Справа № 296/8996/24

1-кп/296/192/25

Вирок

Іменем України

24 березня 2025 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді                                             ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_2 ,

прокурора                                                            ОСОБА_3 ,

потерпілої                                                            ОСОБА_4 ,

представника потерпілої                                    ОСОБА_5 ,

захисника                                                             ОСОБА_6

обвинуваченого                                                   ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024060000002729 від 30.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бартуха Романівського району Житомирської області, громадянина України, працюючого водієм 3 класу спецтехніки (сміттєвозів) у комунальному підприємстві «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради, одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 30.08.2024 року близько 19 години 20 хвилин водій ОСОБА_7 керував технічно справним вантажним сміттєвозом DAF CF 75.250, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався ним заднім ходом по прибудинковій території поблизу буд. № 32 по вулиці Вітрука зі сторони вулиці Івана Огієнка в напрямку буд. № 30 по вул. Вітрука у м. Житомирі.

Рухаючись у вказаний день, час та за вказаних обставин зазначеним транспортним засобом водій ОСОБА_7 у порушення вимог пунктів 2.3.б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху не переконався чи це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, під час руху заднім ходом не переконався, що він не створює небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка рухалась по прибудинковій території поблизу буд. № 32 по вул. Вітрука.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла у вигляді: множинних саден та ран тіла, розмізження, розривів, розволокнення м`язів, зв`язок тазу та нижніх кінцівок, уламково-фрагментарних переломів лівої стегнової кістки, плеснових та фалангових кісток правої стопи, лобкових кісток, клубової кістки, лінійних переломів в ділянках клубово-крижового зчленування, переломів ребер по множинним анатомічним лініям, крововиливів в легені, в нирки та їх жирову клітковину, розривів капсули селезінки, розмізження селезінки, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, є смертельними й знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з її смертю.

Порушення водієм ОСОБА_7 при керуванні ним транспортним засобом вимог пунктів 2.3.б), 10.1, 10.9 ПДР України знаходяться у причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій. Цивільний позов, заявлений потерпілою в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав в повному обсязі та пояснив, що на момент розгляду провадження страхова компанія повністю відшкодувала потерпілій матеріальну шкоду. Моральну шкоду в такому розмірі не визнає і виплатити такий розмір не має змоги, оскільки його заробітна плата складає 11000 на місяць.

Допитана в судовому засіданні в режимі відеоконференції потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що нею заявлена моральна шкода в розмірі 30 000 євро, оскільки втрата бабусі для неї велика трагедія, страждання кожного дня за бабусею, страшний моральний біль, тому що обвинувачений вбив єдину рідну людину – її бабусю, яка могла ще жити та насолоджуватися життям.

Щодо призначення покарання обвинуваченому, просила призначити покарання у виді позбавлення волі та задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 добровільно визнав провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі, просив суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого та вирішити питання щодо цивільного позову.

Відповідно до вимог процесуального законодавства судом роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд вважає пред`явлене обвинувачення ОСОБА_7 доведеним, дії обвинуваченого кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 .

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини й громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, Конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7  суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з висновком досудової доповіді відносно ОСОБА_7 , орган пробації на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення та низький рівень ризику небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб), вважає, що виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

При визначенні покарання ОСОБА_7 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, яке за формою вини належить до категорії необережних злочинів, обставини за яких вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_7 грубо порушив вимоги правил безпеки дорожнього руху та те, що протиправні дії обвинуваченого призвели до тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілої, ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, виявив щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії, а також особу обвинуваченого.

ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, учасник бойових дій, раніше не судимий.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України, у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, з середньою професійною освітою, професія «електрогазозварювальник, водій», учасник бойових дій, з листопада 2015 по травень 2017 року брав участь в антитерористичній операції, офіційно працює водієм 3 класу спецтехніки (сміттєвозів) у комунальному підприємстві «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на час вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння не перебував, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, в межах санкції, визначеної ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.

       Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Вирішуючи питання доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення та характеру допущених обвинуваченим ОСОБА_7 порушення вимог Правил дорожнього руху, суд дійшов висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судом прийнято до розгляду від заявника ОСОБА_4 та представника заявника ОСОБА_5 цивільний позов до ОСОБА_7 , цивільного відповідача - 1 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», цивільного відповідача - 2 Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. З урахуванням позовних вимог від 10.10.2024 року позивач ОСОБА_4 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 , Цивільного відповідача - 1 та Цивільного відповідача – 2 в установленому законом порядку на користь Потерпілої матеріальну шкоду у розмірі 14869 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 350 000 грн. (екв. 30000 євро) за курсом на момент вирішення даного Позову); стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 , Цивільного відповідача – 1 та Цивільного відповідача - 2 в установленому законом порядку на користь Потерпілої заявлені витрати на правову допомогу в сумі 45000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, єдиною підставою цивільноправової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний зв`язок між ними, а також за виключенням передбачених законом випадків, вина заподіювача шкоди, тобто відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка є об`єктивним наслідком протиправної дії чи бездіяльності.

Згідно зі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана майну, особистим немайновим правам, а так само і майну фізичної особи, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. В силу статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, і така шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною 2 статті 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю членів її сім`ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

З наведених правових норм випливає, що право на відшкодування витрат на поховання та спорудження пам`ятника належить особі, яка фактично ці витрати понесла.

Як зазначено у ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Статтею 129 КПК України встановлено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відзиву на позов цивільний відповідач КП «Автотранспортне підприємство 0628» заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідальність за спричинення моральної та матеріальної шкоди, а також процесуальних витрат покладається на ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та обвинуваченого ОСОБА_7 .. Крім того, законодавство не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП потерпілому.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився та подав відзив на позов та додаткові пояснення, в яких надані докази повного відшкодування матеріальних збитків, понесених потерпілою на поховання бабусі в розмірі 14 869 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції ЗР123393 від 30.10.2024 року.

Щодо заявлених позовних вимог потерпілою ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди до відповідача КП «Автотранспортне підприємство 0628», суд приходить до наступного висновку.

Автомобіль марки «DAF» модель CF75.250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з полісом обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-221246628, на момент дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження, що призвели до її смерті, був застрахований у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідальність власника транспортного засобу Підприємства, а також володільця транспортного засобу обвинуваченого ОСОБА_7 була застрахована. З наведених підстав у позові ОСОБА_4 до КП «Автотранспортне підприємство 0628» про стягнення моральної та матеріальної шкоди слід відмовити повністю.

Щодо заявлених позовних вимог потерпілою ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 , Цивільного відповідача - 1 в установленому законом порядку на користь Потерпілої моральної шкоди у розмірі 1 350 000 грн (екв. 30000 євро) за курсом на момент вирішення даного Позову, суд приходить до наступного.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в межах суми страхового відшкодування з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», враховуючи положення ст. ст. 22, 979, 1166, 1187, 1194, 1195 ЦК України, ст. ст. 22, 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки Автомобіль марки «DAF» модель CF75.250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з полісом обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-221246628 застраховано в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 979 ЦК України та п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З огляду на наведені норми закону зі страхової компанії на користь потерпілої підлягає стягненню 743,45 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, що відповідає 5 % від встановленої судом суми на відшкодування матеріальної шкоди (14869 грн. х 5 % / 100% = 743,45 грн), яка була повністю відшкодована, що підтверджується копією платіжної інструкції ЗР123393 від 30.10.2024 року, а тому позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди слід залишити без задоволення.

Що стосується позовних вимог потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 1350000 грн (екв. 30000 євро) за курсом на момент вирішення даного Позову, приймаючи до уваги глибину, характер, тривалість та обсяг фізичних, душевних і моральних страждань, перенесених потерпілою, принцип співмірності, враховуючи інші конкретні обставини по справі, а саме непоправність втрати від загибелі бабусі, порушення життєвих планів та існування вимушених змін в житті, характер немайнових втрат, неможливість їх відновлення в майбутньому, суд оцінює в розмірі 100000 грн. При цьому суд також виходить із загальних засад кримінального провадження – принципів верховенства права, рівності перед законом і судом, принципу поваги до людської гідності, змагальності та доведеності перед судом переконливості поданих доказів. Суд приходить до твердого переконання, що визначений розмір завданої моральної шкоди є достатнім і співмірним, у зв`язку з чим, дотримуючись вимог ст.ст. 23, 1167, 1168, 1188 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити цивільний позов в цій частині частково і стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн, оскільки саме такий розмір моральної шкоди буде відповідати характеру вчиненого кримінального правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань потерпілої, ступеню вини обвинуваченого, який своїми діями завдав потерпілій моральну шкоду, а також принципам справедливості, достатності й розумності.

Саме така сума моральної компенсації, з урахуванням встановлених обставин кримінального провадження, поведінки обвинуваченого впродовж судового розгляду, є достатньою та справедливою.

Статтею 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути з обвинуваченого, Цивільного відповідача – 1 та Цивільного відповідача - 2 на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 45000 грн.

Порядок обчислення гонорару визначається у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має права втручатися в ці правовідносини.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Адвокатом ОСОБА_5 не надано жодного акту виконаних робіт, а також доказів оплати вказаних послуг адвоката. З матеріалів справи вбачається, що представник потерпілої - адвокат ОСОБА_5 після укладення договору про надання правової допомоги ознайомився з матеріалами справи через підсистему «Електронний суд», підготував позовну заяву, брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлений у позовній заяві розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірним з обсягом наданих у справі адвокатськими послугами.

Проте, враховуючи, що надання послуг у виді складання позовної заяви та представництво інтересів потерпілої у суді не викликає сумнівів щодо їх отримання потерпілою, суд вважає можливим стягнути вказані витрати на правову допомогу.

Таким чином, виходячи із загальних засад справедливості, співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, підлягає до часткового задоволення вимога про стягнення на користь ОСОБА_4 з обвинуваченого витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Підстав для стягнення витрат на правову допомогу у солідарному порядку суд не вбачає, а позивачем жодним чином вказані вимоги не обґрунтовано.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 06.09.2024, та частково скасований ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 23.09.2024 на майно, а саме: автомобіль марки вантажний сміттєвоз DAF CF 75.250, реєстраційний номер НОМЕР_1 - підлягає повному скасуванню.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід не обирати.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому основне покарання у вигляді 05 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 02 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 03 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.

У задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_4 до цивільного відповідача - 2 Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

У задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_4 до цивільного відповідача -1 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_7 , цивільного відповідача - 1 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 743,45 грн (сімсот сорок три) грн 45 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1350000 грн (екв. 30000 євро) за курсом на момент вирішення даного Позову - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., в іншій частині відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави 6 058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) грн 24 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 06.09.2024 та частково скасований ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 23.09.2024 на майно, а саме: автомобіль марки вантажний сміттєвоз DAF CF 75.250, реєстраційний номер НОМЕР_1 – скасувати.

Речові докази: автомобіль марки вантажний сміттєвоз DAF CF 75.250, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий власнику КП «Автотранспортне підприємство 0628» ЖМР на відповідальне збереження – залишити в користуванні власника.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

       Головуючий суддя ОСОБА_1