П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И        

Справа № 936/1215/24

Провадження № 3/936/559/2024

27 березня 2025 року селище Воловець

Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Суха Н.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Воловецького районного суду Закарпатської області перебуває адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №149554, складеним 13.10.2024 поліцейським УПП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Шелембою М.М., вбачається, що 13.10.2024 о 10 год 34 хв траса НОМЕР_1 км, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи ТЗ HONDA ДНЗ НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився о 10 год 34 хв за адресою м06 717 км, що зафіксовано на нагруднібодікамери №471597 та №473411, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заперечили факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 у суді пояснив, що вину у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП не визнає, заперечує викладенні дані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №149554, складеним 13.10.2024, оскільки він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, підстав для проходження огляду були відсутні та те, що він не відмовлявся від огляду у закладі охорони здоров"я. Вказує, що працівниками поліції був порушений порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння . Разом з тим, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було роз`яснено його процесуальні права та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та не повідомлено у встановленому законодавством порядку право на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, не пропонувалось належно пройти такий огляд. Вважає, що його вина у вчиненні порушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення є недоведеною. Просить закрити справу відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Тимощуком О.І. подано клопотання про закриття адміністративного провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зокрема, у клопотанні зазначено, що наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.

Також, представник зазначив, що наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані судом належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже необхідно вважати, що протокол складено лише на припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак сп`яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.

У суді представник ОСОБА_1 адвокат Тимощук О.І. пояснив, що вину ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП, не визнає, заперечує викладенні дані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №149554 від 13.10.2024, оскільки ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння та підстави для зупинки та проходження огляду були відсутні. На відеоматеріалах не відображено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду. Вказує, що працівниками поліції був порушений порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Повного безперервного запису події, що мала місце 13.03.2024 у даній справі немає. Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення є недоведеною належними доказами. Просить закрити справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Будучи допитаним, інспектор взводу №2 УПП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 у суді зазначив, що вважає дії працівників поліції правомірними. Також, інспектор зазначив, що ОСОБА_1 , у зв`язку із відмовою останнього проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці вчинення адмінпорушення, пропонувалось проведення огляду особи на стан алкогольного у закладі охорони здоров`я, однак не зміг пояснити чому відсутній відеозапис запису зазначеної події, а також, чому між двома фрагментами відеозапису є перерва 33 хвилини.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, свідка, оглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відеозаписи події 13.10.2024, приходжу до наступного висновку.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок).

У відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу І Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

При цьому в п. 6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я; водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку).

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

При цьому слід зазначити, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повинна доводи свою невинуватість, а навпаки її вину у вчиненні правопорушення повинен довести орган, який виявляє правопорушення та складає відносно неї протокол, як то передбачено ч.2 ст.251 КУпАП, і суд, розглядаючи матеріали адміністративної справи на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, повинен прийти до висновку про винність особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У п. п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

ВС КАС у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 вказав, що доказом порушення ПДР України не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» та роз`яснили права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та підтверджено факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідування на стан сп`ягніння на місці зупинки, однак на електронному носії (диску) не відображено повний хід спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, що унеможливлює повно та об`єктивно дослідити обставини проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, детально відновити послідовність подій.

В даному випадку відеозапис, який міститься в матеріалах справи не є безперервним, на відео зафіксовані лише часткові часові відрізки, на відео не було належно зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 про можливість проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Натомість, будь-які відеофрагменти, що містять інформацію про роз`яснення ОСОБА_1 права проїхати в медичний заклад на освідчення, в т.ч. пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони та відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду, на диску відсутні.

Відтак, на переконання суду працівник поліції передчасно прийшов до висновку, щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, а саме його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та склав протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПРІ №149554 від 13.10.2024 відносно ОСОБА_1 , оскільки з відповідей останнього не вбачається, що він висловлював відмову від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п.9 Розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці. У разі незгоди водія на проведення такого огляду на місці, або відмови від його проходження на місці, поліцейський складає про це акт, з яким ознайомлює водія. Для проходження огляду водія в медичному закладі, поліцейський повинен запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо.

У випадку відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейським складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Проте, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння до закладу охорони здоров`я та вручення такого ОСОБА_1 .

Разом з тим, як вбачається із відеозаписів події, проходження огляду в медичному закладі не пропонувалось ОСОБА_1 працівником поліції та не роз`яснювалось йому щодо можливості проходження такого огляду у медичному закладі.

Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП та п.22 Розділу ІІІ Інструкції, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті та Інструкції, вважається недійсним.

У зв`язку із порушенням порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння усі докази, здобуті у ході такого огляду не можливо визнавати належними та допустимими доказами.

Оскільки працівниками поліції не було дотримано вимог закону щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, то такий огляд вважається недійсним.

Протокол про адміністративне правопорушення, є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати - ст. 254, 255 КУпАП). Тому протокол є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Відповідно до ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити обов`язкові реквізити та інформацію, необхідну для повного та всебічного подальшого дослідження цього протоколу судом. Одним із таких реквізитів є «місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи».

Аналогічна вимога відображена й у абз. 7 п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376.

Зокрема, вказаний припис передбачає, що у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - викладається суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Більше того, у разі, якщо складений протокол як один із ключових доказів містить розбіжності, або неточності, то суддя не має права усувати їх, чи самостійно відшуковувати докази винуватості особи, оскільки візьме на себе функції сторони обвинувачення та змінить обсяг інкримінованого правопорушення.

Таким чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений за результатами огляду водія на стан сп`яніння, проведеного з порушенням встановленого порядку, а тому протокол про адміністративне правопорушення критерію допустимості доказів не відповідає і не може бути покладений в основу судового рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення.

За таких обставин суд критично оцінює складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №149554 від 13.10.2024 відносно ОСОБА_1 , оскільки сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Слід зазначити, що до адміністративної справи, окрім зазначеного протоколу долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3253995, складеної 13.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , 13.10.2024 об 10:30 год (траса М06 717км) керуючи транспортним засобом HONDAPILOT ДНЗ НОМЕР_2 , який належить йому, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 STOP контроль, чим порушив п.8.4.в; розписку про підтвердження факта залишення на зберігання транспортного засобу HONDAPILOT ДНЗ НОМЕР_2 , від підпису якої ОСОБА_1 відмовився та заяву ОСОБА_1 про отримання електронних повісток.

Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Окрім цього, відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.1 ст.130КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Однак, всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення в матеріалах справи відсутні документи встановленої форми, а саме, акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Інших належних та допустимих доказів, які б об`єктивно доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IVвід 23.02.2006 встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачено, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У рішенні ЄСПЛ від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої встатті 62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з п. 2ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardov.Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

При цьому, суд зазначає, що Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» сформовано доктрину «плодів отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree), відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

Разом з тим, ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути під даний заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, тому вважаю, що даний протокол, у сукупності з іншими доказами не можуть забезпечити такий рівень доказування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який би не залишив «розумних сумнівів» у доведеності цієї події.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно свідчили б про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, суд приходитьдо висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відтак, на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 247, 248, 279, 283, 284, 307, 308 КУпАП

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя                                                                Суха Н.І.