ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р.                                                                  Справа №914/2572/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                            Кравчук Н.М.

суддів                                                                                Матущак О.І.

          Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши          апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” від 27.12.2024 (вх..№  ЗАГС 01-05/3766/24 від 27.12.2024)

на рішення                    Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 (повний текст рішення складено та підписано 10.12.2024, суддя Запотічняк О.Д.)

у справі                     № 914/2572/24

за позовом:                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія Нафтогаз України” (надалі – ТзОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”), м. Київ

до відповідача:           Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “На Залізничній” (надалі – ОСББ “На Залізничній”), м.Львів

про:                               стягнення 100 458, 50 грн.,

за участю представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Кремінь В.В.;

від відповідача: Космодем`янський С.В., Кабаль А.І.

                                                  ВСТАНОВИВ:

ТзОВ “ГК “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСББ “На Залізничній” про стягнення заборгованості в розмірі 100 458, 50 грн., з яких: 91 211,20 грн. основний борг, 5 993,52 грн. пеня, 687,82 грн. – 3 % річних та 2  565,96 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на підставі договору поставив відповідачу природний газ на суму 91  211,20 грн за період квітень 2024 року. Відповідач не здійснив оплати за спожитий газ, оскільки не визнавав зобов`язань з оплати природного газу, спожитого за договором із ресурсу постачальника “останньої надії” у квітні 2024 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 року у справі №914/2572/24 (суддя О.Д. Запотічняк) (з врахуванням ухвали від 10.12.2024) позовні вимоги  задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку “На Залізничній” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” - 30  885,85 грн. та 744,65 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що в період з 16.04.2024 по 26.04.2024 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”, а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був внесений до позивача, який є постачальником “останньої надії”. При цьому, суд зазначив, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України “Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку”, має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб. Отже, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. Водночас, суд врахував положення частини 2 статті 1 Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування”, якими законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії”. Суд, встановивши доведеним факт споживання природного газу у квітні 2024 в обсязі 4,07256  тис.  м. куб, дійшов висновку, що розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися, виходячи з 7 583,89 грн., що в загальному розмірі становить 30  885,85  грн. (4,77869 тис м куб. х 7,583,89 грн.) з  урахуванням  вартості  послуги  транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС. Крім того, суд врахував постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану”, якою визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, яка поширюється на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку та дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення впродовж дії карантину та воєнного стану пені, 3% річних та інфляційних втрат.  

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ “ГК “Нафтогаз України” подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/2572/24, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 60  325,35  грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 687,82 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2  565,96 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.   

Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не є правовою основою для регулювання відносин ринку природного газу. Поняття «побутового споживача» чи «споживача» у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» не допускає посередників (у тому числі, ОССБ - юридичних осіб), адже споживання газу повинно відбуватися для власних потреб (подібна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 №569/5821/20). Згідно з відомостями з інформаційної платформи та довідки форми 10 відповідача було віднесено до категорії непобутових споживачів. На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував, що позивач, як і відповідач, є лише користувачами інформаційної платформи, відомості до якої вносяться оператором ГТС. Якщо відповідач вважав, що внесені до платформи відомості є недостовірними, чи містять помилку він не був позбавлений права та можливості звернутись до оператора системи, який наділений відповідними повноваженнями, для уточнення чи виправлення інформації на платформі, подавши для цього відповідний пакет документів. Також скаржник зазначає, що Оператором ГРМ відповідача віднесено до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії) і ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" для цієї категорії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102 незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи. Тобто, і до 24.02.2024 ціни у рамках типового договору постачальника "останньої надії" розраховувалися за встановленою формулою, яка не змінилася до цих пір. На переконання скаржника, суд першої інстанції не правильно протлумачивши ч. 2 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», не правильно вказав, що ціни по типовому договору постачальника "останньої надії" не відповідають даному закону. При цьому, наведені відповідачем договори, укладені з ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдин», мають іншу правову природу, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував ціну, яка зазначена в цих договорах з ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдин», з цінами для постачальника "останньої надії" за типовим договором. Крім того, суд помилково застосував до даного спору постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, адже в ній йде мова щодо послуг за житлово-комунальні послуги, а в даному випадку відбулося постачання газу. Скаржник окремо звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції допустився арифметичних помилок, адже 4,77869 тис.м.куб х 7,583,89 грн. = 36 241 грн., натомість суд в рішенні вказав - 30 885,85 грн., що теж вплинуло на результат вирішення спору. Також судом першої інстанції не враховано вартість транспортування газу, проти якої не заперечувалося відповідачем.

ОСББ “На Залізничній” у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з урахуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Зазначає, що з положень ст. ст. 4, 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вбачається, що оплата комунальних послуг, у тому числі постачання природного газу, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку сплачує за тарифами, встановленими для населення. При цьому, у спірному випадку ОСББ виступає колективним споживачем (замовником) послуги постачання природного газу. На переконання відповідача, виключення ОСББ із категорії побутових споживачів та населення і розрахунок основного боргу по тарифу, який втричі є вищим за тариф для побутових споживачів, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, призводить до грубого порушення прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, використовують поставлений газ для побутових потреб, однак уклали прямі договори про постачання природного газу. Таке обмеження прав членів ОСББ суперечить меті його створення. Відповідач зауважує, що 19.08.2022 набрав чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 79-IX, яким було встановлено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу. Відповідно до абз.1 ч.2 ст.1 зазначеного Закону, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ, зокрема, для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року. Станом на 24 лютого 2022 року ціна за природний газ становила 7583,89 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. У будинку, в якому створено ОСББ, знаходиться біля 300 квартир, жителі яких створили ОСББ для забезпечення власних потреб, а не з комерційною метою. Діяльність ОСББ із забезпечення опалення (автономні котельні) є самозабезпеченням, а не наданням житлово-комунальних послуг. Для фінансування потреб у самозабезпеченні в ОСББ є внески співвласників, які затверджуються виключно загальними зборами. Відповідач зазначає, що до спірного періоду та після нього в рахунках та актах приймання-передачі природного газу на постійній основі застосовувався та продовжує застосовуватись тариф, встановлений для населення, зокрема, для побутових споживачів, а за вказаний період за невідомих причин позивачем було пораховано тариф для непобутових споживачів. Тобто, виставляючи ОСББ рахунки та акти по тарифу для побутових споживачів, за замовчуванням визнавався той факт, що ОСББ - побутовий споживач, проте, перевівши ОСББ на ПОН, позивач здійснює розрахунок вже по тарифу, як для непобутових споживачів, що явно суперечить одне одному. Водночас, при здійсненні розрахунку загальної вартості спожитого відповідачем природного газу, суд застосував тариф для побутових споживачів, а саме: 7 583,89 грн. з ПДВ за 1000 куб.м з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту і загальний обсяг спожитого відповідачем природного газу за спірний період - 4,07256 тис куб м. Отже, 7  583,89 грн. х 4,07256 тис куб м = 30 885,85 грн. Разом з тим, скаржник зазначає розрахунок – 4,77869 тис м куб х 7,583,89 грн. = 36 241 грн., використовуючи невстановлену та невідому кількість спожитого газу. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №  914/2572/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Представники відповідача просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу – без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТзОВ ""Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем в період з 16.04.2024 по 26.04.2024 включно автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії», підтверджується листом Оператора ГТС від 12.09.2024 №ТОВВИХ-24-14025 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014CM0H000 та довідкою форми 10, виданою ТзОВ “Газорозподільні мережі України”.

1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії” щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії”, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року. Цей типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (п. 1.1 договору).

Згідно  з п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання.

При укладенні цього договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У відповідності до п. 2.1 договору за цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим  договором.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено)

Згідно з пунктом 4.5 договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п.  11.1 договору).

Згідно з п. 11.3 договору протягом строку дії договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим Постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим Постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо Споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС, ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювала постачання природного газу відповідачу, як постачальник "останньої надії".

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника “останньої надії” ТзОВ “ГК “Нафтогаз України” (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:  з 16.04.2024 по 26.04.2024 – 4,07256 тис м куб.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» було виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором.

Згідно наявної копії акта приймання-передачі природного газу № 8113 від 30.04.2025 позивачем у квітні 2024 року поставлено відповідачу природного газу у загальному обсязі 4,07256  тис куб м., на загальну суму 91  211,20 грн.

Водночас, ОСББ «На Залізничній» не здійснило оплату вартості спожитого газу у рамках типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Вказані обставини спричинили звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природній газ за квітень 2024 року в розмірі 91  211,20  грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач заявив до стягнення 5  993,52 грн. пені, 687,82 грн. 3% річних та 2  565,96 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником “останньої надії” здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” є публічним.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, постачальник “останньої надії”, яким є позивач у цій справі, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику “останньої надії” через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником “останньої надії” та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (абзац 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії” визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі (абзац 14 пункту 2 глави 5 Кодексу ГТС).

Як зазначалось вище, факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії», підтверджується листом Оператора ГТС від 12.09.2024 №ТОВВИХ-24-14025 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014CM0H000 та довідкою форми 10, виданою ТзОВ “Газорозподільні мережі України”.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 16.04.2024 по 26.04.2024 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”, а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був внесений до позивача, який є постачальником “останньої надії”.

Згідно наявної копії акта приймання-передачі природного газу № 8113 від 30.04.20254 позивачем у квітні 2024 року поставлено відповідачу природний газ у загальному обсязі 4,07256  тис куб м., на загальну суму 91  211,20 грн. (т. 1, а.с. 31).

Однак,  як стверджує позивач, відповідач в порушення вказаних норм законодавства та умов договору вартість спожитого природного газу у квітні 2024  на суму 91  211, 20  грн. не сплатив, вважаючи що позивачем неправомірно розрахована вартість спожитого ОСББ “На Залізничній” природного газу за тарифами для непобутових споживачів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями позивача та зазнчає таке.

Відповідно до розділу 2 Статуту ОСББ «На залізничній» метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів від сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Статтею 1 Закону України “Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку” визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами статті 4 названого Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеної  у постанові від 13.02.2024 справа № 922/1717/23 ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України “Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку”, має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною 1 статті 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

Абзацом 7 статті 22 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” передбачено, що об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Вказана норма прямо регламентує застосування до ОСББ тарифу за природний газ як для населення (побутового споживача). Водночас, тариф для непобутових споживачів – це комерційна ціна.

У відповідності до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду,  наведеної у постанові від 29.09.2021 справа № 910/15687/20 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за усіма зазначеними в Законі України «Про ринок природного газу» критеріями підпадає під визначення побутового споживача, окрім визначення його, як фізичної особи. Таким чином, відповідач у спірних відносинах виступає саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників).

Отже, помилковими є твердження скаржника, що поняття «побутового споживача» чи «споживача» у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» не допускає посередників (у тому числі, ОССБ - юридичних осіб).

Також колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що газ відповідачем придбано для себе, як для непобутового споживача для здійснення своєї діяльності, з огляду на наступне.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Статтею 22 цього Закону передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

З аналізу наведених норм вбачається, що оплата комунальних послуг, у тому числі постачання природного газу, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку сплачує за тарифами, встановленими для населення.

При цьому, колегія суддів враховує, що в силу вищенаведених норм законодавства, Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників.

Основна діяльність Об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання.

Виключення ОСББ із категорії побутових споживачів та населення і розрахунок основного боргу по тарифу, який втричі є вищим за тариф для побутових споживачів, призводить до порушення прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, використовують поставлений газ для побутових потреб, однак уклали прямі договори про постачання природного газу. Таке обмеження прав членів ОСББ суперечить меті його створення.

Скаржник покликається також на п.2 постанови КМ України №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 №809 і від 9 грудня 2020 №1236", яким визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Проте, ОСББ «На Залізничній» не належить до жодної із згаданих вище категорій споживачів.

Щодо тверджень скаржника, що відносини між ним та ОСББ не є житлово- комунальними послугами, а такими є відносини між мешканцями та ОСББ, а не постачальником газу і споживачем, у зв`язку з чим, при здійсненні розрахунку за спожитий ОСББ природний газ застосуванню підлягає тариф для непобутових споживачів, колегія суддів враховує наступне.

19.08.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 року №2479-IX, яким було встановлено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.1 зазначеного Закону, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ, зокрема, для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року.

Тобто, наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії”.

В спірному випадку станом на квітень 2024  для ОСББ “На Залізничній” ціна природного газу за 1000 куб м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7583,89 грн.

З врахуванням наведеного та, беручи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у квітні 2024 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування”.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що за період з 16.04.2024 по 26.04.2024 позивачем був поставлений відповідачу природний газ у загальному обсязі 4,07256 тис куб м. на загальну суму 91  211,20 грн., така його кількість зазначена в акті приймання-передачі природного газу №8113 від 30.04.2024 року.

При здійсненні розрахунку загальної вартості спожитого відповідачем природного газу, суд першої інстанції підставно застосував тариф для побутових споживачів, а саме: 7583,89  грн. з ПДВ за 1000 куб м. з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, та загальний обсяг спожитого відповідачем природного газу за спірний період - 4,07256 тис куб м. Отже, 7 583,89 грн. х 4,07256 тис куб м. = 30 885,85 грн.

Відтак, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог та стягнення з відповідача 30  885,85  грн. основного боргу.

Крім суми основного  боргу позивач за прострочення виконання грошового зобов`язання заявив до стягнення 5  993,52 грн. пені, 687,82 грн. 3% річних та 2  565,96  грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 4.5 типового договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є колективним споживачем, тобто, юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. Відтак, відповідач є споживачем комунальної послуги.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 названого Закону передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Тобто закріплене цим Законом поняття «колективний споживач» об`єднує інтереси побутових споживачів.

Отже, відповідно до приписів абз. 10 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Відповідно до Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022 (Указ затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.             

Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану” визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення впродовж дії карантину та воєнного стану пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/2572/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

                                                               у х в а л и в:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 року у справі №914/2572/24 залишити без змін.

3.          Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.          Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя                                                                      Н.М. Кравчук

Судді                                                                                           О.І. Матущак

                                                                                                    О.С. Скрипчук