Справа № 366/3463/24

Провадження № 1-кс/366/197/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024                                                                                                         с-ще Іванків

Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Вишгородського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про надання тимчасового доступу до речей і документів з можливістю їх вилучення у кримінальному провадженні № 12024111150000158, внесеному в ЄРДР 20.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, у якому просить надати тимчасовий доступ речей і документів, а саме до інформації, яка знаходиться у володінні операторів стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (адреса: АДРЕСА_2 ) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( АДРЕСА_3 ), а саме про вхідні та вихідні дзвінки і місцезнаходження абонентів, які зафіксовані в зоні дії базових станцій згаданих операторів стільникового зв`язку.

Клопотання мотивоване тим, що 19.10.2024 до ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області звернулась із заявою ОСОБА_5 , в якій повідомила про крадіжку причепа з д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився поблизу її господарства.

20.10.2024 відомості про цю подію внесені в ЄРДР за ч. 4 ст. 185 КК України.

Слідчий зазначає, що інформація, до якої він просить надати тимчасовий доступ є необхідною для встановлення фактів та обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, зокрема, за їх допомогою можливо встановити причетних до вчинення крадіжки осіб, тому, просить надати до неї тимчасовий доступ.

Слідчий у судове засідання не з`явилась.

У зв`язку з неявкою учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання не здійснювалось.

Розглянувши клопотання та перевіривши його відповідність вимогам ч. 2 ст. 160 КПК України, слідчий суддя приходить до такого.

Статтею 132 КПК України, передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження (до числа яких згідно ст. 131 КПК України відноситься тимчасових доступ до речей та документів), застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей та документів полягає в наданні стороні кримінального провадження особою, у володіння якої знаходяться такі речі, документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх.

Згідно з ч.1 ст.160 КПК України слідчий, дізнавач має право звернутись із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком речей і документів, зазначених у ст.161 КПК України, доступ до яких заборонено.

Інформація, до якої слідча просить надати тимчасовий доступ відноситься до охоронюваної законом таємниці, оскільки становить інформацію, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо (п. 7 ч. 1 ст. 162 КПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 31 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Аналогічні положення наведені в ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом

Оскільки інформація про вхідні, вихідні дзвінки та місцезнаходження абонента оператора стільникового зв`язку становить собою відомості про спілкування особи з іншими громадянами та тривалість такого спілкування, така інформація підпадає під ознаки конфіденційної.

Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно з ч. 6 цієї статті, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Відповідно до ст. 96 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Системний аналіз наведених положень КПК України у взаємозв`язку з положеннями КПК України, які регламентують положення про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі надання тимчасового доступу до речей і документів, дає підстави стверджувати, що сторона обвинувачення, звертаючись до слідчого судді, суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, має довести обставини необхідності застосування відповідного заходу та надати належні, допустимі та достатні докази, на яких ґрунтуються доводи, а слідчий суддя, суд у свою чергу зобов`язаний їх оцінити, надати їм належну оцінку та ухвалити рішення, яке відповідатиме критеріям законності, обґрунтованості та вмотивованості (ст. 370 КПК України)

Тому, обов`язок доведення належності та допустимості того чи іншого доказу покладений на сторону, яка подає відповідне клопотання.

Слідчий просить надати доступ до інформації про абонентів стільникового зв`язку з метою перевірки їх причетності до кримінального правопорушення.

В обґрунтування причетності згаданих у клопотанні абонентів до вчинення злочину, слідчий додав рапорт працівника оперативного підрозділу, за яким він отримав так інформацію на виконання доручення слідчого.

З огляду на характер інформації з рапорту працівника оперативного підрозділу, таку інформацію можливо отримати шляхом надання слідчим суддею ухвали про надання тимчасового доступу до речей і документів.

Походження такої інформації в рапорті не підтверджується жодним іншим доказом, за допомогою якого можливо було б достовірно встановити правдивість такої інформації та її отримання в передбачений КПК України спосіб.

З огляду на викладене, слідчий суддя не може прийняти до уваги таку інформацію, оскільки її походження у відповідності до КПК України є сумнівним.

За таких обставин, доводи клопотання не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 110, 159, 160, 162-166 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволені клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                         ОСОБА_1