Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/201/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 297 (212) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2025 року. м. Кропивницький        

       Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2024 року.

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз 09.10.2020 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

визнано винуватим та призначено покарання:

       за ч.1 ст. 162 КК України у виді 2 років обмеження волі.

       за ч.3 ст. 297 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

       На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 , призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

       На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим за вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2020 року, ОСОБА_9 , остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

       Обрано відносно ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

       Строк відбування покарання рахувати з 18 грудня 2024 року.

       На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 , у строк покарання за цим вироком строк переднього ув`язнення з 18 грудня 2024 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

       Зараховано ОСОБА_9 , в строк покарання за цим вироком частково відбуте покарання за вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2020 року з 14 серпня 2020 року до 17 грудня 2024 року включно.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнано винним у незаконному проникненні до житла особи та у незаконному заволодінні предметами, що знаходяться в місці поховання, з корисливих мотивів, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_11 14 листопада 2014 року, близько 03 год 00 хв, ОСОБА_9 прибув на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_12 . Перебуваючи за вищевказаною адресою, у ОСОБА_9 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла особи, а саме: в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_12 . Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла особи, ОСОБА_9 діючи умисно, всупереч волі власника, маючи умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла ОСОБА_12 , передбаченого статтею 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а саме: протиправно, без згоди власника, проник до подвір`я, де через двері, які були закриті, але не зачинені на замикаючий пристрій, зайшов до коридору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив недоторканність володіння ОСОБА_12 , як власниці домоволодіння.

Перебуваючи в коридорі зазначеного житлового будинку, ОСОБА_9 заволодів велосипедом марки «Аіст», червоного кольору, який належить ОСОБА_13 , вартість якого з урахуванням зносу відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 277 від 12 грудня 2014 року складає 711,00 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись велосипедом на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_9 вчинив незаконне проникнення до житла особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України.

Епізод 2. 17 березня 2016 року близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_9 , з метою викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання прибув на територію цвинтаря, що розташований на території селища Олександрійське (стара назва Димитрово) міста Олександрія Кіровоградської області, де діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи настання наслідків, підійшов до місця поховання ОСОБА_14 1921-1997 років життя та ОСОБА_15 1947-1996 років життя, з корисливих мотивів, шляхом витягання з під плити металевих брусів заволодів металевими брусами, загальною вагою 110 кілограмів на суму 308 гривень 00 копійок. Після чого разом з викраденим майном покинув територію цвинтаря та розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_9 вчинив незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України.

       В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, просила вирок суду першої інстанції змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Виключити із вироку посилання суду про призначення ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки. Вважати ОСОБА_9 звільненим від покарання за ч. 1 ст. 162 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. На підстав ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 18 грудня 2024 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

       Свої вимоги обґрунтувала тим, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає у незастосуванні строків давності до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України. Санкцією ч. 1 ст. 162 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років. Тобто відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України є кримінальним проступком. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі. Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначеного строку особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України вчинено 14.11.2014, перебіг давності неодноразово переривався, внаслідок вчинення злочинів, останній раз 02.08.2020 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, за який засуджений 09.10.2020 вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області. Тобто трирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку за ч. 1 ст. 162 КК України минув 02.08.2023 року. За таких обставин обвинувачений підлягав звільненню від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, без визначення його виду і розміру.

Вказує, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає у незастосуванні ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-УІІІ, тобто день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Зокрема, 18.12.2024 суд обрав ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахував у строк покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення з 18.12.2024 по день набрання вироком законної сили із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі. Кримінальні правопорушення ОСОБА_9 вчинено відповідно 14.11.2014 та 17.03.2016.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка частково підтримала подану апеляційну скаргу в частині зарахування строку не підтримала, захисника – адвоката ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині призначеного покарання за ч.1 ст.162 КК України, з таких підстав.

Досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_9 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.3 ст.297 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.162, ч.3 ст.297 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає. Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, повністю доведена матеріалами кримінального провадження.

Оскільки, учасниками процесу обставини вчинення кримінального правопорушення та юридична кваліфікація дій обвинуваченого та призначене йому покарання не оспорюються, колегія суддів не входить в обговорення вини та кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного йому покарання і вважає, що його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи та ч. 3 ст. 297 КК України, як незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання, з корисливих мотивів. Крім того, призначене покарання за ч.3 ст.297 КК України сторонами не оскаржується.

       Із оскаржуваного вироку суду вбачається, що ОСОБА_9 визнано винним, у тому, що 14.11.2014 вчинив незаконне проникнення до житлового будинку ОСОБА_12 .

       Крім того, 17 березня 2016 року з корисливих мотивів вчинив незаконне заволодіння предметами, що знаходилися в місті поховання ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на цвинтарі селища Олександрійське міста Олександрія Кіровоградської області.

       Санкцією ч. 1 ст. 162 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.        Тобто відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України є кримінальним проступком.

       Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

       Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначеного строку особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

       Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України вчинено 14.11.2014, перебіг давності неодноразово переривався, внаслідок вчинення злочинів, останній раз 02.08.2020 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, за який засуджений 09.10.2020 вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.

       Тобто трирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку за ч. 1 ст. 162 КК України минув 02.08.2023 року.

       За таких обставин обвинувачений підлягає звільненню від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, без визначення його виду і розміру.

Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст. 74 КК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464км19) та у постанові від 19.03.2024 у справі № 756/3924/20 (провадження № 51-5550км23) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч.ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст.ст. 75, 79, 104 КК України, «звільнення від призначеного покарання» (ст.78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного у санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому.

       Таким чином суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому посилання суду про призначення судом ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на 2 роки слід виключити із вироку суду.

Дане узгоджується із висновками Верховного суду, викладених в Постановах від 07 листопада 2024 року (справа №401/2378/21, провадження №51-3203км24), від 18 червня 2020 року (справа №756/6876/19, провадження №51-5464км19) та від 19 березня 2024 року ( 756/3924/20, провадження №51-5550км23)

Разом з тим, під час апеляційного розгляду прокурор не підтримала подану апеляційну в частині незастосування ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-УІІІ, оскільки у зв`язку із відбуттям призначеного покарання ОСОБА_9 апеляційним судом було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, тому колегія суддів не перевіряє в цій частині доводи апеляційної скарги, так як обвинувачений відбув призначене судом покарання.

       Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню. Вирок суду першої інстанції слід змінити в частині призначеного покарання за ч.1 ст.162 КК України. У решті вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_9 – змінити.

Виключити із вироку посилання суду про призначення ОСОБА_9 покарання за ч.1ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_9 вважати звільненим від покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Вважати засудженим ОСОБА_9 за ч.3 ст.297 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначеним за вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2020 року вважати засудженим ОСОБА_9 до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2                 ОСОБА_3 ОСОБА_4

(підписи)