ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/4894/23

Провадження № 11-кп/820/153/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача                 ОСОБА_1 ,

суддів:                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання                 ОСОБА_4 ,

прокурорів:                         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника                         ОСОБА_7 ,

обвинуваченого                 ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022243000002730 від 12 листопада 2022 року, за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького Хмельницької області ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, громадянина України, з вищою освітою, не працює, неодруженого, на утриманні осіб не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимостей,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ст.336 КК України та виправдано його, оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Судом вирішено питання процесуальних витрат.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_8 обвинувачувався в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто, у кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ст.336 КК України, вчиненому за таких обставин.

Відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, який продовжено Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 573/202 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року строком на 90 діб та Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», оголошено загальну мобілізацію.

Воднораз, ОСОБА_8 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту – ІНФОРМАЦІЯ_3 ), 02 листопада 2022 року об 11 год 00 хв власноручно засвідчив своїм підписом про отримання повістки про виклик на 18 год 00 хв 10 листопада 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину НОМЕР_1 .

Однак, усупереч ст.65 Конституції України, п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», п.1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого Постановою КМУ № 921 від 07 грудня 2016 року, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно прибути о 18 год 00 хв 10 листопада 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з`явився за викликом та про причину неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 не повідомив, через те ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

В апеляційній скарзі прокурор Окружної прокуратури міста Хмельницького Хмельницької області ОСОБА_6 просила вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2024 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Прокурор уважала, що вирок суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На думку суду першої інстанції, основною підставою для виправдання ОСОБА_8 стала відсутність у нього прямого умислу на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та визнання поважними причинами неприбуття ОСОБА_8 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, невідповідність повістки встановленим законодавством вимогам та відсутність усіх належних документів стосовно військового обліку ОСОБА_8 у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На думку прокурора, такі висновки суду є помилковими та суперечать встановленим у ході судового розгляду фактичним обставинам кримінального провадження.

Прокурор звертала увагу на те, що поведінка обвинуваченого свідчить саме про умисне ухилення ним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а виявлена технічна помилка була лише приводом для виправдання таких дій.

Зібрані докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, а висновки суду щодо недоведеності винуватості останнього не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд взяв до уваги лише показання ОСОБА_8 , відкинувши інші докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що згідно з п.2 ч.1 ст.411 КПК України є однією із підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

У запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого                   ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_7 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити вирок суду першої інстанції без змін.

На думку захисника, факт призову ОСОБА_8 на військову службу має бути підтверджений лише повісткою, виписаною на його ім`я.

Твердження прокурора та свідків під час розгляду справи в суді першої інстанції про помилку в ході її видачі зайвий раз підтвердило те, що ОСОБА_8 на своє ім`я повістки не отримував.

Окрім того, обізнаність ОСОБА_8 про існування повістки на ОСОБА_8 , необхідність з`явлення в дату та час цієї особи, не має жодного правового значення для ОСОБА_8 , оскільки обов`язок військовозабов`язаного з`явитися на вимогу ТЦК виникає лише по повістці чи розпорядженню встановленої форми з прізвищем, ім`ям та по-батькові особи, яка має з`явитися.

Тому, на думку захисника, таке порушення вимог законодавства не породжує відповідного обов`язку для ОСОБА_8 , навіть, якщо він припускав те, що така повістка стосується його.

Наведене переконливо підтверджує законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, яким визнано невинуватим ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні за ст.336 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів; заперечення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши часткове судове слідство, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Згідно з положеннями ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог цього Кодексу, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, досліджених та оцінених відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Положеннями ст.94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_8 підлягав виправданню на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

На думку суду першої інстанції, висунуте ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, не знайшло свого підтвердження, бо достатніх та допустимих доказів на доведення вчинення інкримінованого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано, тому в судовому засіданні не доведена винуватість ОСОБА_8 поза розумним сумнівом.

Підставами виправдування ОСОБА_8 суд першої інстанції також указав, що орган досудового розслідування не досліджував і не збирав докази щодо поважності причини та прямого умислу неприбуття ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не надав оцінку обставинам, що повістка була виписана на інше прізвище і що форма повістки не відповідає вимогам, установленим до повістки відповідно до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних».

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали кримінального провадження, провівши часткове судове слідство, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції при мотивуванні оцінки дій ОСОБА_8 , якого суд виправдав у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, бо вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а винуватість ОСОБА_8 у вчиненні цього кримінального правопорушення підтверджена зібраними в ході досудового розслідування доказами, яким суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку.

Як установлено судом апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, за таких обставин.

Відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, який продовжено Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 573/202 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року строком на 90 діб та Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 03 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Разом з тим, ОСОБА_8 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , 02 листопада 2022 року об 11 год 00 хв власноручно засвідчив своїм підписом про отримання повістки про виклик на 18 год 00 хв 10 листопада 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину НОМЕР_1 .

Однак, всупереч ст.65 Конституції України, п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», п. 1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого Постановою КМУ № 921 від 07 грудня 2016 року, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно прибути о 18 год 00 хв 10 листопада 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з`явився за викликом та про причину неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 не повідомив, через те ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

У суді першої та апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_8 винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, заперечив.

Указував, що умислу ухилитись від мобілізації в нього не було і немає. Зазначав, що по телефонному дзвінку, без повістки 02 листопада 2022 року з`явився в ТЦК, надав документи, що засвідчують його особу, пройшов медичну комісію. Після цього на місці йому виписали та видали так «звану бойову повістку» для явки в ТЦК на 10 листопада 2022 року, за що він розписався та пішов додому збиратись. Коли розписувався за отримання повістки, то не звертав уваги на правильність написання прізвища, оскільки він дав свої облікові документи.

Згодом йому зателефонували з ТЦК та неправильно вказали його прізвище і просили, щоб він 06 листопада поїхав у військову частину. Повідомив, що не може раніше, бо не все ще зібрав та не владнав усі питання, тоді ж виявив, що повістка виписана на Муравець.

Після чергового дзвінка працівника ТЦК, коли знову неправильно було названо його прізвище, вказав про це, щоб у повістці було зроблено виправлення з мокрою печаткою, після чого слухавку від них уже не брав.

10 листопада він не з`явився, бо повістка була виписана не на його прізвище і не хотів йти служити не за своїм прізвищем, оскільки йому не було відомо, як він там рахується, знаючи, що відбувається в ТЦК.

Незважаючи на такі показання обвинуваченого та невизнання своєї винуватості, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджена такими письмовими доказами, а саме:

- обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_2 військовозобов`язаного, до якої внесено особисті відомості – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 на посаді стрільця АКС-74;

- карткою обстеження та медичного огляду, заповненою на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із наявною фотокарткою останнього, до якої внесені результати його медичного обстеження та він попереджений про надання недостовірної інформації про стан здоров`я;

- довідкою військово-лікарської комісії № 175/18 від 02 листопада 2022 року, виписаною на ім`я солдата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він за станом здоров`я придатний для проходження служби в десантно-штурмових військах;

- копією повістки про зобов`язання з`явитись о 18 год 00 хв 10 листопада 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , виписану на ім`я ОСОБА_9 ;

- оригіналом розписки про отримання бойової повістки на ім`я ОСОБА_9 , команда НОМЕР_1 . Повістка отримана 02 листопада 2022 року об 11 год, на ній є підпис особи, яка її отримала

- відомостями з висновку почеркознавчої експертизи від 10 лютого 2023 року №СЕ-19/123-23/1451-ПЧ, згідно яких рукописний підпис на розписці про отримання бойової повістки, виконаний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як установлено в ході судового розгляду, ОСОБА_8 після проходження військово-лікарської комісії, яка визнала його придатним до військової служби, 02 листопада 2022 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 вручено повістку про виклик на 10 листопада 2022 року до ТЦК та СП для призову на військову службу та відправку у військову частину НОМЕР_1 , що він засвідчив своїм підписом.

Такі обставини обвинувачений підтвердив і в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З огляду на це, ОСОБА_8 було достовірно відомо, що він є придатним та підлягає призову на військову службу.

Водночас допущена в повістці помилка в написанні прізвища не давала ОСОБА_8 підстав для сумніву в тому, що ця повістка адресована саме йому, оскільки в ній неправильно зазначено лише одну букву його прізвища, позаяк решта анкетних даних (ім`я, по-батькові, номер мобільного та адреса проживання) відповідали саме особі обвинуваченого.

При цьому поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що в повістці зазначена саме адреса проживання на той час обвинувачуваного, яка не співпадала з місцем його реєстрації, зазначеному в його паспорті, на що звертав увагу суд першої інстанції у своєму рішенні.

Окрім того, як зазначено вище, повістку ОСОБА_8 вручено особисто під розписку вже після проходження військово-лікарської комісії, що також свідчить про те, що мобілізації підлягав саме обвинувачений і підстав у нього вважати, що він не перебуває на військовому обліку, не було.

Більше того, виявивши цю помилку, якщо обвинувачений мав певні сумніви, то він мав можливість уточнити у співробітників ТЦК та СП свої анкетні дані, що ним не було зроблено.

Навпаки, як вбачається з показань допитаних апеляційним судом як свідків працівників ТЦК та СП ОСОБА_10 . ОСОБА_11 , після того як ОСОБА_8 стало відомо про те, що це лише технічна помилка в написанні його прізвища, він усіляко намагався уникнути отримання виправленої повістки, розмовляв з ними зухвало та повідомив, що не буде проходити військову службу.

Факт небажання подальшого спілкування з працівниками ТЦК та СП не заперечував і сам обвинувачений ОСОБА_8 .

Така поведінка обвинуваченого свідчить саме про умисне ухилення ним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а виявлена технічна помилка була лише приводом для виправдання таких дій.

На переконання колегії суддів, про наявність умислу в ОСОБА_8 на ухилення від призову на військову службу також свідчить і те, що останній без вагомих підстав, гіпотетично вважав, що помилки могли бути і в інших військових документах, що могло потягнути для нього негативні наслідки.

Однак, як убачається з долучених до матеріалів кримінального провадження та досліджених копій рапорту заступника ІНФОРМАЦІЯ_4 , картки обстеження та медичного огляду, облікової картки до військового квитка № НОМЕР_2 , довідки військово-лікарської комісії, подібних помилок в інших документах, що стосуються призову на військову службу обвинуваченого, не допущено, усі вони заповнені на ім`я ОСОБА_8 .

Також надуманими є доводи ОСОБА_8 на підтвердження своєї невинуватості, про те, що у випадку призову його на військову службу на підставі цієї повістки він проходив би військову службу під чужим ім`ям.

Відповідно до п.2.8 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 26 травня 2014 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу проводився наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Тому зарахування до штату військової частини відбувається не на підставі повістки, а на підставі військово-облікових та особистих документів особи, в яких, як установлено, помилок не було.

Колегія суддів звертає увагу, що обвинувачений не був позбавлений можливості уточнити свої анкетні дані на будь-якому етапі призову та проходження військової служби.

Також однією із підстав для виправдання судом першої інстанції обвинуваченого стало те, що стороною обвинувачення не надано мобілізаційного розпорядження на ім`я « ОСОБА_8 » та повістку про його прибуття встановленого зразка.

Однак, поза увагою місцевого суду залишилося те, що згідно з п.9 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють, з-поміж іншого, заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Приписами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного ТЦК та СП установлений не повісткою, а Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Повістка від Територіального центру комплектування є лише сповіщенням про необхідність виконання військового обов`язку.

На це звертав увагу Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі №380/2838/24.

Відтак, отримання повістки, яка не повною мірою відповідала затвердженому зразку, особливо в умовах воєнного стану, не звільняє особу від з`явлення до місця виклику.

Крім того, відсутність введення нумерації повісток органами територіального центру на початку широкомасштабного вторгнення рф, не є підставою вважати «бойову» повістку, вручену обвинуваченому, як неналежну.

Серед іншого, судом першої інстанції зазначено, що стороною обвинувачення не надано список призовників і військовозобов`язаних, який відповідно би свідчив про перебування ОСОБА_8 на військовому обліку.

Таке посилання місцевого суду колегія суддів уважає безпідставним, бо перебування на військовому обліку обвинуваченого ніким не оскаржується та самим обвинуваченим не заперечується.

Також судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_8 упродовж двох років після отримання повістки, його умисного ухилення від з`явлення до ТЦК та СП і порушення кримінального провадження, не вчиняв спроб виправити ситуацію та вступити до лав ЗСУ, що свідчить про його свідомі та умисні дії, спрямовані на уникнення призову за мобілізацією.

Таке твердження узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19 березня 2024 року (справа № 676/4559/22).

Указане свідчить про те, що доводи, викладені у вироку суду першої інстанції про відсутність умислу на ухилення ОСОБА_8 від проходження військової служби, є безпідставними, а технічна описка однієї букви в прізвищі не звільняє обвинуваченого від обов`язку громадянина України захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

До того ж місцевим судом не повною мірою враховано те, що суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, полягає в тому, що мобілізація – це комплекс заходів, які здійснюються в державі з метою переведення органів державної влади, місцевого самоврядування та деяких інших органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних сил чи інших військових формувань – на організацію і штати воєнного часу. Ефективно дати відсіч нападникам на країну чи виконати зобов`язання по спільній обороні від агресора без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до Збройних сил з числа військовозобов`язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони.

Отже, за даних умов є неприпустимим зрив мобілізаційних заходів з формальних та малозначних підстав.

За таких обставин зазначені докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, а висновки місцевого суду щодо недоведеності винуватості останнього не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Не є обґрунтованими і висновки суду першої інстанції щодо порушення порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про дане кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України, слідчий зобов`язаний невідкладно, але не пізніше 24 години після надходження повідомлення, внести відомості про кримінальне правопорушення та розпочати розслідування.

При цьому місцевим судом не взято до уваги, що слідчим Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області ОСОБА_12 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань саме на підставі документів, направлених ТЦК та диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.

Відповідно до п.56 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого Постановою КМУ № 921 від 07 грудня 2016 року (в чинній редакції на момент вчинення кримінального правопорушення), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку, призову на строкову військову службу, на військову службу за мобілізацією або від проходження навчальних (перевірочних) зборів (додаток № 12).

Згідно з повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 , саме ОСОБА_14 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України.

Указане повідомлення зареєстровано в Хмельницькому районному управлінні поліції ГУНП в Хмельницькій області 11 листопада 2022 року за № 21625 та до нього були долучені рапорт заступника начальника ХОМТЦ та СП ОСОБА_15 та розписка ОСОБА_14 про отримання повістки.

Воднораз, слід зауважити, що незазначення аркушів додатків до повідомлення, надісланого до органів поліції, не є підставою стверджувати про їх відсутність, оскільки вони були наявні під час досудового розслідування та досліджені безпосередньо в суді.

Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим під час досудового розслідування збирались докази про можливу наявність поважних причин нез`явлення обвинуваченого до ТЦК та відстрочки, передбаченої в ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме витребувана інформація про те, що ОСОБА_8 за медичною допомогою в заклади охорони здоров`я Хмельницької області не звертався, на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради та в Головному управлінні пенсійного фонду України в Хмельницькій області в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_8 не перебуває, що очевидно підтверджує факт відсутності лікування обвинуваченого та здійснення догляду за особами, які потребують стороннього догляду.

Тому докази, що були зібрані в ході досудового розслідування кримінального провадження та досліджені під час судового розгляду слід визнати належними та допустимими, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому КПК України, та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі – з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.

Стаття 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає загальну мобілізацію як складову частину організації оборони держави, змістом якої, зокрема, є переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу.

Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.

За таких обставин, у суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, без поважних причин відмовився від проходження військової служби у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, колегія суддів апеляційного суду враховує вимоги ст.ст.50, 65 КК України, зокрема те, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таке покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.

Учинений військовозобов`язаним злочин, передбачений ст.336 КК України, представляє значну суспільну небезпечність, бо він умисно проігнорував конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, тому звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Апеляційний суд також наголошує, що відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч.1 ст.1 та ч.2 ст.50 КК України.

Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, має вищу освіту, не працює, неодружений, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді реального позбавлення волі в розмірі, передбаченому санкцією ст.336 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відтак, апеляційний суд убачає підстави для скасування вироку місцевого суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора та відповідно до п.3 ч.1 ст.420 КПК України ухвалює свій вирок.

У зв`язку з ухваленням обвинувального вироку із ОСОБА_8 підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи на суму 1 510 грн 24 коп.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 420, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького Хмельницької області ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2024 року, яким ОСОБА_8 виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України - скасувати.

Ухвалити новий вирок.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обчислювати з дня його затримання.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи на суму 1 510 грн 24 коп.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

На вирок може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                 ОСОБА_3