РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3332/24

провадження у справі № 2/0285/98/25

25 березня 2025 року                 м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

при секретарі судового засідання Калетинці Б.Р.,

за участі: представника позивача Скиби О.Г.,

відповідача ОСОБА_1 ,

третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Звягельської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили позбавити її батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з неї аліменти на користь дітей.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що ОСОБА_1  є матір`ю зазначених дітей та ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

З 01.07.2021 ОСОБА_4 перебуває на обліку Служби у справах дітей, а ОСОБА_6 з 30.10.2023, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Відомості про батька ОСОБА_4 при реєстрації народження записано відповідно до ч. 1 ст.135 СК України.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 виданого 10.06.2022 відділом ДРАЦС у місті Самборі Самбірського району Львівської області встановлено, що ОСОБА_7 10.06.2022 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_9 .

З інформації гімназії №3 Звягельської міської ради ОСОБА_4 зараховано до зазначеного закладу з 01.09.2021, однак дівчинку залишено на повторний курс у зв`язку з тим, що дитина не відвідувала гімназію впродовж попереднього навчального року. У другому класі відвідування закладу стало кращим. Відсутність дівчини, мати ОСОБА_1 , пояснювала медичними довідками або пояснювальними записками. Однак, ситуація у третьому класі погіршилася. ОСОБА_4 з початку нового навчального року систематично пропускала уроки без поважних причин. Мати не видавала кошти на харчування дочки та з собою їсти дитині не давала.

Під час обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини з`ясовано, що ОСОБА_4 проживала з матір`ю ОСОБА_1 у квартирі зі зручностями, яка складається з житлової кімнати та місць загального користування. У квартирі відсутнє світло, брудно, запас продуктів харчування мінімальний. У квартирі часто перебувають люди сумнівної зовнішності, які разом із ОСОБА_1 розпивають спиртні напої.

31.06.2024 Службою у справах дітей встановлено місце перебування ОСОБА_1 та її дитини ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 . Під час перевірки з`ясовано, що ОСОБА_1 з дочкою перебувала у помешканні громадянина ОСОБА_10 , який вживає наркотичні речовини. Дитина була голодна, неохайна. Вищезазначене підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина ОСОБА_11 від 31.01.2024 року.

З ОСОБА_1 неодноразово проведено профілактично-роз`яснювальні бесіди щодо належного виконання нею батьківських обов`язків, недопущення зловживання алкогольними напоями й наркотичними речовинами, залучення дитини до навчання, створення належних та безпечних умов для проживання дітей.

ОСОБА_1 є також матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 28.09.2023 року проживає у своєї баби ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . За весь час перебування дитини у баби ОСОБА_1 не цікавиться життям, розвитком та станом здоров`я дитини, не відвідує сина. Вищезазначене підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини ОСОБА_12 від 17.11.2023 року, 14.02.2024 року.

Згідно інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Звягельської міської ради від 22.02.2023 №156, з`ясовано, що малолітня дитина ОСОБА_5 проживає у своєї баби ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Мати хлопчика, ОСОБА_1 , покинула дитину у баби. Саме ОСОБА_3 займається вихованням, утриманням, лікуванням та розвитком дитини. ОСОБА_13 не уклала декларацію з лікарем-педіатром, щеплень дітям не робила, за медичною допомогою до лікарів не зверталася.

З інформації Звягельського міського центру соціальних служб з`ясовано, що ОСОБА_1 не створено належних умов для проживання дочки. Сім`ю ОСОБА_1 поставлено на облік сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах та взято під соціальний супровід з метою підвищення рівня виховного потенціалу сім`ї.

Згідно державного стандарту соціального супроводу сім`ї, ОСОБА_14 щотижнево відвідується за місцем проживання. Однак, протягом тривалого часу вона не виходить на зв`язок з фахівцем із соціальної роботи центру соціальних служб, здійснити соціальне інспектування сім`ї ОСОБА_14 з метою з`ясування доцільності використання соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_5 неможливо.

Відповідно до інформації Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області зафіксовані випадки неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, а саме:

- 28.06.2021 року встановлювалося місце знаходження малолітньої дитини ОСОБА_4 , яка 27.06.2021 року близько 17:00 години пішла гуляти на дитячий майданчик та не повернулася додому. 28.06.2021 року дитину знайдено та повернуто матері.

- 27.04.2022 року о 16:15 год. ОСОБА_1 та її дочку ОСОБА_4 відвідано за місцем проживання. Під час відвідування встановлено, що в квартирі антисанітарія. Для малолітньої ОСОБА_15 відсутнє місце для відпочинку та підготовки уроків.

По кожному факту неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків працівниками ювенальної превенції Звягельського РВП з ОСОБА_1 проведено профілактично-роз`яснювальну бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків та складено адміністративний протокол за ст. 184 КУпАП.

Незважаючи на проведену профілактичну роботу ОСОБА_1 відповідних висновків не зробила: життям та розвитком своїх дітей не цікавиться, схильна до вживання алкогольних напоїв.

Згідно інформаційно-телекомунікаційної системи “Інформаційного порталу Національної поліції України” з`ясовано, що громадянка ОСОБА_1 притягалася 28.06.2021 року, 27.04.2022 року, 30.10.2023 року до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 статті 184 КУпАП. 27.04.2022, 30.10.2023 року - за частиною 2 статті 178 КУпАП .

Постановами Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16.07.2021 року, від 17.05.2022 року, від 20.11.2023 року ОСОБА_14 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафів.

ОСОБА_1 написала 07.02.2024 року на ім`я начальника служби у справах дітей заяву щодо влаштування малолітньої дитини ОСОБА_4 до сім`ї патронатного вихователя, у зв`язку зі складними життєвими обставинами, в яких вона опинилася.

Рішенням Горщиківської сільської ради Коростенського району «Про влаштування малолітньої дитини в сім`ю патронатного вихователя» від 14.02.2024 №15 дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_2 .

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 21.03.2024 з`ясовано, що вона проживає зі співмешканцем ОСОБА_16 , його матір`ю ОСОБА_17 та її співмешканцем ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3 . Будинок без зручностей, який складається з 3-х житлових кімнат, кухні та веранди. ОСОБА_1 не облаштувала для дітей місце для сну, відпочинку, проведення дозвілля та підготовки уроків.

Представник органу опіки в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Надала нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 27.12.2024 про визнання позову в частині позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 .

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Посилалась на те, що змінила своє життя та ставлення до виконання батьківських обов`язків. На теперішній час вона працевлаштована та подолала алкогольну залежність. За місцем проживання створені належні умови для перебування дітей. Заяву від 27.12.2024 про згоду на позбавлення її батьківських прав підписала у нотаріуса на прохання колишнього чоловіка — ОСОБА_8 , який проходить військову службу та бажає отримати право на демобілізацію внаслідок такого рішення суду, оскільки набуде статусу одинокого батька. У судовому засіданні вона змінила свою думку щодо часткового визнання позовних вимог та просила повністю відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що перебувала у складних життєвих умовах і не заперечувала, щоб син ОСОБА_19 проживав у родині батька — зі свекрухою. Таке рішення є спільним, з огляду на кращі умови проживання, які там створені. Вона також погодилась на пропозицію органу опіки щодо тимчасового влаштування дочки ОСОБА_15 до сім`ї патронатного вихователя. У зв`язку з віддаленістю місця її проживання та надмірною зайнятістю на роботі, вона не мала можливості відвідувати дочку, але постійно (щодня) спілкується з нею телефоном.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Дала пояснення щодо обставин проживання в її сім`ї дитини ОСОБА_4 та її стосунків з матір`ю.

Третя особа  ОСОБА_3  у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Дала пояснення щодо обставин проживання в її сім`ї онука ОСОБА_5 та ставлення його матері до виконання батьківських обов`язків.

Судом з`ясовано думку ОСОБА_4 про позбавлення її матері батьківських прав, проти чого дитина заперечувала та висловила бажання проживати з матір`ю.

Дослідивши письмові матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

       Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження. 

       Звертаючись до суду з позовом, орган опіки та піклування як підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 визначив те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не створила належних умов для повноцінного розвитку та виховання дітей, зловживає алкогольними напоями.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав за пунктом 4 частини першої статті 164 СК України можливе, коли хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію підтверджується відповідними медичними висновками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані  статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.

З пояснень ОСОБА_1 видно, що вона змінила своє життя, працевлаштувалась до ТОВ "Нові ласощі-Житомир", що підтверджується довідкою, наводить порядок у будинку, бажає зустрічатися з дочкою, яка перебуває у сім`ї патронатного вихователя, та сином, який перебуває у сім`ї свого батька. Просить не позбавляти її батьківських прав, має намір виконувати усі рекомендації щодо створення нормальних умов для проживання та виховання дітей. Тобто, ОСОБА_1 змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Суд також враховує думку дитини ОСОБА_4 , яка підтвердила факт постійного спілкування з нею матері, заперечувала проти позбавлення її батьківських прав та висловила бажання про повернення для спільного проживання з матір`ю.

Основні доводи позивача ґрунтуються на невиконанні відповідачем обов`язків щодо належного забезпечення матеріально-побутових умов проживання дітей, а також вживання нею спиртних напоїв.

Разом з тим, ОСОБА_1 під час розгляду справи судом офіційно працевлаштувалася, постійно виявляла інтерес до долі своїх дітей та бажання спілкуватись з ними.

З огляду на встановлені обставини та тривалість розгляду справи, суд вважає, що висновок органу опіки та піклування від 12.06.2024 про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є таким, що не враховує позитивні зміни, які відбулись у житті відповідача.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще, позивач не надав.

Отже, з урахуванням обставин, норм матеріального права та практики їх застосування, немає підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки виняткові обставини для застосування такого заходу впливу у спірному випадку відсутні. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

У справі, яка є предметом судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно малолітніх дітей.

Факт заперечення ОСОБА_1 проти позову про позбавлення її батьківських прав також свідчити про її інтерес до дітей (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

Враховуючи вищенаведене, участь ОСОБА_1 у судових засіданнях, категоричне заперечення проти позбавлення її батьківських прав, подання пояснень щодо зміни ставлення до виконання батьківських обов`язків, прагнення виконання усіх рекомендацій соціальних служб (створення належних умов для проживання дітей), може свідчити про її інтерес до дітей, про бажання брати участь у їх вихованні та змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання двох дітей стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дітей.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

       У задоволенні позову відмовити.

       Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Помогаєв