Справа № 2-26/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року  

Комінтернівський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді:                                                            Курганникової О.А.

за участю секретаря судового засідання  :                                        Люленко Т.В.

прокурора:                                        Шалімова Ю.М.,   Суходубової І.В., Сухорукової І.К.

позивачів:                                                                                ОСОБА_1.(ОСОБА_2)

                                                                                                       ОСОБА_2

представника позивачки ОСОБА_1 (ОСОБА_2):                                ОСОБА_3

представників позивачки ОСОБА_2:                                        ОСОБА_4,

 ОСОБА_5,

відповідачів:                                                                                 ОСОБА_6

                                                                                                        ОСОБА_7

                                                                                                        ОСОБА_8

                                                                                                        ОСОБА_9

                                                                                                        ОСОБА_10

                                                                                                        ОСОБА_11

                                                                                                        ОСОБА_12

представник відповідачки ОСОБА_6:                                         ОСОБА_13

представника Харківської міської ради (правонаступника Виконавчого комітету Комінтернівської  районної в м. Харкові ради):                                                            ОСОБА_14

представника  опікунської ради  Комінтернівського райвиконкому  м. Харкова:

                                                                                                             Кукушкіної Н.О.

представника сьомої державної нотаріальної контори м. Харкова:          Теленкової І.В.

приватного нотаріуса:                                                                      ОСОБА_17

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті  Харкові цивільну справу за позовом прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах ОСОБА_18 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,  ОСОБА_19,  ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Виконавчого комітету Комінтернівської  районної в м. Харкові ради про визнання недійсними договорів купівлі –продажу,  виселення, скасування рішення  виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради від 20.04.1999 року,

3 особи:           Сьома державна нотаріальна контора м. Харкова,

Опікунська рада Комінтернівського райвиконкому м. Харкова, ОСОБА_17,   

за додатковим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,  ОСОБА_19,  ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, опікунської ради  Комінтернівського райвиконкому  м. Харкова про визнання недійсними договорів купівлі -  продажу та виселення, -

         в с т а н о в и в:

Прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,  ОСОБА_19,  ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Виконавчого комітету Комінтернівської  районної в м. Харкові ради, 3 особи: Сьома державна нотаріальна контора м. Харкова, Опікунська рада Комінтернівського райвиконкому м. Харкова  про визнання недійсними договорів купівлі –продажу,  виселення, скасування рішення  виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради від 20.04.1999 року.

В обґрунтування позову  прокурор посилається на те, що  06 травня 1999 року між ОСОБА_20 –матір’ю ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_1  та ОСОБА_9  було укладено договір купівлі –продажу, посвідчений нотаріусом  Сьомої державної нотаріальної контори ОСОБА_16 відповідно до якого  ОСОБА_20  продала, а   ОСОБА_9 придбав у власність  за 13655 грн. квартиру АДРЕСА_1.

20.04.1999 року виконавчий комітет Комінтернівської в м. Харкові ради  прийняв рішення по якому надав дозвіл  сьомій державній нотаріальній конторі  посвідчити  договір купівлі продажу  приватизованої квартири АДРЕСА_1  від імені неповнолітньої  ОСОБА_18 1986 ріку народження після придбання  приватного будинку АДРЕСА_6

06 травня 1999 року також було укладено договір  дарування між  ОСОБА_21 та ОСОБА_20 відповідно до якого ОСОБА_21  подарувала ОСОБА_20 9/10 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 який оцінено в 5720 грн.

Прокурор вважає, що  вищевказаний договір  було укладено з метою забезпечення  можливості виселити  родину ОСОБА_20 та розпорядитись  квартирою АДРЕСА_4 на свій розсуд, а також з метою  створення видимості дотримання прав  неповнолітньої ОСОБА_18  в забезпеченні житлом.

Також прокурор вважає, що договір купівлі продажу є недійсний оскільки  ОСОБА_20 гроші  по договору не отримала, хоча і поставила свій підпис в отриманні грошей. Крім того  після укладення договору купівлі продажу спірної квартири  ОСОБА_20 разом з неповнолітньою донькою  ОСОБА_18 переїхала проживати в село Новопокровка, однак проживати у будинку, який перейшов їй відповідно до договору дарування,   не змогла у зв’язку з поганими  житловими умовами.  Внаслідок  продажу квартири АДРЕСА_2 були порушені права  та інтереси неповнолітньої дитини  ОСОБА_18

Прокурор просить визнати  недійсними всі договори купівлі-продажу   квартири АДРЕСА_1 від 06.05.1999 року  між ОСОБА_20,  ОСОБА_2 та ОСОБА_9,  від 10.06.1999 року  між ОСОБА_9 та  ОСОБА_11,  від 23.10.1999 року між  ОСОБА_11 та  ОСОБА_12,  від 12.07.2000 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_6, повернути сторони у первісний стан, зобов’язав їх  повернути іншій стороні усе отримане від угоди, виселити  з квартири АДРЕСА_1 усіх проживаючих.

29.10.2002 року прокурор Комінтернівського району м. Харкова звернувся до суду з додатковим позовом в якому просить визнати  рішення   виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради від 20.04.1999 року незаконним.

В обґрунтування додаткового позову  прокурор посилається на те, що рішенням   виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради від 20.04.1999 року № 93-15   сьомій державній нотаріальній конторі було надано дозвіл  посвідчити  договір купівлі продажу  приватизованої квартири АДРЕСА_1  від імені неповнолітньої  ОСОБА_18, 1986 ріку народження після придбання  приватного будинку АДРЕСА_6

Вищезазначене рішення було опротестовано  18.07.2002 році, однак  рішенням виконкому  від 20.08.2002 року  в задоволенні протесту відмовлено.

Прокурор вважає рішення   виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради від 20.04.1999 року № 93-15  незаконним, так як опікунська рада  при розгляді  матеріалів,  які стосуються  оформлення  договору купівлі продажу  спірної квартири від імені неповнолітньої  ОСОБА_18  не обстежив житловий будинок по  АДРЕСА_2 який не придатний для проживання , що значно погіршило житлові умови неповнолітньої ОСОБА_18 та спричинило значну шкоду її права на житло. Крім того не було враховано,  що ОСОБА_20  зловживає спиртними напоями, а також розмір житлової площі, в яку планувала переїхати ОСОБА_20 з неповнолітньою донькою ОСОБА_18

23.07.2003 року прокурор  Комінтернівського району м. Харкова доповнив позовні вимоги, і також просив визнати рішення   виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради від 20.04.1999 року № 93-15 незаконним , посилаючись на те, що на момент продажу  спірної квартири  ОСОБА_18 у ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_2 та при вирішенні питання  про надання дозволу на відчуження квартири її інтереси взагалі не враховані.

В обґрунтування додаткового позову ОСОБА_2 до  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,  ОСОБА_19,  ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, опікунської ради  Комінтернівського райвиконкому  м. Харкова про визнання недійсними договорів купівлі -  продажу та виселення, ОСОБА_2 посилається на те, що при посвідченні договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 вони були введені в оману. Замість однокімнатної  та двокімнатної квартири вони отримали частину будинку в  селі Новопокровка Чугуївського району Харківської області, 1912 ріку побудови, не придатний для проживання,  значно менший за розміром житлової площі, ніж квартири, яку вони продали у м. Харкові. Грошей  у розмірі  5000, як вказано в розписці ОСОБА_20  вони не отримували, як і грошей вказаних в договорі купівлі –продажу.

25.07.2007 року  позивачі  ОСОБА_1 (ОСОБА_20), ОСОБА_2 доповнили позовні вимоги, та просили стягнути на їх користь компенсацію за завдану моральну шкоду у рівних частинах з  відповідачів  ОСОБА_9, ОСОБА_10 у розмірі 50 000 грн. З відповідачки ОСОБА_12  в рівних частинах у розмірі 30 000 грн. А також передати житловий будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_9, або врахувати  при компенсації моральної шкоди, посилаючись на те, що  в результаті  винних дій  відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 при продажу спірної квартири, були спричинені моральні страждання, які обумовлені  незаконним порушенням їх конституційних  прав на житло та власність  в результаті їх шахрайських дій, які  різко прискорили  моральну деградацію  ОСОБА_20, та призвели до її загибелі.

В судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_23 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, а також просила задовольнити позов ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_18, яка після досягнення нею  повноліття стала підтримувати позов прокурора Комінтернівського району м. Харкова самостійно, підтримала позовні вимоги прокурора Комінтернівського району м. Харкова у повному обсязі, а також просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2  

Позивачка за додатковим позовом ОСОБА_2 та її представники підтримали позовні вимоги прокурора Комінтернівського району м. Харкова, а також просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_24, яка також представляє інтереси  ОСОБА_12, ОСОБА_9,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 їх представник ОСОБА_13, ОСОБА_11 позовні вимоги прокурора Комінтернівського району м. Харкова, а також позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали у повному обсязі, посилаючись на те, що вони є добросовісними набувачами спірної квартири , нічиїх інтересів про оформленні договорів купівлі продажу вони не порушували, нікого в оману не вводили.   

Представник Харківської міської ради (правонаступник Комінтернівської  районної в м. Харкові ради) ОСОБА_14, представник опікунської ради Комінтернівського району м. Харкова ОСОБА_15 в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову прокурора Комінтернівського району м. Харкова, а також позову ОСОБА_2 посилаючись на те, що  при розгляді заяви ОСОБА_20 про надання дозволу  на продаж квартири АДРЕСА_1 були витребувані та дослідженні всі необхідні для цього документи та опікунська рада і виконавчий комітет  дозволив ОСОБА_20  від імені неповнолітньої ОСОБА_18  продати вищевказану квартиру після придбання будинку АДРЕСА_2

Своє рішення  про продаж спірної квартири ОСОБА_20  мотивували тим, що вона має дуже велику заборгованість за комунальні послуги, а в селі Новопокровка є присадибна частка, на якому вона буде виконувати роботу.

Відомостей про те, що ОСОБА_20 зловживає спиртними напоями не було.

Нотаріус сьомої державної нотаріальної контори ОСОБА_16  в судовому засіданні пояснила,  що договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, був посвідчений нею  із застосуванням норм законодавства , які діяли на той час,  у відповідності з рішенням опікунської ради та виконавчого комітету.

Приватний нотаріус ОСОБА_25 (ОСОБА_17)  до судового засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у встановленим законом порядку та надала до суду свої письмові пояснення, в яких зазначає, що нею дійсно були посвідченні: договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_19 та ОСОБА_11 10 червня 1999 року та зареєстровано в реєстрі за №1399; договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 23 жовтня 1999 року та зареєстровано в реєстрі за №2673; договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 12 липня 2000 року та зареєстровано в реєстрі за №2351. Вищезазначені правочини були посвідчені нею з дотриманням вимог, передбачених діючим на той час законодавством та в неї не було жодних підстав відмовити особам правочину у вчиненні нотаріальних дій. При посвідченні правочинів нею було встановлено особу учасника цивільних відносин, визначено обсяг цивільної дієздатності за паспортом, було перевірено цивільний стан учасників правочину. Також нею були встановлені дійсні наміри  кожної сторони правочину, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Кожною стороною правочину було однаково зрозумілим значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать їх особисті підписи на правочині.

Суд, вислухавши думку, пояснення, доводи сторін по справі, третіх осіб, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позов не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.   

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 1963 року.

По справі встановлені наступні обставини.   

ОСОБА_18 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ( копія свідоцтва  про народження т. 2 а. с. 140);

Відповідно до договору купівлі продажу від 06 травня 1999 року посвідченому нотаріусом Харківської державної нотаріальної контори №7 –ОСОБА_16 квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_20, яка також діяла від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_18 була продана ОСОБА_9 за 13655 грн. (т. 1 а. с. 31);

З посиланнями прокурора на те, що  вищевказаний договір  було укладено з метою забезпечення  можливості виселити  родину ОСОБА_18 та розпорядитись  квартирою АДРЕСА_4 на свій розсуд, а також з метою  створення видимості дотримання  прав  неповнолітньої ОСОБА_18  в забезпеченні житлом суд не може погодитись оскільки з   положень  ст.ст.  13, 14 ЦК УРСР, ст.ст. 77,  78, 129, 144, 145 КпШС УРСР, ст. 17 ЗУ “Про  охорону  дитинства”,  що  діяли  на  той  час, батьки  та особи,  які  їх  замінюють,  не  мають  права без  дозволу   органів  опіки  й  піклування укладати  договори,  що  підлягають нотаріальному  посвідченню  або  спеціальній  реєстрації,  здійснювати відчуження  житла. що на момент продажу  спірної квартири  ОСОБА_18 у ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_2 та при вирішенні питання  про надання дозволу на відчуження квартири її інтереси взагалі не враховані.

Угода між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 була укладена з дозволу опікунської ради Комінтернівського райвиконкому м. Харкова від 13.04.1999 року , яке 20.04.1999 року було затверджено  на засіданні виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради  за № 93-15, по якому дозволялось  оформити угоду  купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 після придбання  житла будинку АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 10-14);

В той же день а саме 06.05.1999 року по  договору дарування   ОСОБА_21 подарувала ОСОБА_20, ОСОБА_2, ОСОБА_18  9/10 частин житлового будинку АДРЕСА_2, житловою площею 19,6 кв. м., з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого на земельній ділянці площею 1200 кв. м. (т. 1 а. с. 32);

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що  родина ОСОБА_18 фактично отримала у власність весь будинок, а не  9/10  його частин, як вказано в договорі дарування. Визнання права власності на 1/10 частину вищевказаного домоволодіння несе формальний характер, та для його реалізації  необхідно звернутись до суду з відповідним позовом, що  підтвердив  в судовому засіданні  представник ОСОБА_2  –ОСОБА_4

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом  від 10 листопада 2009 року  ОСОБА_2,  ОСОБА_1 (ОСОБА_2)  отримали по ? частині спадкового майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_2,  після померлої матері ОСОБА_20 (т. 4 а. с. 37, 38).

Посилання представника позивачки ОСОБА_1 (ОСОБА_20) - ОСОБА_3 представників позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_26 на той факт, що при  посвідчення  договору купівлі –продажу приватним нотаріусом ОСОБА_16  не було дотримано послідовності  придбання  житлового будинку та продажу спірної квартири не можуть бути прийняті  судом  до уваги, оскільки  вищезазначені угоди були  укладені в один і той же день, а саме 06.05.1999 року з різницею у 5 годин, як встановлено у судовому засіданні, тобто ці порушення є не суттєвими та ніяким чином не порушили права неповнолітньої ОСОБА_18, а тому не  можуть бути підставами для визнання договору купівлі продажу недійсним.  

Таким чином порушень  прав неповнолітньої ОСОБА_18  при  посвідченні договору  купівлі-продажу приватним  нотаріусом ОСОБА_16 не  вбачається   та підстави для   визнання недійсним  договору   відповідно до  ст. 48 ЦК УРСР відсутні.

Посилання прокурора, та представників позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_26, на  те, що ОСОБА_20 не отримала грошей  за продану квартиру є безпідставними, оскільки не підтверджені жодним доказом того, а навпаки спростовуються матеріалами справи а саме,   відповідно до договорів купівлі продажу квартири, яка належала ОСОБА_20 та договору дарування  житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 квартира була продана  за 13655 грн., а вартість житлового будинку  складає 5720 грн. Оплата за комунальні послуги здійснювалась ОСОБА_10  та відповідно квитанцій, які приєднані до матеріалів кримінальної справи про сплату комунальних послуг , заборгованість складала 2434 грн.

Також згідно розписки, складеної ОСОБА_20, остання отримала гроші у розмірі 5000 грн., а решту грошей було передано її дорученої особі (т. 1 а. с. 51-52).

Відповідно до висновку експерта  № 192 від 21.05.2002 року  рукописний текст  розписки від 06.05.1999 року виконаний ОСОБА_20 , підпис під текстом розписки від 06.05.1999 року  виконаний ОСОБА_20  Всі ці обставини встановлені  при розслідуванні кримінальної справи по факту шахрайських дій  у відношенні ОСОБА_20, визнані сторонами по справі, а також іншими особами, які беруть участь у справі, а тому не підлягають доказуванню відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Також суд не може погодитись зі ствердженням прокурора, що рішення   виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради  є  незаконним, так як опікунська рада  при розгляді  матеріалів,  які стосуються  оформлення  договору купівлі продажу  спірної квартири від імені неповнолітньої  ОСОБА_18  не обстежив житловий будинок по  АДРЕСА_2 який не придатний для проживання,  оскільки    відповідно до положень ст.78  КпШС УРСР , якщо у  неповнолітніх  є належне їм майно,  батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування.

Вищезазначене рішення було опротестовано  18.07.2002 році, однак  рішенням виконкому  від 20.08.2002 року  в задоволенні протесту відмовлено (т. 1 а. с. 205-206).

          В судовому засіданні встановлений той факт та підтверджується випискою із протоколу засідання  опікунської ради від 13.04.1999 року, що при розгляді питання про надання дозволу ОСОБА_20 на оформлення  договору купівлі продажу  спірної квартири від імені неповнолітньої  ОСОБА_18  членами опікунської ради були досліджені всі необхідні  документи у тому числі технічні характеристики на житловий будинок по  АДРЕСА_2 прийнято до уваги ствердження ОСОБА_20, що вона бачила будинок та всі умови цього будинку її та дітей влаштовують (т. 1 а. с. 10-12).

Відповідно до технічного паспорту будинок АДРЕСА_2, 1912 року забудови,  складається  з однієї кімнати житловою площею 21,8 кв. м., загальна площа будинку складає 42,9 кв. м. є надвірні будівлі, земельна частка площею 1200 кв. м. (т. 1 а. с. 23-30);

Відповідно до листа  Виконавчого комітету Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області № 282 від 28.10.2003 року  до 10.04.1999 року  виконкомом не приймалося рішення про визнання домоволодіння АДРЕСА_2 не придатним для проживання (т. 1 а. с. 295).

          Акт обстеження будинку по  АДРЕСА_2 в якому міститься висновок, що будинок не придатний для проживання, суд не може прийняти як доказ, оскільки складений через два з лишнім роки після вселення в цей будинок ОСОБА_20  А також суд враховує той факт, що мешкаючи в спірної квартирі, ОСОБА_20 привела її в антисанітарний стан, тривали час не оплачувала комунальні послуги, квартира потребувала капітального ремонту.

          Щодо обстеження житлового будинку по АДРЕСА_2 до компетенції опікунської ради не входило.

Також посилання прокурора на те, що на момент продажу  спірної квартири  ОСОБА_20 у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р народилась донька ОСОБА_22, та при вирішенні питання  про надання дозволу на відчуження квартири її інтереси взагалі не враховані судом не можуть бути взяти до уваги оскільки  спірна чотирьох кімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 47 кв. м., загальною 66,3 кв. м. належала на праві власності  ОСОБА_20,  ОСОБА_2 та той час неповнолітній  ОСОБА_18 на підставі свідоцтва  про право на житло виданому Харківським міським центром приватизації  державного житлового фонду 30.04.1996 року (т. 1 а. с. 22). ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_3  не була співвласником вищезазначеної квартири, а тому її права порушені не були.

Тобто в  даному  випадку порушень  прав  неповнолітньої ОСОБА_18, ОСОБА_22  при  винесенні  рішення  за № 93-15 від 20.04.1999року виконавчим комітетом Комінтернівської районної в м. Харкові ради  допущено  не  було, воно  прийняте  у  відповідності   до ст.. ст.. 78, 145 КпШС УРСР тобто до законодавству,  що  діяло  на  той  час,   в  зв'язку  з  чим  у  задоволенні  вимог  прокурора, ОСОБА_1 (ОСОБА_22)  у  цій частині позову  належить  відмовити.

Ствердження позивачів ОСОБА_1 (ОСОБА_22), ОСОБА_2, що при продажу спірної квартири їх вели в оману та ОСОБА_9 заволодів квартирою шахрайським шляхом є безпідставними, оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи заяву  та  відповідні документи для  отримання  дозволу на  продаж  квартири ОСОБА_20 надавала  до  опікунської  ради  самостійно та  завчасно ( т.1 а. с. 7).

Договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, був посвідчений нотаріусом  з дотриманням вимог передбачених Законом України № 3425-ХІІ від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат»та Інструкцією  про порядок  вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, діючою на той час.

При посвідчені правочинів нотаріусом встановлюється особа учасника цивільних відносин, визначається обсяг її цивільної дієздатності. Перевіряється цивільний стан учасників правочинів. Крім того, нотаріусом встановлюються дійсні наміри кожної сторони правочину, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної  з умов правочинів.

Правочин посвідчується , якщо кожна із сторін однаково розуміє значення умов правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін правочинів.

Тобто ОСОБА_20, ОСОБА_2 на момент вчинення правочину   були повнолітніми, дієздатними особами, від них не надійшло  жодних заперечень щодо кожної з  умов  правочину, розуміли значення умови правочину та його правові наслідки,  про що свідчать їх особисті підписи. (т. 1 а. с.31)

Відсутність життєвого опиту на момент здійснення правочину у ОСОБА_2 не може бути підставою для визнання його недійним.

          Відповідно до постанови  старшого слідчого  відділу розслідування  ДУМВС України в Харківської області  від 24.01.2007 року кримінальну справу по факту шахрайських дій  у відношенні ОСОБА_20 –закрито за відсутністю складу злочину (т. 3 а. с. 10-24).  

          Таким чином підстав для задоволення позову в цієї частині суд не вбачає.

Ствердження представника представників позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_26, що на момент здійснення правочину ОСОБА_20  зловживала спиртними напоями, а тому угода повинна бути визнана судом недійсною,  суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 54 ЦК УРСР угода, укладена без згоди піклувальника  громадянином, обмеженим у дієздатності  внаслідок зловживання спиртними напоями, визнається судом недійсною

До суду не надано жодного доказу того, що ОСОБА_20 була обмежена у дієздатності та їй призначено піклувальника. Крім того сім’я ОСОБА_20, яка мешкала у 1999 році за адресою: АДРЕСА_3, до 20 квітня 1999 року на обліку  не благополучних сімей не перебувала (т. 1 а. с. 269).

          Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині визнання договору купівлі продажу  від 06 травня 1999 року посвідченому нотаріусом Харківської державної нотаріальної контори №7 –ОСОБА_16 квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_20, яка також діяла від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_18 та ОСОБА_9  підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів купівлі продажу спірної квартири від 10.06.1999 року укладеним між  ОСОБА_9 та  ОСОБА_11, від 23.10.1999 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12, від 12.07.2000 року між  ОСОБА_12 та ОСОБА_6   відсутні, а тому  підстав для виселення родини Литніцьких зі спірної квартири у суду немає.

Відповідно до договору купівлі продажу від 10.06.1999 року, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , ОСОБА_9 продав квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_27 за 11769 грн. (т. 1 а. с. 33);

23.10.1999 року ОСОБА_11  продала  квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_28 за 10513 грн., що підтверджується договором купівлі продажу від 23.10.1999 року (т. 1 а. с. 45);

Відповідно до договору купівлі продажу від 12.07.2000 року посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_17 ОСОБА_12 продала  квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 за 10513 грн. (т. 1 а. с. 47);

Всі вищезазначені правочини були посвідчені  приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_25 (ОСОБА_17)  з дотриманням вимог  передбачених Законом України № 3425-ХІІ від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат»та Інструкцією  про порядок  вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, діючою на той час та ніяким чином не зачіпали права неповнолітньої  ОСОБА_18

ОСОБА_6  05 червня  2004 року подарувала  своїм дітям ОСОБА_7, ОСОБА_8 2/3 частини спірної квартири АДРЕСА_1 (договір дарування  посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського округу ОСОБА_29, зареєстрований № 1381  т. 4 а. с. 173).

ОСОБА_1 (ОСОБА_18), ОСОБА_2 ставили питання про недійсність вказаного правочину, однак рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування частини квартири відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від  01 вересня 2011 року  рішення залишено без змін ( т. 4 а. с. 256, 284).

Враховуючи вищевикладене не підлягають задоволенню також вимоги позивачів ОСОБА_1 (ОСОБА_2), ОСОБА_2 про стягнення з  відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_12 на їх користь компенсацію за завдану  моральну шкоду, оскільки як вказувалось раніше  постановою  старшого слідчого  відділу розслідування  ДУМВС України в Харківської області  від 24.01.2007 року кримінальну справу по факту шахрайських дій  у відношенні ОСОБА_20 –закрито за відсутністю складу злочину  

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Оскільки моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини,  підстави для  її відшкодування ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_12 відсутні.

Питання, які стосуються моральної деградації  ОСОБА_20, та її загибелі суд не розглядав, оскільки  відповідно до положень  ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд  розглядає  справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, в межах заявлених вимог, дійшов обґрунтованого висновку відсутності правових підстав у вимогах позивачів, у зв’язку з чим вони є незаконними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.   

Керуючись ст.. 10,11, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.. ст.. 13, 14, 48, 54, 56, 57 ЦК УРСР, ст.ст. 77,  78, 129, 144, 145 КпШС УРСР, Законом України № 3425-ХІІ від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат»суд, -

                                                                 в и р і ш и в:

В задоволенні  позовних вимог  прокурора  Комінтернівського району міста Харкова,   ОСОБА_1 –відмовити у повному обсязі.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 –відмовити у повному обсязі.

          Рішення може бути оскаржене  до  апеляційного  суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги

Суддя:О. А. Курганникова