Справа №22 -474|08                                                                                              Головуючий у 1 інстанції Карпенко О.Л.

 Категорія 50, 51                                                                 Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                    УХВАЛА

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня  2008 року                 Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                                                   Головуючої:       Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:      Черниш Т.В.

                                                                                             Чорнобривець О.С.

                                                                      при секретарі      Салабай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”  на  рішення Новоукраїнського  районного суду  від  14 грудня  2007 року, -

                                                         ВСТАНОВИЛА:

         У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_2про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

         Зазначала, що з 5 серпня 2004 року працювала начальником відділу кадрів у відповідача, яким згідно наказу №41 від 20 серпня 2007 року її звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України. Вважаючи  звільнення незаконним, оскільки її не було повідомлено за два місяці про наступне звільнення, не враховано її переважне право на залишення на роботі, не було запропоновано іншої роботи, вона і просила визнати незаконним цей наказ, поновивши її на роботі та стягнувши з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 950 грн. та 5 000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди. Змінивши позовні вимоги в судовому засіданні в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вона просила стягнути його по день постановлення судового рішення, доповнивши, що  на підприємстві відсутня профспілкова організація, а її звільнення відбулося  з особистих мотивів керівництва.

         Рішенням Новоукраїнського районного суду від 14 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені. Визнано незаконним вищезазначений наказ про звільнення позивачки, яку поновлено на попередній посаді із стягненням на її користь з відповідача 2 339 грн. 72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 700 грн. моральної шкоди, допустивши до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць.

         В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність їх позивачкою, порушення судом норм матеріального права.

         Заслухавши доповідача, пояснення позивача, її представника, які заперечували проти доводів скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.

         Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

         Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення  працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а також враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ст.42 КЗпП України). Одночасно з попередженням власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, кваліфікації та розміру оплати праці.

         Судом  встановлено, що позивач працювала на посаді начальника відділу кадрів ТОВ “Агро-Гарант-Цукор” з 5 серпня 2004 року (а.с.7).

         Наказом №7 від 18 червня 2007 року з 19 червня 2007 року скорочено цю посаду з виплатою позивачу: компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,  вихідної допомоги і розрахунку відповідно до ст. 116 КЗпП України (а.с. 9).

         За наказом №41 від 20 серпня 2007 року у зв'язку із закінченням двомісячного строку відпрацювання і у зв'язку із скороченням чисельності позивача звільнено з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.10).

         Судом також встановлено, що фактичне скорочення не проводилося, позивач після 19 червня 2007 року звільнена не була. При цьому, доказів, які б підтверджували реальність скорочення чисельності працівників відповідачем не надано, як і доказів того, що позивач була належним чином повідомлена про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності працівників відповідачем, при наявності вакансій  жодна із них позивачу не пропонувалася.

         Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст. ст. 40, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України дійшов обгрунтованого висновку про звільнення позивача з роботи без законних підстав, поновивши її  на роботі та стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу і заподіяну їй порушенням законних прав моральну шкоду. При цьому, позивач не заперечувала проти визначеної судом суми середнього заробітку за наданою довідкою (а.с.6). Розмір відшкодування моральної шкоди визначений з урахуванням характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат та конкретних обставин справи.

         Тому безпідставні доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, вони не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

         Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним і обгрунтованим, підстав для його скасування  в межах доводів апеляційної скарги немає.

         Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                        УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Новоукраїнського районного суду від 14 грудня 2007 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

         Головуюча:

         Судді: