Справа 688/194/25

№ 3/688/64/25

Постанова

Іменем України

25 березня 2025 року                                                                м. Шепетівка

Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Березюк Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу Українипро адміністративні правопорушення,-

встановив:

Формулювання доведенного обвинувачення, стаття закону про адміністративну відповідальність, за якою кваліфіковано дії особи.

07.01.2025 року о 01 год 30 хв. по вул.Захисників України, 144, в м. Шепетівка Хмельницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, за допомогою технічного приладу «Драгер», що зафіксовано на спеціальний технічний засіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбаченеч.1 ст.130 КУпАП.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії.

Згідноіз ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого протии нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.

Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні ЄСПЛ «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Питання про порушення ст.7 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Суд зазначає, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив, протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

ОСОБА_1 , як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, своїм процесуальним правом не скористався, заяв про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи у його відсутності суду не надав, своєї позиції щодо обставин вчинення інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суду не висловив, а тому наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.

В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. За таких підстав суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, а перешкод для такого розгляду, визначених ч.3 ст.268 КУпАП, немає.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та у порушенні п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними та дослідженими у суді доказами та процесуальними документами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №214553 від 07.01.2025 року, що складено уповноваженою особою з дотриманням вимог щодо складання протоколу та відомостей, які мають міститися у протоколі, зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , 07.01.2025 о 01 год 30 хв. в стані алкогольного сп`яніння.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатом тестування на алкоголь приладу «DragerAlkotest 6810» від 07.01.2025 року встановлено, що у зв`язку з виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння, останній пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «DragerAlkotest 6810», з результатом 1,36‰.

Відеозаписом подій за участю водія ОСОБА_1 зафіксовано факт керування останнім транспортним засобом та проходження освідування на визначення стану сп`яніння на місці зупинки за допомою приладу «Драгер», з результатом 1,36‰.

Мотиви суду щодо доведення обвинувачення.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАПзавданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Обов`язки та права водіїв механічних транспортних засобів визначені розділом 2 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідальність за невиконання п.2.9(а) Правил дорожнього руху України передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена: за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного сп`яніння.

Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Судом встановлено, що 07.01.2025 року о 01 год 30 хв. по вул. Захисників України, 144, в м. Шепетівка Хмельницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, за допомогою технічного приладу «Драгер», що зафіксовано на спеціальний технічний засіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбаченеч.1 ст.130 КУпАП.

Суд зазначає, що працівники поліції дотрималися встановленого законодавством порядку огляду водія на стан сп`яніння.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.

Суд також зазначає, що перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформував ОСОБА_1 , як особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та ОСОБА_1 погодився на проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу.

       Провівши огляд з використанням спеціального технічного засобу, поліцейський зазначив результати огляду в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно водія ОСОБА_1 суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Поряд з цим, належить врахувати те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. Суд зауважує, що керуючи транспортним засобом ОСОБА_1 ,як водій був зобов`язаний дотримуватися Правил дорожнього руху, зокрема вимог п.2.9 (а) ПДР, яким заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Не виконавши вимоги п.2.9 (а) ПДР, ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», зазначає, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за ч.1 ст.130 КУпАП, за що він повинен нести адміністративну відповідальність.

Мотиви призначення стягнення.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 , необхідно обрати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» уразі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

       Враховуючи всі обставини справи, керуючись ст.ст. 33, 130, 283-285 КУпАП,-

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, які слід стягнути на користь держави (отримувач коштів – ГУК у Хмельницькій обл./Шепетів.мтг/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA578999980313010106000022777, код класифікації доходів бюджету 21081100).грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. 

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. судового збору.(отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір, п.5.)

Згідно із ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанову суду звернути до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя:                                                                Неоніла БЕРЕЗЮК