УХВАЛА

м. Вінниця

24 березня 2025 р.          Справа № 120/13144/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про визнання дій протиправними, допущених на виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року та з 01 березня 2023 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року та з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

27.02.2025 до суду надійшла заява в порядку статті 383 КАС України, у якій позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного виконання рішення суду, а саме зазначає, що відповідачем відмовлено у виплаті доплат до пенсії з 01.07.2021 та не виплачено різницю між нарахованою та виплаченою сумою пенсії.

13.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано заперечення на заяву, подану позивачем в порядку статті 383 КАС України, в якій вказав, що рішення суду у справі №120/13144/23 виконано Головним управлінням в межах наявної у нього компетенції.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №120/13144/23, Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.07.2021 становить 30358,38 грн, станом на 01.12.2021 становить — 30438,38 грн, станом на 01.03.2022 становить — 34139,19 грн, станом на 01.07.2022 становить — 34232,19 грн, станом на 01.09.2022 становить — 33218,69 грн, станом на 01.12.2022 становить — 33251,69 грн, станом на 01.03.2023 становить — 35126,69 грн донараховано стягувачу кошти в сумі 40285,00 грн за період з 01.07.2021 по 28.02.2023 та 3750,00 грн. за період з 01.03.2023 по 31.12.2023. Починаючи з 01.10.2024 року стягувач отримує пенсію в новому розмірі - 35126,69 грн.

Донараховані кошти в сумі 44035,00 грн включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, відповідач вважає, що вчинив усі залежні від нього дії з метою виконання рішення суду від 23.10.2023 у справі №120/13144/23 в межах своїх можливостей та відповідно до вимог чинного законодавства виконав таке рішення.

Розглянувши в письмовому провадженні відповідну заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, суд виходив з такого.

Згідно з вимогами частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Отже, виконуючи рішення суду, відповідач зобов`язаний враховувати обставини, встановленні судовим рішенням.

Відповідно до частини 3 статті 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним із видів судового контролю за виконанням судового рішення є визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Таким чином метою правового інституту "судового контролю за виконанням судового рішення" є забезпечення належного виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до вимог частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Як уже зазначалося судом вище, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 липня 2021 року, з 01 грудня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року та з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

Судом встановлено, що на виконання цього рішення суду від 23.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено розрахунок пенсії позивача без її обмеженням максимальним розміром, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №0201002013.

При цьому, обґрунтовуючи причини не виплати позивачеві донарахованих коштів за рішенням суду №120/13144/23, відповідач у своїх письмових поясненнях вказав, що дана заборгованість буде виплачена позивачу після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону №2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Окрім того, відповідач наголосив, що нараховані кошти в сумі 44035,00 грн. Головним управлінням включені до Реєстру судових рішень та виплату буде здійснено в порядку черговості.

Так, оцінюючи відповідні доводи боржника щодо виплати заборгованості в розмірі 44035,00 грн. після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету, суд насамперед виходить з того, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, виплати пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ здійснюються ГУ ПФУ України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів державного бюджету. Інших фінансових можливостей, окрім зазначених, для здійснення пенсійних виплат орган Пенсійного фонду не має.

Водночас в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Таким чином, нарахована позивачу сума заборгованості з пенсійних виплат має бути сплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. А тому проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Суд зазначає, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Відтак з огляду на викладене, встановлені обставини вказують на неможливість виконання відповідачем рішення суду у справі №120/13144/23 в частині виплати позивачеві донарахованих коштів (заборгованості) в сумі 44035,00 грн. через відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів з державного бюджету на відповідні цілі, що є необхідними для здійснення виплати цієї заборгованості.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17 та інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Більше того, суд враховує, що проблема невиконання рішень національних судів у соціальних спорах має загальнодержавний характер. Така проблема існує протягом багатьох років, а робота над її вирішенням здійснюється регулярно і найвищих рівнях публічної влади. На це, зокрема, вказує той факт, що 09.07.2021 відбувся спільний круглий стіл за участю представників Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України, органів державної виконавчої служби та суддів України, на якому йшлося про критичний стан із виконанням рішень судів про перерахунок та виплату пенсій через відсутність необхідних для цього бюджетних коштів та обговорювалися шляхи виходу із ситуації, що склалась (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1151152/;https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/3274220-vikonanna-risen-sudiv administrativnoi-usticii-problematika-slahi-vdoskonalenna.html; https://sud.ua/ru/news/publication/207596-pochemu-ukrainskie-pensionery-ne-mogut-vypolnit-reshenie-suda-o-vzyskanii-pensii-sudi-proveli-kruglyy-stol-s-tretyakovoy).

Зрозуміло, що в умовах війни України з російською федерацією проблема з видатками державного бюджету на соціальне забезпечення лише загострилася. Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення.

Водночас за цих обставин надані суду законом повноваження щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення не здатні призвести до фактично виконання в повному обсязі ухваленого на користь позивача рішення у цій справі. Тому застосування процедури судового контролю згідно статті 383 КАС України у даному випадку жодним чином не вплине на виконання судового рішення та, відповідно, не захищатиме право позивача на отримання бюджетних коштів, позаяк виплати таких є залежною від можливостей держави виконати взяті на себе зобов`язання, а не від власного бажання відповідача у цій справі - органу Пенсійного фонду.

Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі щодо виплати нарахованої заборгованості за минулий період обумовлене об`єктивними причинами - відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, а також враховуючи те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач, маючи можливість здійснити відповідну виплату заборгованості пенсії позивачу, створює перешкоди для виконання рішення суду, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 383 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 23.10.2023 у справі №120/13144/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статті 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                                                Мультян Марина Бондівна