Справа №127/14400/24

Провадження №1-кп/127/402/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року                 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

дослідивши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024020030000040 від 28.01.2024, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, оскільки підстави які існували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження не відпали і продовжують існувати, а саме ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, внаслідок якого загинула людина. Крім того, у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який, обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, крім того, одразу після вчинення з місця вчинення зник та був оголошений в розшук, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому з метою забезпечення виконання обов`язків та запобігання зазначеним ризикам просила суд прожити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Захисник ОСОБА_5 заперечував з приводу заявленого клопотання, зазначив, що з часом ризики мають властивість зменшуватися, крім того ризики мають бути додатково доведеними. Посилання прокурора на те, що його підзахисний перебував у розшуку є необґрунтованим, оскільки йому не було відомо про наслідки своїх дій, зокрема про смерть потерпілого та не було покладено будь-які обов`язки. Крім того, повідомив, що зміна запобіжного заходу дозволить йому працювати та відшкодувати завдану потерпілому шкоду, тому просив обрати альтернативний вид запобіжного заходу, який не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши письмове клопотання прокурора та обвинувальний акт, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

При судовому розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Також, зважаючи на практику Європейського суду, враховую, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На підставі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто, у вчиненні особливо тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть людини та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, він не має соціально-стримуючих факторів, оскільки не одружений, не має постійного місця роботи, не має постійного місця проживання, крім того в суду відсутні відомості про неможливість утримання ОСОБА_4 в слідчому ізоляторі за станом здоров`я.

З врахуванням вищевикладеного, вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до переконання, що застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою не може запобігти існуючим в кримінальному провадженні ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та приходить до висновку, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а ОСОБА_4 слід продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 132, 176-178, 183, 197, 199, 370-372, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою – продовжити на шістдесят днів, - з 24 березня 2025 року до 22 травня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя:                                                                 ОСОБА_1