Справа № 309/263/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2025                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

       за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/120/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2025 року, 

В С Т А Н О В И В:

       Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строків дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

        Продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, - з 10 березня 2025 року по 8 травня 2025 року включно.

       Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, - з 10 березня 2025 року по 8 травня 2025 року включно.

       З матеріалів вбачається, щоу провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №12019070000000075 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.306, ч.3 ст.307 КК України.

       Стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано, а потім неодноразово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній раз строком по 9 березня 2025 року включно.

       В судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що на даний час відсутні визначені у цьому судовому рішенні підстави і мета застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить суд скасувати ухвалу суду та застосувати до нього домашній арешт або особисте зобов`язання.

До початку розгляду справи надійшла заява від захисника ОСОБА_9 про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Висновок суду з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 ніким з учасників судового провадження не оскаржується, а тому законність ухвали в цій частині, в силу положень ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.

       Висновок суду першої інстанції про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.

       Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином і йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

       Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 , його тяжкість, а також те, що судове провадження не закінчено, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показань на їхню користь, у тому числі і шляхом умовляння, погроз або іншим способом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

       При цьому, колегія суддів бере до уваги такі факти та обставини: обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, непрацюючий, неодружений, а відтак і міцних соціальних зв`язків не має.

       Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ризики, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний момент не відпали та не зменшилися, і продовжують існувати, а більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, можуть бути недостатніми для запобігання цих ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження.

       З матеріалів контрольного провадження також вбачається, що сторона захисту під час розгляду клопотання не посилалась на наявність даних, які б підтверджували, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, встановлені при обранні та неодноразовому продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшилися або відпали.

       На наявність таких даних обвинувачений не посилається і в апеляційній скарзі.

       У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, на які посилається у клопотанні прокурор, відсутні, стороною обвинувачення існування таких не підтверджено належними та допустимими доказами, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

       Колегія суддів уважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

       При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід із урахуванням його тривалості та в співвідношенні із тяжкістю обвинувачення кореспондується з характером суспільного інтересу, у зв`язку з чим, з огляду на сукупність викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , у силу характеру інкримінованого йому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, з чим погоджується й колегія суддів вважаючи, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієвості кримінального провадження.

        Разом з тим, колегія суддів вважає, що дійшовши висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином врахував мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

       Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких мало місце кримінальну правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

       Наведені обвинуваченим ОСОБА_5 в апеляційній скарзі доводи, в тому числі про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду й застосування щодо ОСОБА_11 більш м`яких запобіжних заходів.

       При цьому колегією суддів ураховується положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», яким  передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.  Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

       Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 за № 239/5/104, затверджений Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.

       Тобто, особам які утримуються в місцях попереднього ув`язнення забезпечується надання медичної допомоги.

       При цьому, відповідних доказів, які б підтверджували факт наявності у обвинуваченого ОСОБА_5 таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, матеріалами контрольного провадження не встановлено. Стороною захисту не надано жодних відомостей про неможливість перебування за станом здоров`я ОСОБА_5 під вартою, а будь-яких інших доказів, у яких би достовірно вказувалось на те, що обвинувачений з огляду на захворювання не може триматися під вартою, матеріали контрольного провадження не містять.

На інші доводи, які б слугували підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі не посилається.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 , доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, немає, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

                                        ПОСТАНОВИВ :

               Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

               Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без змін.

               Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді