Справа № 283/116/25

Провадження №2/283/309/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

        24 березня 2025 року                                                        м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

17.01.2025 позивач звернулася до суду з позовом до відповідачки про виділення частки в натурі та визнання на неї права особистої приватної власності.

Позовна заява обґрунтована тим, що згідно з договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 13 вересня 2005 року позивач є власником 52/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно з інформаційною довідкою № 403347452 від 12.11.2024, виданою приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Гальченко Т.Г., 52/100 частин домоволодіння належить позивачці та 48/100 частин належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.05.2023. Загальна площа всього житлового будинку становить 98,4 кв.м, житлова 61,2 кв.м.

Належна позивачу частка нерухомого майна входить до складу житлового будинку АДРЕСА_1 , яка відокремлена від приміщень, що належить відповідачу, житловий будинок та територія подвір`я чітко визначена і розподілена між співвласниками. Частина житлового будинку та господарські будівлі і споруди, що пропонуються виділу існують окремо від частин інших співвласників (відповідача). Частина житлового будинку позивача має окремий особовий рахунок, незалежну систему опалення, є окремі господарські споруди, якими вона користується і окреме подвір`я, що відмежоване від території подвір`я відповідача огорожею.

На підставі викладеного позивач просить суд виділити їй у особисту приватну власність 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв.м, житловою - 32 кв.м., до складу якої входить: 1.1 - коридор площею 4.1 кв.м, 1.2 – житлова кімната площею 6,7 кв.м, 1.3 - житлова кімната площею 8,0 кв.м, 1.4 - житлова кімната - 15,3 кв.м, 1.5 - кухня площею 11,3 кв.м, 1.6 - санвузол 3,5 кв.м, а2 – прибудова, а3 – прибудова, А1 – житлова прибудова, Н - навіс; Б-1 – сарай, Б2 – сарай, Г – гараж, В – сарай, в – навіс, К - криниця, Т - вбиральня, №1 – хвіртка-ворота.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 29.01.2025 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12 годину 27.02.2025, яке було відкладено на 11 годину 24.03.2025.

Позивач у судове засідання не з`явилась, 20.03.2025 на електронну пошту суду направила заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явились, 20.03.2025 на електронну пошту суду направила заяву про розгляд справи без її участі, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, відповідно до ст.ст. 200, 223, 247 ЦПК України розглядає справу у підготовчому засіданні за відсутності позивача і відповідачів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд вважає, що відповідачка заявою від 20.03.2025 визнала позовні вимоги.

Встановлені судом обставини

Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 13 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Сотніченко І.В., реєстровий запис №3128,  ОСОБА_1  є власником 52/100 частини житлового будинку, з надвірними господарськими приміщеннями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1  (а.с.6-7).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 12.11.2024 встановлено, що 52/100 частини будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , 48/100 частин будинку належить ОСОБА_2 . Загальна площа будинку становить 52,2 кв.м, житлова 24 кв.м. Житловий будинок цегляний, що позначений літерою «А». До будинку примикають надвірні будівлі: прибудова під літ. «а1»; прибудова під літ. «а2»; ганок під літ. «а4»; ганок під літ. «а5»; сарай під літ. «Б»; сарай під літ. «Б1»; сарай під літ. «Б2»; сарай під літ. «б»; вбиральня під літ. «В»; гараж під літ. «Г»; навіс під літ. «Н»; ворота під № 1; хвіртка під № 2; огорожа під № 3; криниця під № 4; криниця під № 5.

Будівництво житлових прибудов «А1» та «А2», прибудов «а» та «а3» виконано без  надання замовником дозвільних документів. Загальна площа будинку в цілому з урахуванням самовільного будівництва становить 98,4 кв.м., житлова площа будинку в цілому – 61,2 кв.м(а.с.8).

Згідно з планом житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з двох відокремлених квартир, з окремими входами (а.с.12).

На замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 (а.с.10-16).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом

Між сторонами виник спір щодо виділу в натурі майна, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності.

При вирішенні даного спору суд застосовує норми ЦК України.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, позивачу та відповідачам на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 ; частка позивача становить 52/100 .

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК, відповідно до ч. 3 якої, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Як встановлено судом з письмових доказів, будинок складається з відокремлених частин, з окремими входами, позивач просить виділити їй одну з частин, яка відповідає її частці у власності, у фактичному користуванні відповідачки знаходиться інша частина будинку.

Таким чином, дослідженими у справі доказами підтверджена наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо можливості виділу у особисту приватну власність самовільного будівництва, суд зазначає наступне.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Будівництво об`єкта нерухомого майна є самочинним за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина другастатті 376 ЦК України).

Враховуючи те, що за змістом статей 316,317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, таким чином виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у від 04 грудня 2013 року справі № 6-130цс13.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 12.11.2024 встановлено, що будівництво житлових прибудов «А1» та «А2», прибудов «а» та «а3» виконано без надання замовником дозвільних документів.

Відтак, з матеріалів справи встановлено, що до складу спільного майна сторін, яким є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , входять самочинно збудовані об`єкти, а саме: 1.2 – житлова кімната площею 6,7 кв.м, 1.5 - кухня площею 11,3 кв.м, 1.6 - санвузол 3,5 кв.м, а2 – прибудова, а3 – прибудова, А1 – житлова прибудова.

Норма ч. 4 ст. 357 ЦК України чітко визначає, що здійснення добудови (прибудови) має бути проведено у встановленому законом порядку, однак, як встановлено судом, прибудова, яку здійснила позивач ОСОБА_1 до спільного з відповідачем будинку, здійснена без дотримання вимог чинного законодавства та право власності на неї особисто за ОСОБА_1 не зареєстровано.

На підставі викладено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки позивач згоден нести судові витрати самостійно, розподіл судових витрат судом не проводиться.

Керуючись ст. ст. 77- 81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності – задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особисту приватну власність 52/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою:  АДРЕСА_1 , загальною площею – 27,4 кв.м, житловою площею – 23,3 кв.м, до складу якої входить: 1.1 - коридор площею 4.1 кв.м, 1.3 - житлова кімната площею 8,0 кв.м, 1.4 - житлова кімната – 15,3 кв.м, Н - навіс; Б-1 – сарай, Б2 – сарай, Г – гараж, В – сарай, в – навіс, К - криниця, Т - вбиральня, №1 – хвіртка-ворота.

       Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1  на житловий будинок по  АДРЕСА_1 .

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

       Повний текст рішення складений 27.03.2025.

       Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

       Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання:  АДРЕСА_1 .

Суддя В. М. Хомич