Справа № 458/1036/24

3/458/140/2025

ПОСТАНОВА

25.03.2025                                                                 м. Турка

Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/1036/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Турківського районного суду львівської області від 05.12.2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення, порушені на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152895 від 17.10.2024, складеного інспектором відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Кіс Х.Р., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП, повернуто до відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області для належного оформлення.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/1036/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Турківського районного суду львівської області від 17.01.2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення, порушені на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152895 від 17.10.2024, складеного інспектором відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Кіс Х.Р., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП, повернуто до відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області для належного оформлення.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.03.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/1036/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно вимог ст.278 КУпАП справа про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку підвідомча Турківському районному суду Львівської області. Відповідно до ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно супровідного листа відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області за вихідним №121585-2024 від 18.12.2024 (255303) на адресу Турківського районного суду Львівської області було скеровано матеріали на 12 аркушах з компакт-диском із відеозаписом події, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, які надійшли в Турківський районний суд Львівської області 20.02.2025 за вхідним №856/25.

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152895 від 17.10.2024 та рапортів від 15.12.2024 року та 31.01.2025 року, складених інспектором відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Кіс Х.Р., вбачається, що 17.10.2024 о 18:01 год в с. Вовче вул. Центральна, 156 Самбірського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував саморобним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису – нагрудний персональний відеореєстатор 001939, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП.

Поліцейський, складаючи відносно згаданої особи протокол про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку вбачав в діях такої особи порушення.

ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП був присутній, йому роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, підписати протокол та надати пояснення відмовився.

Зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за № 1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп`яніння, визначена Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі по тексту Інструкція); Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103 (далі по тексту Порядок).

Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини у їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, оскільки протокол про адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку складений уповноваженою державою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, про вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.

Відповідно до ст.268 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

За приписами ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а за відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що з метою вжиття заходів щодо повідомлення особи про судове засідання ОСОБА_1 сповіщено про час, дату і місце розгляду справи в передбачений і дозволений спосіб.

Судові засідання по справі призначалися на 13.03.2025 року, 19.03.2025 року, 25.03.2025 року.

В судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, що підтверджується судовими повістками, надісланими на адресу порушника, рекомендованим повідомленням про вручення поштового підправлення.

Суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" доставлятимуться відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а згідно п.82 згаданих Правил Рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка”, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка”. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою “Судова повістка”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п. 57) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п. 27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п. 34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведені обставини та аналізуючи поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про те, що вказана особа ухиляється від явки до суду.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Клопотань або заяв ОСОБА_1 не подавав.

Встановивши дійсні обставини справи, суд вирішує адміністративні матеріали з врахуванням наступних мотивів та норм права.

Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

За змістом ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Об`єктами правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 припустився до порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті.

Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 припустився до порушення вимог ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки його дії підпадають під дію диспозиції даної статті.

Об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у відмові особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В діях ОСОБА_1 відобразилася об`єктивна сторона такого виду правопорушення відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Діями ОСОБА_1 проявилася суб`єктивна сторона умисні дії у формі умислу.

За ч.1 ст.266 КУпАП правовою підставою для проведення огляду водія на стан сп`яніння є наявність обґрунтованої підозри у співробітників поліції, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Матеріалами справи встановлено, що працівник поліції, при зупинці транспортного засобу, маючи підозру того, що водій перебуває у стані сп`яніння, мав правову підставу для проведення огляду водія на стан сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

Ознаками алкогольного сп`яніння (п. 3 розділу ІІ Інструкції) є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Крім того, за ч.5 ст.266 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Своїми діями ОСОБА_1 припустився до порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки на вимогу поліцейського не пройшов медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Так, згідно з п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Матеріалами справи встановлено, що працівник поліції, після зупинки транспортного засобу, маючи підозру того, що водій перебуває у стані сп`яніння, оскільки вважав, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, висунув вимогу пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (п. 7 розділ І Інструкції).

Згідно п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

На підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, діючи вмисно, маючи на меті не проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції при наявності обґрунтованої підозри у співробітника поліції, що водій перебуває у стані сп`яніння, припустився до порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті у вигляді відмови від проходження огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, оскільки 17.10.2024 о 18:01 год в с. Вовче вул. Центральна, 156 Самбірського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував саморобним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису – нагрудний персональний відеореєстатор 001939, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП.

Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру.

Суд в даній справі про адміністративне правопорушення встановив наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується доказами, з врахуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно наявної інформації, яка долучена до матеріалів справи і яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є такою особою, що не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідних категорій, таке посвідчення у нього не було вилучене в передбачений законом порядок, і йому не було видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

На місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 було запропоновано пройти обстеження на стан сп`яніння за допомогою аналізатора вмісту парів алкоголю. Проте ОСОБА_1 відмовився від такого проходження щодо визначення стану алкогольного сп`яніння, причин відмови не пояснив.

Провина також підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, який складений З інспектором відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Кіс Х.Р., з приводу того, що такий огляд проведений у зв`язку з виявленням ознак: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів ОСОБА_1 . Від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння із застосування газоаналізатора, особа стосовно якої проводився такий огляд відмовився, про що відображено в акті огляду.

Також відмовився ОСОБА_1 від проходження щодо визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі, причин відмови не пояснив.

Провина також підтверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, який складений інспектором відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Кіс Х.Р., ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, причин відмови не пояснив.

Суд звертає увагу, що згідно відеозаписів нагрудної камери поліцейського ОСОБА_1 пояснив, що дійсно вживав спиртні напої та відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

З наявних документів вбачається, що ОСОБА_1 є особою, який 17.10.2024 о 18:01 год в с. Вовче вул. Центральна, 156 Самбірського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував саморобним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису – нагрудний персональний відеореєстатор 001939, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення з приводу виявленого адміністративного правопорушення був складений в присутності ОСОБА_1 , який відмовився його підписати та надати пояснення.

Відтак, вбачаючи в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано виявлені факти.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку правопорушника. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №152895 від 17.10.2024 року як належний і допустимий доказ.

В дотримання вимог ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складався і був складений в присутність ОСОБА_1 .

Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.ст.256,268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов`язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об`єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку, оскільки об`єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об`єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.

Місце й факти, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, факт відмови ОСОБА_1 від проходження на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, судом розцінюється як спосіб захисту і небажання нести відповідальність за адміністративне правопорушення.

Дії працівника поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративні правопорушення порушник не оскаржував в передбаченому законом поряду. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення така особа не подавала. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 зі складеними відносно нього протоколом про правопорушення.

Крім того, ст.ст.260, 265-1та 266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення), ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII передбачено імперативний обов`язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ст.130 ч.1 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп`яніння.

Тобто з системного аналізу ст.ст.260,265-1та266 КУпАП слідує, що в разі складання відповідного адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП стосовно певного водія, відносно останнього повинні одночасно бути застосовані наступні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, а саме - вилучення посвідчення водія, відсторонення від керування транспортними засобом, огляд на стан сп`яніння. З оглянутих матеріалів вбачається докази того, що такі дії вживалися і застосовувалися, порушник посвідчення не пред`явив, таке посвідчення у нього не було вилучене в передбачений законом порядок, і йому не було видано тимчасовий дозвіл, оскільки таке не отримував.

Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп`яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_1 причетний до адміністративного правопорушення виходячи з вимог п. 1 ст.8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року, якою передбачено, що «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст.130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Так, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Тобто наявність посвідчення водія є обов`язковою умовою для визначення особи як водія.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень ст.ст.8,9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч.1, 2 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» в частині відмови від проходження освідування на стан сп`яніння.

Джерела права застосовані судом.

Відповідно до ст.ст.1,8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

За ст.9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 4 ч.3ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено уст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Особа, стосовно якої складено адміністративні протоколи, згідно вимог ст.12 КУпАП підлягає відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла віку, з якого настає відповідальність.

Відсутні згідно вимог ст.17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки особа, не діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не була в стані неосудності, у зв`язку з чим підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В дотримання вимог ст.280 КУпАП судом з`ясовано, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 складено протокол, саме він винен у вчиненні адміністративного правопорушення, така особа підлягає адміністративній відповідальності з врахуванням обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, немає підстав згідно вимог ст.21 КУпАП для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, майнову шкоду третім особам не заподіяно.

Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, в сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне правопорушення було вчинене саме ним, ОСОБА_1 винен у вчиненні даного адміністративного правопорушення, його дії розкривають об`єктивну сторону ч.1 ст.130 КУпАП у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому підлягає адміністративній відповідальності, і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

В дотримання вимог ст.33 КУпАП суд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.

У відповідності до ст.ст.34,35 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує відповідальність не встановлено.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Так, відповідно до ст.32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід`ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.

Зміни в санкції, передбаченої ст.130 КУпАП, тягнуть за собою не тільки збільшення відповідальності за порушення Правил дорожнього руху ПДР України, а й нові вимоги щодо якості судового процесу в розрізі прямого застосування Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ст.8 Конституції України) та практики Європейського суду з прав людини.

Так, за практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).

Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що громадянина ОСОБА_1 має бути визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, на нього має бути накладено стягнення в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу.

Стосовно відшкодування шкоди.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.

Стосовно вирішення питання про вилучені речі і документи.

Частиною 4 ст.283 КУпАП передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.

Судом вирішується питання вилучених документів, оскільки санкцією статті передбачено позбавлення права керуваннями транспортними засобами та оплатне вилучення транспортного засобу.

Оскільки ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідних категорій, таке посвідчення у нього не було вилучене в передбачений законом порядок, і йому не було видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, оскільки таке не пред`явив, суд не вирішує таке питання і не застосовує стягнення, передбачене санкцією статті стосовно позбавлення права керуваннями транспортними засобами.

Стосовно стягнення судового збору.

Згідно із ст.40-1КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19 листопада 2024 року, який набрав чинності з 01.01.2025 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року становить 3028 гривень. 

У зв`язку з чим з 01.01.2025 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 605,60 грн (3028 ? 0,2 = 605,60).

Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60грн.

Керуючись ст.ст.33,36,40-1,130,221,280,283,284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні 17.10.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152895 від 17.10.2024 року та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 що згідно зі ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше, ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.

Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК Львів/Турківська тг/21081100. Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38008294, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку (МФО) 899998; Номер рахунку: UA588999980314000542000013919; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.

У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст.307 КУпАП, платіжний документ необхідно подати до Турківського районного суду Львівської області.

З урахуванням ч.2 ст.308 КУпАП України у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у сумі 605,60грн.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя                                                                Р.І.Ференц