154/810/25

2/154/656/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 березня 2025 року                                                                                   м. Володимир

Володимир - Волинський міський суд Волинської області в складі : 

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Багдасаровій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позову вказала, що 19.05.2017 року між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , укладено шлюб, який рішенням Володимир-Волинського міського суду від 07.06.2022 року був розірваний.

Від спільного подружнього життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Син повністю перебуває на її утриманні. Вона здійснює догляд за дитиною. Відповідач на утримання дитини коштів не виділяє, їхніми з дитиною умовами існування не цікавиться, матеріально не підтримує, хоча він працездатний та матеріально забезпечений, оскільки має постійний дохід.

В зв`язку з вказаними обставинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача аліменти в її користь на утримання сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 25.02.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Жук Ю.Б. в судове засідання не з`явилася, однак представник позивача адвокат Жук Ю.Б. подав до суду заяву в якій позов підтримав повністю з наведених у позовній заяві підстав, просив його задовольнити, а справу слухати у їх відсутність, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , перебували у шлюбі, який рішенням Володимир-Волинського міського суду від 07.06.2022 року був розірваний.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 червня 2017 року, виданого Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис №1500, сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, судом встановлено, що на даний час неповнолітня дитина повністю знаходиться на утриманні позивача та проживає разом з останньою. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання спільної дитини не надає про що свідчить факт звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Приписами ст. 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За правилами ч.1-2, ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у ст.7 встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01.01.2025 – 3196 грн.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні питання про розмір аліментів суд враховує, зокрема, матеріальне становище дитини ОСОБА_3 , стан її здоров`я, а також те, що відповідач являється працездатною молодою особою, та те, що у відповідності до ч.3 ст.181 СК України, спосіб стягнення аліментів визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, суд вважає, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 необхідно визначити в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Оскільки позивач звернулася до суду з даним позовом 25.02.2025 року, тому, відповідно з цієї дати суд присуджує аліменти на утримання дитини.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини задоволено, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі ст. ст. 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст. 27 Конвенції «Про права дитини», ратифіковану Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 р., і керуючись ст.ст. 12, 81, 206, 263- 265, 268, 280-282, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25.02.2025 року.

У відповідності до ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць

Стягнути з ОСОБА_2 1211 грн. 20 коп. судового збору на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Суддя Володимир-Волинського міського суду                                               Ігор ВІТЕР