Єдиний унікальний номер 341/1723/24

Номер провадження 2/341/67/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року                                                                м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Куценка М. О.,

за участю секретаря судового засідання Сегін І. І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) Тараненко Артем Ігорович звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 в розмірі 43466,55 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 17.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ЄДРПОУ 38569246 (кредитодавцем), та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , (позичальником, відповідачем) було укладено кредитний договір № 792154079 з використанням інформаційно-комунікаційної системи шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням одноразовим ідентифікатором кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з умовами цього договору та прийняв їх. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 30000,00 гривень, шляхом перерахування цих коштів на вказану ним банківську карту, строком на 126 днів, а позичальник (відповідач) зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування коштами у розмірі 237,90 % річних від суми кредиту. Зазначає, що відповідач усвідомлював існування даного кредитного договору та визнавав його зобов`язання за даним договором, оскільки здійснював часткові платежі для погашення заборгованості. Однак в повному обсязі позичальник свої зобов`язання перед кредитором не виконав, у зв`язку з чим у нього за договором № 792154079 від 17.02.2020 утворилася заборгованість у розмірі 43466,55 гривень.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого право вимоги до відповідача за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 передало відповідно до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». 17.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 17/07/24, відповідно до якого право вимоги до відповідача за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 перейшло до позивача. А тому останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 у розмірі 43466,55 гривень, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 96).

24.09.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача адвокат Михайлюк А. Р. просила поновити строк для подання відзиву та заперечила проти позову, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, зазначивши, що відсутні докази підтвердження перерахування коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до відповідача. Крім цього, вказала, що відповідачем було оплачено за кредитним договором 24498,50 гривень, з яких: 04.03.2020 року 6000 гривень (2909,82 гривень - зараховані для погашення тіла кредиту, 3090,18 гривень зараховані для погашення процентів), 02.04.2020 року та 05.04.2020 року по 9249,25 гривень – зараховані як за розстрочення платежів. Зазначає, відповідач, будучи необізнаним в сфері фінансів, вважав, що сплачує ці суми для погашення тіла кредиту. Також вважає, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

30.09.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача адвокат Тараненко А. І. зазначив, що перерахування коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням, яке містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа, виданою ПАТ «Приват банк» довідкою, та зазначив, що перед перерахуванням коштів банк проводить ідентифікацію особи, якій ініціюється перерахування коштів. Крім цього, зазначив, що надана суду виписка з особового рахунку боржника є належним та допустимим доказом, алгоритм нарахування заборгованості відповідає умовами кредитного договору. Вказав, що пунктом 5 додаткових угод передбачено, що при порушенні позичальником графіку сплати заборгованості, визначеного п. 3 цієї додаткової угоди, ця додаткова угода втрачає чинність з моменту її укладення, а договір продовжує діяти без урахування її умов, а відсотки нараховувались відповідно до умов кредитного договору. Зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки оскільки з урахуванням визначених строків дії договору факторингу, укладеного між ними, та додаткових угод до цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії та в подальшому в ході укладення ряду договорів факторингу право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

04.02.2025 року від представника відповідача адвоката Михайлюк А. Р. до суду надійшли додаткові пояснення, в яких вона зазначила, що позивач надав тільки бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та витяги з додаткової до цього договору угоди № 19 від 28.11.2019, у яких відсутня інформація про визначені вимоги, не вказано до яких саме боржників адресуються ці вимоги, вказаний витяг не є цілісним, містить вибіркову інформацію, а та також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та підтвердження про направлення такого повідомлення відповідачу. Додаткового акцентувала увагу на тому, що на момент укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» у першого ще не існувало права вимоги за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 року, яке б він міг передати першому, оскільки право вимоги за договором факторингу є похідним від права вимоги за кредитним договором, а отже договір факторингу не може бути укладеним раніше, ніж кредитний договір, за яким переходить право вимоги. Вважає, що надана ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» виписка з особового рахунку за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 року не є первинним документом, який б міг підтвердити інформацію про рух коштів за картковим рахунком, а також вважає, що у справі відсутні докази, які підтверджували факти оплати за договорами факторингів. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі та стягнути витрати на правничу допомогу.

20.03.2025 року від представника позивача адвоката Тараненка А. І. до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що позивач довів факт отримання відповідачем коштів, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, вказаних відповідачем в заявці на отримання кредитних коштів, для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (відповідача) та надав електронне повідомлення, підписане банком-провайдером (АТ «КБ Приватбанк»), про успішне перерахування коштів. Вказав, що з урахуванням визначених строків дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом періоду з 28.11.2018 до 31.12.2024, і право вимоги за договором факторингу переходить в день підписання його сторонами реєстру прав вимоги за формою, визначеною у додатку до цього договору, і який є частиною договору. Надані позивачем витяги з реєстрів прав вимоги до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 17/07/24 від 17.07.2024 містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином. Вважає, що позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця та наголошує, що даний факт не звільняє боржника від виконання зобов`язань за кредитним договором. Також вважає, що сутність договорів факторингу полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступлені права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах, і зазначає, що на момент включення кредитного договору до реєстру прав вимоги № 95 від 25.08.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги було дійсним.

Позовні вимоги просить задовольнити, судові витрати - покласти на відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу без його участі (а. с. 6 зворот).

У судове засідання відповідач та його представник не з`явились. Представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просив розглядати справу без участі сторони відповідача, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі (а. с. 199).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного. 17.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ЄДРПОУ 38569246, та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , укладено кредитний договір № 792154079 з використанням інформаційно-комунікаційної системи шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням одноразовим ідентифікатором кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з умовами цього договору та прийняв їх. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 30000,00 гривень, шляхом перерахування цих коштів на вказану ним у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту (а. с. 20, 30, 31-32), а позичальник (відповідач) зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування коштами у розмірі, визначеному в договорі (а. с. 10-13).

Надання позичальником відповідачу кредитних коштів підтверджується копією платіжного доручення від 17.02.2020 на суму 30000 гривень з призначенням платежу - «переказ коштів згідно договору № 792154079 від 17.02.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 …»» (а. с. 30) та довідкою № 07/2024 від 12.07.2024 про здійснення платежів (а. с. 31-32).

Позичальник зобов`язався своєчасно повернути суму кредиту та проценти за користування коштами, проте свої зобов`язання перед кредитором не виконав у строк, передбачений договором, у зв`язку з чим у нього за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 утворилася заборгованість.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору № 792154079 від 17.02.2020 року за зверненням позичальника між сторонами 02.04.2020 року укладено додаткову угоду, відповідно до якої кредитодавець надав позичальнику розстрочку щодо погашення заборгованості в сумі 9249 гривень 25 копійок на 14 днів. Дана сума заборгованості є фіксованою, будь-які нарахування за договором призупиняються, а позичальник зобов`язується до 16.04.2020 року сплатити заборгованість у розмірі 100 % - 9249 гривень 25 копійок.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору № 792154079 від 17.02.2020 року за зверненням позичальника між сторонами 05.04.2020 року укладено додаткову угоду, відповідно до якої кредитодавець надає позичальнику розстрочку щодо погашення заборгованості в сумі 9249 гривень 25 копійок на 14 днів. Дана сума заборгованості є фіксованою, будь-які нарахування за договором призупиняються, а позичальник зобов`язується до 19.04.2020 року сплатити заборгованість у розмірі 100 % - 9249 гривень 25 копійок.

Відповідно до п. 2.1.1.6. кредитного договору № 792154079 від 17.02.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» має право укласти договір відступлення права вимоги за кредитним договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою (а. с. 11 зворот).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246) та ТОВ «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» (фактору) права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») за плату на умовах, визначних цим договором.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246) та ТОВ «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) уклали додаткову угоду № 19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246) та ТОВ «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) уклали угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2021.

31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246) та ТОВ «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору факторингу до 31.12.2022.

25.08.2020 сторони договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 95, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696) укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого визначено до 04.08.2021, та, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактору) права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ТОВ «Таліон Плюс») за плату на умовах, визначних цим договором.

У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 1 від 10.08.2020 (відповідно до умов якої п. 5.2.4 викладено в новій редакції та передбачає обов`язок фактора самостійно повідомляти боржників про відступлення права вимоги і фактор несе усі ризики, пов`язані з неналежним повідомленням боржників) та ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, яким продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови договору залишилися без змін.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696) право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 на загальну суму 43466,55 гривень.

17.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) (позивачем) укладено договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор, позивач) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») за плату, а клієнт – відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696) до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) переходить право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020 на загальну суму 43466,55 гривень.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. ч. 1-2 ст. 612 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (Постанова Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18).

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (абзац 2 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмові формі (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020, укладеного шляхом використання позичальником електронного підпису, що визначено ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та відповідає приписам ч. 1 ст. 205 ЦК України, право вимоги за яким йому відступлено на підставі ряду вищезазначених договорів факторингу.

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок про те, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок про те, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто, якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Водночас, положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управлений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правничу позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Суд вважає, що докази, які свідчать про те, що до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020, відсутні, оскільки, правовідносини за вказаним кредитним договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли тільки 17.02.2020 року (пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року). На час укладення договору факторингу № 28/1118-01 - 28 листопада 2018 року у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 792154079, а тому право вимоги до ОСОБА_1 до кожного наступного фактора (в тому числі і до позивача) за вищезазначеними договорами факторингу переходити не могло.

Наданий позивачем витяг з реєстру прав вимог № 95 від 25.08.2020 року (а.с.47-48) до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від Клієнта (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») до Фактора (ТОВ «Таліон Плюс»), не приймається судом, оскільки, у додатках № 1, № 2 до договору факторингу не міститься будь-якої інформації (ПІБ позичальника, ідентифікаційний номер позичальника, номер кредитного договору, суми заборгованості за кредитним договором) про передачу ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги серед інших боржників і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020.

Крім цього, суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду доказів того, що фактором було надіслано боржнику (відповідачу) письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги цьому факторові з визначеною грошовою вимогою, яка підлягає виконанню, та зазначенням фактора, якому має бути здійснений платіж.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього підстав звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 792154079 від 17.02.2020, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, яких вони не набули.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України за результатами розгляду справи судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторона відповідача просила суд стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» витрати на правничу допомогу (а. с. 157), при цьому не визначила, який розмір таких витрат підлягає стягненню.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Ч. 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», зазначає, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Стороною відповідача не зазначено який розмір витрат на правничу допомогу просять стягнути, не надано до суду доказів, які б підтверджували факт надання представником відповідача правової допомоги, не вказано обсяг наданих адвокатом послуг, відсутні докази оплати за надання правничої допомоги.

Крім того, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі судові витрати на відповідача не покладаються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 178, 223, 247, 259, 263, 265, 274, 279-282, 352, 354-355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Учасник справи має право оскаржити рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25.03.2025.

СуддяМихайло КУЦЕНКО