24.03.2025

ЄУН 337/788/25

Провадження № 2/337/808/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 березня 2024 року                Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Коваленко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2025 року до надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Петрова М.О., до відповідача ОСОБА_2 , який позивачка мотивує тим, що з відповідачем вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.04.2010, який розірвано рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2022. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини надає частково, але це не постійна допомога. Вважає, що відповідач взмозі сплачувати аліменти на утримання дитини, оскільки він працездатного віку, працює, має можливість надавати матеріальну допомогу дитині. Просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом та до повноліття дитини.

Ухвалою суду від 19.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.

Позивачка та її представник в судове засідання не прибули, в позовній заяві просили проводити розгляд справи у відсутність сторони позивача, позов підтримують повністю, просить його задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не прибув, суду надав заяву в якій він просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Так, відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.04.2010, який розірвано рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2022. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина 1 ст.182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З`ясувавши повно та всебічно обставини справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину є беззаперечним. Способи виконання такого обов`язку повинні визначатись за спільною домовленістю між батьками. За відсутності такої домовленості, той з них, з ким проживає дитина, вправі звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

При цьому, за змістом вимог ст.181 СК України право вибору способу стягнення аліментів - у частці від заробітку або в твердій грошовій сумі належить одержувачу аліментів, тобто позивачці.

В даному випадку обставини справи однозначно свідчать, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо утримання їх неповнолітньої доньки, у зв`язку з чим позивачка звернулась до суду з цим позовом, визначивши спосіб стягнення аліментів у частці від доходу відповідача.

Визначаючи конкретний розмір аліментів, які підлягають стягненню на користь позивачки, суд відповідно до ст.182 СК України, враховує вік дитини, якій виповнилося одинадцять років, те, що малолітня дитина достатньо матеріально не забезпечена, а також стан здоров`я і матеріальне становище відповідача, який працездатного віку, даних про наявність інших утриманців, про свій незадовільний стан здоров`я не повідомив.

Беручи до уваги, що аліменти за своїм характером та суттю це кошти, що забезпечують нормальні повсякденні матеріальні умови життя дитини, обидва батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму на дитину, виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням сукупності усіх вищевказаних обставин, суд вважає необхідним визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дитини, дотримання її права на забезпечення матеріальних потреб, не поставить в скрутне матеріальне становище відповідача.

При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю і таке визнання не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

На підставі викладеного, підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст.141, ч.1 ст.142 ЦПК України, з урахуванням того, що відповідач визнав позов повністю, про що повідомив до початку розгляду справи по суті, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 50% від ставки судового збору за подання позову майнового характеру, а саме у розмірі 605,60 грн.  

Згідно зі ст.430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.141, 180-184, 185, 192 СК України, 15,16 ЦК України, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави (Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код ЄДРПОУ отримувача: 37993783; Номер рахунку отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету:22030106) судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                         М.В. Сидорова