Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року                                                             Справа№640/8658/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

10 червня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у здійсненні ОСОБА_2 виплати перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова КМУ № 103), з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої Постановою КМУ № 103, з урахуванням виплачених сум.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва справа № 640/8658/22 передана на розгляд судді Федорчука А.Б.

17 червня 2022 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі – Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.

П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі – Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.

На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/8658/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

21 лютого 2025 року проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа № 640/8658/22 (провадження № 200/1099/25) передана на розгляд судді Кравченко Т.О.

24 лютого 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав позивача надати власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Про прийняття справи до провадження учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Як на час прийняття справи до провадження, так і на час розгляду цієї справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що пенсійний орган протиправно зменшив розмір його пенсії за рахунок виплати в 2018 році 50% суми підвищення пенсії, а в 2019 році – 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 січня 2018 року.

Доводив, що його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01 січня 2018 року з урахуванням вже сплачених сум визначено Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262), а не постановами Кабінету Міністрів України, положення яких суперечать закону.

Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягали у відмові виплатити перераховану пенсію за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова КМУ № 103), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Просив задовольнити позов.

Заявою від 25 лютого 2025 року позивач повідомив, що підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, а також про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.

Зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262.

Відповідач наголошував на відсутності підстав та можливості здійснити перерахунок пенсії позивача, покликаючись при цьому на норми ч. 4 ст. 63 Закону № 2262, п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45, (далі – Порядок № 45), рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18.

Також відповідач вказував на безпідставності позовних вимог щодо виплати 100% суми підвищення, оскільки впродовж спірного періоду виплата пенсії проводилась з дотриманням вимог п. 2 Постанови КМУ № 103, а також постанов Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 «Деякі питання захисту окремих категорій громадян» (далі – Постанова КМУ № 804) та від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремими категоріям громадян» (далі – Постанова КМУ № 1088).

Просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 26 січня 1993 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.

З 31 грудня 2013 року позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону № 2262.

Згідно з протоколом за пенсійною справою № 2602022240 (СБУ) від 20 січня 2014 року при призначенні позивачеві пенсії ГУ ПФУ в м. Києві виходило з такого:

вид пенсії – за вислугу років;

дата звернення – 13 січня 2014 року;

умови призначення – вислуга років – 23 (календарна 23), у розмірі 59% грошового забезпечення;

військове звання – полковник;

посада – заступник начальника 5 відділу 2 служби управління спеціального зв`язку СБУ;

дата і причина звільнення – 30 грудня 2013 року, ст. 63 Б – 1 п. запас;

грошове забезпечення для обчислення пенсії:

- посадовий оклад – 1 746,00 грн;

- оклад за військове звання – 135,00 грн;

- процентна надбавка за вислугу років 35% – 658,35 грн;

- середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавка за стаж шифрувальної роботи від 1 до 3 років 10%, надбавка за кваліфікацію, клас майстер 5,5%, особи, які працюють в умовах режимних обмежень 20%, надбавка за оперативно-розшукову діяльність 50%, надбавка за особливо-важливі завдання 100%, премія 117% – 6 527,49 грн;

в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії – 9 066,84 грн;

основний розмір пенсії: 59% грошового забезпечення (вислуга років 23) у розмірі – 5 349,44 грн;

вид підвищення або надбавка до пенсії:

всього призначено – 5 349,44 грн;

призначено згідно з Законом № 2262 загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі – 5 349,44 грн;

з 31 грудня 2013 року довічно.

Як свідчить розпорядження про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 2602022240 – СБУ від 17 квітня 2018 року, в квітні 2018 року ГУ ПФУ в м. Києві здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року на підставі Постанови КМУ № 103, із сум грошового забезпечення:

- посадовий оклад – 8 893,72 грн;

- оклад за військове звання – 1 480,00 грн;

- процентна надбавка за вислугу років 45% – 4 668,17 грн;

всього – 15 041,89 грн;

в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії – 15 041,89 грн;

основний розмір пенсії: 59% грошового забезпечення (вислуга років 23) у розмірі – 8 874,72 грн;

вид підвищення або надбавки до пенсії:

підсумок пенсії (з надбавками) – 8 874,72 грн;

з урахуванням попередньої суми пенсії 5 534,50 грн та підвищення 1 670,11 грн (50% від 3 340,22 грн) – 7 204,61 грн;

згідно з Постановою КМУ № 103 підвищення складає 3 340,22 грн;

з них виплачується:

з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення: 1 670,11 грн;

з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення: 2 505,17 грн;

з 01 січня 2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення: 3 340,22 грн;

підстава перерахунку: грошове забезпечення згідно з Постановою КМУ № 704, Постанова КМУ № 103, п. 1, перерахунок з 01 січня 2018 року;

з 01 травня 2018 року – 7 204,61 грн.

Крім того, на підставі п. 1 Постанови КМУ № 103, виходячи із грошового забезпечення, визначеного згідно з Постановою КМУ № 704, ГУ ПФУ в м. Києві провело розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою № 2602022240 за період з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2018 року в сумі 6 680,44 грн, із розрахунку:

січень 2018 року – підлягало виплаті – 7 204,61 грн, фактично виплачено – 5 534,50 грн, сума доплати – 1 670,11 грн;

лютий 2018 року – підлягало виплаті – 7 204,61 грн, фактично виплачено – 5 534,50 грн, сума доплати – 1 670,11 грн;

березень 2018 року – підлягало виплаті – 7 204,61 грн, фактично виплачено – 5 534,50 грн, сума доплати – 1 670,11 грн;

квітень 2018 року – підлягало виплаті – 7 204,61 грн, фактично виплачено – 5 534,50 грн, сума доплати – 1 670,11 грн.

09 листопада 2021 року позивач, від імені якого діяла представник – адвокат Глазова (Драгомирова) О.М., звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою, в якій просив перерахувати та виплачувати йому пенсію з основним розміром пенсії на момент її первинного призначення без обмеження максимальним розміром пенсії у розмірі з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року.

У відповідь на цю заяву, яка зареєстрована 15 листопада 2021 року за № 50033/8, листом від 07 грудня 2021 року № 2600-0202-8/194808 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило, що на підставі ст. 63 Закону № 63, Порядку № 45 та Постанови КМУ № 103 провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з урахуванням грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова КМУ № 704).

Пенсійний орган вказував на те, що п. 2 Постанови КМУ № 103 був визначений порядок виплати підвищених пенсій, згідно з яким виплата перерахованих відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 103 підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслугу перед Україною, що визначені законом) проводилась з 01 січня 2018 року у таких розмірах:

-          з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення пенсії;

-          з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення пенсії;

-          з 01 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року проведений відповідно до ст. ст. 1, 63 Закону № 2262 на умовах, в порядку та розмірах, передбачених Постановою КМУ № 103; заборгованість відсутня.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 836/3858/18 визнано протиправними та нечинними, зокрема, п. п. 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до п. 5 Порядку № 45.

Нормативно-правові акти щодо визначення умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, після набрання цим судовим рішенням законної сили не приймалися.

Виплата перерахованої пенсії проводилась у порядку, передбаченому п. 2 Постанови КМУ № 103, Постановою КМУ № 804 та Постановою КМУ № 1088.

Пенсія ОСОБА_1 виплачується без обмеження максимального розміру, оскільки не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Отже, ГУ ПФУ в м. Києві фактично відмовило у задоволенні вимог позивача, наведених у заяві від 09 листопада 2021 року.

Як свідчить розрахунок пенсії за вислугу років по пенсійній справі № 2602022240 від 18 березня 2025 року, на час розгляду справи ОСОБА_1 отримує пенсію, обчислену виходячи з такого:

пенсія призначена (обчислена) з 31 грудня 2019 року;

із сум грошового забезпечення:

- посадовий оклад – 8 893,72 грн;

- оклад за військове звання – 1 480,00 грн;

- процентна надбавка за вислугу років 45% – 4 668,17 грн;

всього – 15 041,89 грн;

в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії – 15 041,89 грн;

основний розмір пенсії: 59% грошового забезпечення (вислуга років 23) у розмірі – 8 874,72 грн;

з урахуванням індексації – 13 984,23 грн;

з урахуванням доплати – 15 984,23 грн;

7000010 Основний розмір пенсії

базовий розмір пенсії (15 041,89*59%) – 8 874,72 грн;

7090000 БОСНП

індексація базового ОСНП 2022 (8 874,72*0,1400) – 1 242,46 грн;

7092022 Індексація базового ОСНП 2022

індексація базового ОСНП 2023 (10 117,18*0,1970) – 1 500,00 грн;

7092023 Індексація базового ОСНП 2023

індексація базового ОСНП 2024 (11 617,18*0,0796) – 924,73 грн;

7092024 Індексація базового ОСНП 2024

індексація базового ОСНП 2025 (12 541,91*0,1150) – 1 442,32 грн;

7092025 Індексація базового ОСНП 2025

щомісячна доплата до 2000 відповідно до Постанови КМУ № 713 (від суми ОСНП 8 874,72 грн на 01 березня 2018 року) – 2 000,00 грн;

7002000 2000 щомісячна доплата ПКМУ 713

вид підвищення або надбавки до пенсії:

щомісячна доплата до 100 грн – 0,00 грн;

50026 Доплата до 100 грн індексації 01 березня 2024 року

підсумок пенсії (з надбавками) – 15 984,23 грн;

7000030 Підсумок пенсії

Разом з цим докази виплати позивачеві перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої Постановою КМУ № 103, відповідачем не надані.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

П. п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262).

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 (у редакції Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Ч. ч. 2 та 3 ст. 51 Закону № 2262 передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

На підставі ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова КМУ № 103).

П. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова КМУ № 103) в редакції від 21 лютого 2018 року передбачав таке:

«2. Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За правилами ч. 2 ст. 265 КАС нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, з 05 березня 2019 року п. 2 Постанови КМУ № 103 щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратив чинність на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року.

У рішенні Верховного Суду від 06 серпня 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у зразковій справі № 160/3586/19 (Пз/9901/12/19) наведений такий висновок:

«[…]

У зв`язку із скасуванням п. 2 Постанови КМУ № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що на момент ухвалення рішення у цій зразковій справі дії ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.

[…]».

14 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі – Постанова КМУ № 804).

Постанова КМУ № 804 набрала чинності з 04 вересня 2019 року і передбачала таке:

«Установити, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі № 640/19133/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» неправомірними; визнано постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» протиправною та нечинною повністю.

Отже, Постанова КМУ № 804 є нечинною з 31 березня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 640/19133/19.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у здійсненні виплати перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, виходячи із 100% сум підвищення пенсії, передбаченого постановою КМУ № 103, з урахуванням виплачених сум.

Застосовуючи до спірних правовідносин наведені вище правові норми, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, а також в постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 440/4978/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 червня 2022 року по справі № 520/2098/19, серед іншого, вказала таке:

«[…]

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанова № 103, з преамбули якої вбачається постановлення останньої на виконання частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

[…]

Пунктом 2 Постанови № 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом)) проводити з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року -- 50 відсотків; з 1 січня по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

[…]

Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону № 2262-XII.

Перерахунок раніше призначених пенсій визначено частиною четвертою статті 63 цього Закону, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, перерахунок раніше призначених пенсій визначено статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.

При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.

До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 2015 року за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.

[…]».

Верховний Суд в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 440/4978/19 покликався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, та зазначив:

«[…]

З огляду на викладене, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 01.01.2018, а не з моменту набрання 05.03.2019 законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18.

[…]».

Застосувавши наведені вище правові норми, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, а також Верховного Суду, викладених в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 440/4978/20, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії за вислугу років, перерахунок якої здійснено з 01 січня 2018 року на підставі Закону № 2262, з урахуванням виплати 100% суми підвищення пенсії саме з 01 січня 2018 року, а не з 05 березня 2019 року, тобто з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18.

Тобто в даному випадку на підставі ст. 7 КАС суд застосовує норми Закону № 2262, а не норми п. 2 Постанови КМУ № 103, які передбачали виплату перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій у таких розмірах: з 01 січня 2018 року – 50 відсотків, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – 75 відсотків; та норми Постанови КМУ № 804, яка передбачала виплату в 2019 році 75% сум підвищення пенсії, (незважаючи на те, що норми Постанови КМУ № 804 були чинними в період з 04 вересня 2019 року по 30 березня 2020 року).

Таким чином, дії ГУ ПФУ в м. Києві, які полягали у відмові ОСОБА_1 виплатити перераховану пенсію за вислугу років за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, передбаченого Постановою КМУ № 103, з урахуванням раніше виплачених сум, підлягають визнанню протиправними.

Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію за вислугу років за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, передбаченого Постановою КМУ № 103, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн (квитанція від 03 червня 2022 року).

Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягали у відмові ОСОБА_1 виплатити перераховану пенсію за вислугу років за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію за вислугу років за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повне судове рішення складено 24 березня 2025 року.     

Суддя                                                                                   Т.О. Кравченко