сумі 1211, 20 гривень, до розгляду справи по суті відповідач фактично позовні вимоги визнав, а тому позивачу підлягає до повернення з державного бюджету 50% судового збору що складає 605,50 грн, а з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити;

Визнати виконавчий напис №132747 від 10.06.2021 р., виданий приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, за Кредитним договором №907/3867BCL2A від 03.02.2014 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса реєстрації: 03035, місто Київ, пл. Солом`янська, буд.2) 45849,81 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 605, 60 грн., згідно квитанції №1771-0435-8264-1125.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса реєстрації: 03035, місто Київ, пл. Солом`янська, буд.2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати за сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

в іншій частині витрат на правову допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                         Бородовський С.О.