№ 2-a-1597-09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2009 року
Калінінский районний суд м. Горлівки Донецької області В складі: судді Прокопчук Г. М.,
при секретарі Кольчик Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2000-2008 роки
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на ті обставини, що зверталась до відповідача з заявою про перерахування розміру домоги на оздоровлення за 2000-2007 роки, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварій на ЧАЕС другої категорії - п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідач відмовив в задоволенні даної заяви посилаючись на Постанови КМУ.
Керуючись Законами України «Про Державний бюджет України» на 2000-2008 pp. просив стягнути з відповідача різницю у розмірі належної їй суми допомоги на оздоровлення у розмірі 11951 грн. 50 коп.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача не з’явився в судове засідання, наддав заяву про розгляд справи за його відсутності пояснив, письмові заперечення щодо позову.
В судовому засіданні представник 3-ї особи не з’явився, про час слухання справи повідомлявся, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши письмові матеріали справи суд встановив наступні факти та правовідносини сторін:
Згідно заяви ОСОБА_1, він 17.01.2008 року звертався до відповідача з приводу донарахування і виплати йому допомоги на оздоровлення за 2000-2007 pp.
(а. с.5).
Згідно відповіді Калінінського управління праці та соціального захисту населення від 31.01.2008 року (а. с 6) та довідки (а. с 8) ОСОБА_1 за період з 2000 р. по 2004 p щорічно виплачувалось в рахунок допомоги на оздоровлення - 26 грн. 70 коп., за період з 2005 по 2007 pp.- 100 гривень, в іншій частині виплати відмовлено на підставі п. 1 Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року, .Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року.
Згідно копії посвідчення (а.с.4) ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Та обставина, що позивач до 25.06.2007 р. перебував на обліку Калінінського УПСЗН як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, а з 25.06.2007 р. як постраждалий 1 категорії, інвалід 3 групи підтверджується копією відповіді відповідача на звернення (а. с. 6), довідкою (а. с. 8).
Як вбачається з довідок (а. с. 8, 16) в рахунок зазначених виплат позивачеві було сплачено - за 2000 р. - 26, 70 грн. 25.08.2004 p., за 2001 р. - 26, 70 грн. 25.08.2004 p., за 2002 р. - 26, 70 грн. 11.02.2005 p., за 2003 р. - 26, 70 грн. 08.09.2004 р, за 2004 р. - 26, 70 грн. 17.12.2094 p., за 2005 р. - 100 грн. 11.10.2005 p., за 2006 р. -100 грн. 12.07.2006 p., за 2007 р. - 100 грн. 15.06.2007 р., за 2008 р. - 90 грн. 16.10.2008 р.
За змістом ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХП щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварій на ЧАЕС другої категорії -складає п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ст. 63 Закону України Jfe 796-ХП: фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною першою ст. 67 Закону України J& 796-ХП передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни Індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Отже цим Законом Кабінет Міністрів України не був уповноважений зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення встановлений Законом № 796-ХП.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами відповідно до приписів ч.4 ст. 9 КАС України при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону Jfe 796-ХП, а не постанови КМУ.
Зазначене підтверджується ч.4 ст. 4 ЦК України: «Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону».
Крім того, розмір допомоги на оздоровлення визначений постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року не змінювався протягом тривалого часу, що суперечить змісту та соціальної спрямованості Закону Jfe 796-ХП.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які іюстаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з викладеного, суд вважає, що допомогу на оздоровлення ОСОБА_2 слід обчислювати, керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла на момент виникнення права позивача на одержання допомоги на оздоровлення, так як відповідно до ст. 5 ЦК України: Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Суд не погоджується з розрахунком недоплати допомоги на оздоровлення наведеним в позові через те, що представником позивача не враховано положення закону про те, що розмір зазначеної допомоги обчислюється з мінімальної заробітної плати встановленої на момент виплати та з тієї причини, що в позові не враховано ту обставину, що з 2008 р. позивач був визнаний інвалідом 3-ї групи і тому розмір допомоги на оздоролення йому повинен складати 4 мінімальних заробітних плати.
Так як відповідно до ст. 11 КАС України: суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для пового захисту прав, свобод та інтересів сторін, то допомога на оздоровлення ОСОБА_1 повинна бути обчислена наступним чином:
За 2000, 2001 pp. - 205 грн.* 5 (мін. заробітних плат) х 2 - 26, 70 грн. х 2 = 1996, 60 грн.
За 2002 р. - 262 грн* 5 (мін. заробітних плат) - 26, 70 грн. = 1283, 30 грн.
За 2003 р. - 237 грн.* 5 (мін. заробітних плат) - 26, 70 грн. = 1158, 30 грн.
За 2004 р. - 237 грн* 5 (мін. заробітних плат) - 26, 70 грн. = 1158, 30 грн.
За 2005 р. - 332 грн.* 5 (мін. заробітних плат) - 100 грн. = 1560 грн.
За 2007 р. - 420 грн.* 5 (мін. заробітних плат) - 100 грн. = 2000 грн.
За 2008 p.- 545 грн.* 4 (мін. заробітних плат) -90 грн. = 2090 грн.
Разом з тим, відсутні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2006 рік, оскільки дія абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України Jfe 796-ХП була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік, згідно п. 37 ст. 77 Закону України від 20.12.2005 року „Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.
УПСЗН обґрунтовуючи правомірність виплати допомоги на 2007 рік посилалося на Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та постанову КМУ України № 562.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнані неконституційними положення п.30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати дію абзаців другого, третього, четвертого, пятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, пятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
УПСЗН обґрунтовуючи правомірність виплати допомоги на 2008 рік посилалося на Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та постанову КМУ України № 562.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані неконституційними положення пп.11 п. 28 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", яким встановлена виплата одноразової компенсації передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірах визначених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином дії відповідача УПСЗН в частиш виплати відповідачу допомоги на оздоровлення в розмірах визначених КМУ України за 2000-2005 pp., 2007-2008 pp. є неправомірними, оскільки при виплаті зазначеної компенсації необхідно керуватися ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розміром мінімальної заробггної плати, встановленої на час виплати, а не постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до наведених вище розрахунків сума допомоги на оздоровлення за 2000-2005рр., 2007-2008 р. складає 11246 грн. 50 коп.
Посилання відповідача УПСЗН на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом є необгрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Проте згідно ч. 1 тієї ж статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, іншим законом - Цивільним Кодексом України у п.3 ч. 1 ст. 268 встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
У розумінні ст. 13 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» допомога на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, спричиненої здоров’ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 48, 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 99, 100, 158-161 КАС України
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2005, 2007-2008 pp. відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2000-2005, 2007-2008 pp. у сумі 11246 грн. 50 коп.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається осрбою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складності постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.